Рішення № 26533379, 10.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р. Справа № 20/052-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»

про стягнення 146772,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Лещенко Д.П. -директор, протокол № 1 від 30.04.2009 р./паспорт

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»(далі - відповідач) про стягнення 179535,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 31.01.2012 р. з ТОВ «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»договору поставки товару № Т29/12 (відстрочка платежу), згідно з яким ТОВ «Торговий дім «Дакота»зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати його.

Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 338944,00 грн., який ТОВ «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»був частково оплачений, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 176406,00 грн. основного боргу, 2621,93 грн. інфляційних втрат, 507,47 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

13.08.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»було подано відзив на позовну заяву б/н від 10.08.2012 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що останнім було повністю оплачено заборгованість за видатковими накладними № 370 від 27.02.2012 р. та № 428 від 03.03.2012 р., у зв'язку з чим станом на 10.08.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 146770,00 грн.

10.09.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву б/н, б/д (вх. № 14227 від 10.09.2012 р.), відповідно до якої ТОВ «Торговий дім «Дакота»уточнило прохальну частину позовної заяви у даній справі і просило суд стягнути з ТОВ «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»на користь ТОВ «Торговий дім «Дакота»146772,00 грн. основного боргу та 3590,72 грн. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Поряд з цим, відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, заява позивача б/н, б/д (вх. № 14227 від 10.09.2012 р.) є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2012 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 14227 від 10.09.2012 р.).

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2012 р. не з'явився.

У судовому засіданні 10.09.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»(покупець) було укладено договір поставки товару № Т29/12 (відстрочка платежу), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві автомобільні товари (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються у видатковій накладній. Після підтвердження та підписання сторонами цієї накладної вона має силу специфікації.

У відповідності з п. 2.1 договору кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється покупцю, вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних до цього договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що підставою для оплати за поставлену партію товару є рахунок-фактура, якщо інше не обумовлено додатковою угодою до цього договору з обов'язковим посиланням в платіжному дорученні на номер договору або рахунка-фактури, на підставі якого проводиться оплата.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 28 календарних днів з моменту відвантаження партії товару.

Відповідно до п. 3.3 договору днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»товар на загальну суму 338944,00 грн. згідно видаткових накладних № 214 від 02.02.2012 р. на суму 18560,00 грн., № 253 від 08.02.2012 р. на суму 20104,00 грн., № 325 від 21.02.2012 р. на суму 20104,00 грн., № 315 від 23.02.2012 р. на суму 20104,00 грн., № 370 від 27.02.2012 р. на суму 28090,00 грн., № 371 від 27.02.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 428 від 03.03.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 445 від 05.03.2012 р. на суму 9836,00 грн., № 642 від 28.03.2012 р. на суму 9832,00 грн., № 657 від 28.03.2012 р. на суму 9832,00 грн., № 670 від 29.03.2012 р. на суму 7680,00 грн., № 719 від 02.04.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 720 від 02.04.2012 р. на суму 9444,00 грн., № 737 від 03.04.2012 р. на суму 7680,00 грн., № 755 від 04.04.2012 р. на суму 9830,00 грн., № 757 від 05.04.2012 р. на суму 9444,00 грн., № 799 від 10.04.2012 р. на суму 9834,00 грн., № 843 від 12.04.2012 р. на суму 9446,00 грн., № 791 від 09.04.2012 р. на суму 7954,00 грн., № 863 від 13.04.2012 р. на суму 15908,00 грн., № 864 від 13.04.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 896 від 18.04.2012 р. на суму 22976,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 63 від 24.02.2012 р., № 66 від 27.02.2012 р., № 75 від 02.03.2012 р., № 76 від 05.03.2012 р., № 109 від 27.03.2012 р., № 111 від 28.03.2012 р., № 116 від 29.03.2012 р., № 120 від 02.04.2012 р., № 121 від 02.04.2012 р., № 123 від 03.04.2012 р., № 128 від 04.04.2012 р., № 129 від 05.04.2012 р., № 138 від 09.04.2012 р., № 143 від 12.04.2012 р., № 147 від 13.04.2012 р., № 152 від 18.04.2012 р., виданими на ім'я Баранова В.А., на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копії довіреностей долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару, поставленого за договором № Т29/12 від 31.01.2012 р., у тому числі № 605 від 23.02.2012 р. на суму 28090,00 грн., № 612 від 24.02.2102 р. на суму 22984,00 грн., № 731 від 02.03.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 737 від 05.03.2012 р. на суму 9836,00 грн., № 1038 від 27.03.2012 р. на суму 9832,00 грн., № 1063 від 28.03.2012 р. на суму 9832,00 грн., № 1082 від 29.03.2012 р. на суму 7680,00 грн., № 1137 від 02.04.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 1145 від 02.04.2012 р. на суму 9444,00 грн., № 1165 від 03.04.2012 р. на суму 7680,00 грн., № 1215 від 04.04.2012 р. на суму 9830,00 грн., № 1224 від 05.04.2012 р. на суму 9444,00 грн., № 1292 від 09.04.2012 р. на суму 17788,00 грн., № 1348 від 12.04.2012 р. на суму 9446,00 грн., № 1386 від 13.04.2012 р. на суму 15908,00 грн., № 1391 від 13.04.2012 р. на суму 22984,00 грн., № 1460 від 18.04.2012 р. на суму 22976,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідачем було частково оплачено товар в сумі 192172,00 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за поставлений товар за договором № Т29/12 від 31.01.2012 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за договором № Т29/12 від 31.01.2012 р. перед позивачем.

Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 10.08.2012 р., адресованому суду, визнав позов в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 146770,00 грн., за винятком суми, сплаченої згідно платіжного доручення № 849 від 01.08.2012 р. на суму 29634,00 грн.

Водночас слід зазначити, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. до 23.08.2012 р. на суму 146772,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного вище, встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»перед ТОВ «Торговий дім «Дакота»за договором № Т29/12 від 31.01.2012 р. в сумі 146772,00 грн., прийняття судом визнання позову відповідачем в частині заборгованості за поставлений позивачем товар, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з поданої позивачем заяви б/н від 10.09.2012 р. про зменшення позовних вимог, ТОВ «Торговий дім «Дакота»просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3590,72 грн.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з урахуванням часткової сплати в процесі розгляду справи суми основного боргу в розмірі 29634,00 грн.

Крім того, з урахуванням поданої позивачем заяви б/н від 10.09.2012 р. про зменшення позовних вимог, сплачений судовий збір в сумі 62,60 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ТРАНС ГРУП»(07300,Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 34710276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»(03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 93/2, код 36509625) -146772 (сто сорок шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 3528 (три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 12 коп. судового збору.

3. Видати довідку про повернення з Державного бюджету України сплаченого позивачем судового збору в сумі 62,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.09.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна