Рішення № 26533407, 18.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 26/099-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ-Україна", м. Київдо Дочірнього підприємства „ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України", Київська обл., с. Демидівпро стягнення 53 068,77 грн.за участю представників:

позивача:Смірнов О.С. (дов. № б/н від 16.08.2012 року);відповідача:Рохов М.А. (дов. № б/н від 03.10.2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про стягнення 34852,58 грн., з яких: 21674,00 грн. заборгованості за кредитом, 12988,88 грн. -заборгованості за відсотками, 144,92 грн. пені та 44,78 3 % річних, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням третьої особою, поручителем якої є відповідач, зобов'язань за кредитним договором № ДК 59-7 від 15.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.09.2012 року.

Під час судових засідань, які відбулись 13.09.2012 року та 04.10.2012 року оголошено перерву відповідно до 04.10.2012 року та 18.10.2012 року.

Крім того, в судовому засіданні 04.10.2012 року представники сторін звернулись з клопотанням про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке судом задоволено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НБ - Україна»(далі - Позивач) та Дочірнім підприємством „ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України" (далі - Відповідач) був укладений Договір поставки № 571 (далі - Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар - бітум (надалі іменується "товар").

Розділом 2. Договору визначено, що загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору, є орієнтовною та може змінюватись і складає 10 000 000 (десять мільйонів грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ. Вартість тари, упаковки, маркування за цим Договором включається у загальну ціну товару. Ціна за одиницю виміру товару може змінюватись у разі змінення ринкових цін. У випадку зміни ціни сторонами укладається відповідна додаткова угода, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору Постачальник здійснює поставку партії товару на умовах виробнича база Постачальника в строк 7 (сім) днів після узгодження заявки Покупця. На поставку кожної наступної партії товару Покупець надає Постачальнику заявку. У заявці Покупця вказується: найменування товару, кількість товару, строк поставки даної партії товару, строк оплати за поставлений товар. Постачальник розглядає заявку Покупця в 3 (триденний) строк та акцептує її або надає Покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі. У разі відсутності у Продавця заперечень щодо отриманої заявки, укладається додаткова угода на поставку даної партії товару. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені відповідною додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору Постачальник виставляє Покупцю рахунок-фактуру після поставки партії товару та на підставі підписаного між Сторонами відповідного Акту приймання-передачі товару, а Покупець оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця протягом 30 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього Договору.

Згідно з пп. 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2011 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором поставки, поставивши відповідачу 12.07.2010 року товар на суму 127443,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000010 від 12.07.2010 р., проте покупець порушив взяті на себе зобов'язання щодо строків оплати, які встановлені п. 6.2. Договору.

Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про необхідність проведення оплати вартості поставленого товару (Листи № 08/06-12 від 08.06.2012 р., № 25/06-12 від 25.06.2012 р.), проте Відповідач частково вчинив дії, спрямовані для погашення повної заборгованості. Крім того, між позивачем та відповідачем було здійснено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено Акт від 31.07.2012 року, у якому зазначено що за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар на суму 20000,00 грн.

Таким чином станом на 31.07.2012 року заборгованість покупця за Договором поставки становить 20000,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2011 р. надав суду докази часткового погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн. за рахунком фактурою № 10 від 12.07.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1163 від 03 жовтня 2012 року, яка була оплачена відповідачем 03.10.2012 р. (тобто після подання даного позову), в решті позовні вимоги представник позивача підтримав.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

З огляду на встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки № 571 від 16.10.2008 року у сумі 10000,00 грн. (20000,00 грн. -10000,00 грн.) підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ-Україна".

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати товару. Однак, такі вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 6.2 Договору покупець (відповідач) оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця (позивача) протягом 30 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до Договору.

Враховуючи, що відповідно видаткової накладної № РН-000010 від 12.07.2010 року товар було отримано відповідачем 12.07.2010 року, отже кінцева дата оплати 11.08.2010 року.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені припинилося 11.02.2011 р. Враховуючи положення ст. 258 ЦК України, позовна давність за вимогами про сплату пені сплила 11.02.2012 року.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, то позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 10470,00 грн. інфляційних втрат, 3049,32 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у Дочірнього підприємства „ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю „НБ-Україна" заборгованості за договором поставки № 571 від 16.10.2008 року, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23519,32 грн., з яких заборгованості за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн., трьох відсотків річних в розмірі 3049,32 грн., 10470,00 грн. інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, сплачений позивачем відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „ШРБУ № 100 Відкритого акціонерного товариства „Автомобільні дороги України" (07335, Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, код 05423018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НБ-Україна" (03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, буд. 3, код 35416451) 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) боргу, 10470,00 грн. (десять тисяч чотириста сімдесят грн.. 00 коп.) інфляційних втрат, 3049,32 грн. (три тисячі сорок девять грн. 32 коп.) трьох відсотків річних, 1 016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 56 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.10.2012 р.

Суддя Т.Д. Лилак