Рішення № 26533419, 23.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 12/097-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»

національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до комунального підприємства «ФАСТІВТЕПЛОМЕРЕЖА»

про стягнення заборгованості в розмірі 2 315 773,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б. -представник (довіреність №119/10 від 26.12.2011 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) до комунального підприємства «ФАСТІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 315 773,54 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2547ТЕ-17 від 20.12.2010 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу імпортований природний газ (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 140 500,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 2 039 535,32 грн., 153 536,22 грн. пені, три проценти річних у розмірі 85 368,01 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 37 333,99 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012 року та призначено до розгляду 03 жовтня 2012 року, представника позивача зобов'язано подати документи, що підтверджують часткову оплату боргу відповідачем перед позивачем.

01 жовтня 2012 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду, яке підлягало задоволенню судом.

03 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23 жовтня 2012 року.

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Фастів, вул. Семена Палія, 9, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

23 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань на адресу суду не направляв.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов наступних висновків:

20 грудня 2010 року між дочірньою компанією «ГАЗ УКРАЇНИ»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) та комунальним підприємством «ФАСТІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(далі -відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2547ТЕ-17 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу імпортований природний газ (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 180 035,32 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року та 30.04.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи, проте оплатив його частково, а саме в сумі 140 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку Державного казначейства України від 04.05.2011 року та платіжним дорученням №U214495 від 25.02.2011 року, копії яких також долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 2 039 535,32 грн., 153 536,22 грн. пені, три проценти річних у розмірі 85 368,01 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 37 333,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 039 535 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 153 536,22 грн. пені, три проценти річних у розмірі 85 368,01 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 37 333,99 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 числа та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, суд дійшов висновку про те, що зміст п. 9.3 договору не суперечить чинному законодавству України, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 16.02.2012 року до 16.08.2012 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

16.02.2012 року до 22.03.2012 року, суму боргу в розмірі 2 039 535,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 31 179,75 грн.;

23.03.2012 року до 16.08.2012 року, суму боргу в розмірі 2 039 535,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (Постанова НБУ від 21.03.2012 р. №102), складає 123 210,28 грн.,

а разом 154 390,03 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 153 536,22 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з:

21.02.2011 року до 24.02.2011 року складає 4 дні, тому три проценти річних від суми 690 947,32 грн. становлять 227,16 грн.;

25.02.2011 року до 20.03.2011 року складає 24 дні, тому три проценти річних від суми 668 047,32 грн. становлять 1 317,79 грн.;

21.03.2011 року до 20.04.2011 року складає 31 день, тому три проценти річних від суми 1 317 663,19 грн. становлять 3 357,33 грн.;

21.04.2011 року до 03.05.2011 року складає 13 днів, тому три проценти річних від суми 1 983 946,50 грн. становлять 2 119,83 грн.;

04.05.2011 року до 20.05.2011 року складає 17 днів, тому три проценти річних від суми 1 866 346,50 грн. становлять 2 607,77 грн.;

21.05.2011 року до 16.08.2012 року складає 454 дні, тому три проценти річних від суми 2 039 535,32 грн. становлять 76 105,40 грн.,

а разом 85 735,28 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних визначені в розмірі 85 368,01 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.03.2011 року до 31.03.2012 року в 2011 році: у березні - 101,4% (УК №64 від 08.04.2011 р.), квітні - 101,3% (УК №83 від 11.05.2011 р.), травні - 100,8% (УК №103 від 08.06.2011 р.), червні - 100,4% (УК №122 від 08.07.2011 р.), липні - 98,7% (УК №144 від 09.08.2011 р.), серпні - 99,6% (УК №164 від 08.09.2011 р.), вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011 р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011 р.), листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011 р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012 р.); у 2012 році: у січні - 100,2% (УК №23 від 07.02.2012 р.), лютому - 100,2% (УК №44 від 07.03.2012 р.), березні - 100,3% (УК №65 від 10.04.2012 р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 2 039 535,32 грн., складає 88 067,96 грн. (за розрахунком суду).

Так як позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 37 333,99 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до комунального підприємства «ФАСТІВТЕПЛОМЕРЕЖА»про стягнення заборгованості в розмірі 2 315 773,54 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «ФАСТІВТЕПЛОМЕРЕЖА»(Київська обл., м. Фастів, вул. Семена Палія, 9, ідентифікаційний код 05387624) на користь дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) основний борг у сумі 2 039 535,32 грн. (два мільйони тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять грн. 32 коп.); 153 536,22 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот тридцять шість грн. 22 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 85 368,01 грн. (вісімдесят п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 01 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 37 333,99 грн. (тридцять сім тисяч триста тридцять три грн. 99 коп.); 46 315,47 грн. (сорок шість тисяч триста п'ятнадцять грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 24.10.2012 року.

Суддя С. Грабець