Рішення № 26533677, 23.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.12 Справа № 23/5014/2412/2012

За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (м. Луганськ)

до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу Шахтоуправління «Луганське» (м. Луганськ)

про стягнення 21735 грн. 08 коп.

Суддя Воронько В.Д.

представники:

від позивача -Герасименко О.О., довіреність № 903 від 29.12.2011;

від відповідача -Щавинська Л.М., провідний юрисконсульт, довіреність № 03/5-550 від 30.12.2011.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2003 у справі № 8/379 з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське»(м. Луганськ, сел. Ювілейне, ідентифікаційний код. 26410557) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Луганського виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»(м. Луганськ, вул. Південна, 138, ідентифікаційний код 13391380) стягнуто борг в сумі 72743 грн. 71 коп.

25.09.2012 до господарського суду Луганської області звернулась Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу Шахтоуправління «Луганське»про стягнення 21735 грн. 08 коп., а саме: 15203 грн. 42 коп. -суму інфляційних нарахувань та 6531 грн. 66 коп. -3% річних.

Позов Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів обґрунтований не погашенням відповідачем суми боргу у розмірі 72743 грн. 71 коп., яка виникла за договорами від 16.10.2012 та 28.12.2002, стягнута з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2003 по справі № 8/379.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що невиконання рішення господарського суду Луганської області від 02.10.2003 по справі № 8/379 сталося не з вини відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське». Оскільки Підприємство відповідача входить до складу реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1163 «Про затвердження Порядку ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості та користування його даними», згідно Закону, зазначеного вище, виконавче провадження по стягненню заборгованості, яка виникла до 01.01.2012, підлягає зупиненню.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2003 у справі № 8/379 стягнуто з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу шахтоуправління «Луганське»на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Луганського виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»борг в сумі 72743 грн. 71 коп.

Сума боргу за рішенням господарського суду від 02.10.2003 у справі № 8/379 у сумі 72743 грн. 71 коп. відповідачем до теперішнього часу не погашена, про що стверджує позивач та не заперечує відповідач, доказів погашення боргу та виконання рішення суду від 02.10.2003 у справі № 8/379 відповідачем не надано. Крім того, до матеріалів справи № 23/5014/2412/2012 представником відповідача додано копію акту звірення взаємних розрахунків станом на 01.07.2012, підписаний обома сторонами, з якої вбачається наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 72743 грн. 71 коп.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача на підставі договору чи глави 50 Цивільного кодексу України, у матеріалах справи відсутні і це не оспорюється відповідачем, як і обсяг боргу, прийняття рішення суду щодо суми боргу, відкриття виконавчого провадження та зупинення його згідно п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»на період участі боржника у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не припиняє грошових зобов'язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109)

У п. 2 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

Позивачем суму, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, розраховано за період з червня 2009 року по квітень 2012 року, але до самого розрахунку були узяті періоди з вересня 2009 року по березень 2010 року, з серпня 2010 року по червень 2011 року, вересень 2011 року, з листопада 2011 року -по березень 2012 року, без врахування місяців, в яких індекс інфляції менше одиниці, тобто мала місце не інфляція, а дефляція. Зазначений розрахунок не відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду за період з червня 2009 року по березень 2012 року включно сума, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, складає 14643 грн. 43 коп.

Розрахунок 3% річних позивачем вчинено відповідно до вимог чинного законодавства.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено за період з червня 2009 року, 3% річних -з першого вересня 2009 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву висловив думку про те, що до вимог позивача необхідно взяти до уваги строк позовної давності, але чіткої заяви до суду, в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України, про застосування до вимог позивача строку позовної давності відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і відсотків за час користування його коштами є обґрунтованими.

Таким чином позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 14643 грн. 43 коп. та трьох процентів річних у розмірі 6531 грн. 33 коп., в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається судовий збір в сумі 1568 грн. 01 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»(м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323) в особі відокремленого підрозділу Шахтоуправління «Луганське»(м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Бондаренко, 1, ідентифікаційний код 26410557) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, Печерський район, Кловський Узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»Луганського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (м. Луганськ, вул. Южная, 138в, ідентифікаційний номер 00153169) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 14643 грн. 43 коп. та три проценти річних у розмірі 6531 грн. 33 коп., судовий збір у розмірі 1568 грн. 01 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Рішення підписано -26.10.2012.

Суддя В.Д.Воронько