Рішення № 2653335, 05.11.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2008 р. Справа № 60/101-08 (н.р. 37/398-07)

вх. № 6842/1-60 (н.р. 12490/4-37)

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Кисильова К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фещук В.В. - довіреність № 2-юр від 03.03.2008 року; відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл", с. Високе

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків  

про стягнення 44024,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача збитків на суму 44024,54 грн., які були понесені позивачем, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів в результаті ДТП, що виникло з вини водія відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2008 р. по справі № 37/398-07 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 року рішення господарського суду Харківської області по справі № 37/398-07 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 серпня 2008 року рішення господарського суду Харківської області від 14 січня 2008 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 року по справі № 37/398-07 скасовані, а справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 січня 2008 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 року по справі № 37/398-07 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 07 серпня 2008 року на тій підставі, що судом при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між витратами позивача на залучення транспорту ОСОБА_2. та скоєним ДТП не було надано оцінки тій обставині, що договір № 27/02 про залучення транспорту ОСОБА_2. укладено 27.02.2007 року (до скоєння ДТП). Окрім того, судом не було оцінено обставини справи щодо неможливості заміни на період ремонту пошкодженного транспортного засобу позивача іншими транспортним засобом, в той час як рухомий склад позивача складає 33 транспортних засоби. Крім того, судом не було досліджено заявленого позивачем періоду проведення ремонтних робіт з 15.07.2007 року до 23.08.2007 року, тоді як відповідач відремонтував власний автомобіль в день скоєння ДТП, що встановлено в постанові Ізюмського міського суду Харківської області від 24.10.2007 р. по справі № 3-2817/2007.

У постанові Вищого господарського суду України від 07 серпня 2008 року було надано вказівку суду першої інстанції про те, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, надати об`єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарським судом ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2008 року було призначено справу до розгляду на 08 жовтня 2008 року о 11:30 та витребувано у сторін письмові пояснення стосовно обставин, які Вищий господарський суд України у постанові від 07 серпня 2008 року визнав не з`ясованими та не встановленими під час розгляду справи № 37/398-07.

08 жовтня 2008 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 18167), які долучені судом до матеріалів справи.

Позивач на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 12.09.2008 року надав 08 жовтня 2008 року письмові пояснення стосовно обставин, які Вищий господарський суд України у постанові від 07 серпня 2008 року визнав не з`ясованими та не встановленими під час розгляду справи № 37/398-07. В наданих поясненнях позивач зазначив, що договір № 27/02 про залучення транспорту ОСОБА_2. дійсно було укладено до дати ДТП, з метою забезпечення періодичної потреби позивача в додаткових транспортних засобах, необхідних для виконання договірних зобов'язань перед контрагентами на випадок несправності та ремонту транспортних засобів, належних позивачеві. В зв'язку з тим, що внутрішні та міжнародні автомобільні перевезення вантажів є основним видом господарської діяльності позивача, який безпосередньо пов'язаний із експлуатацією вантажного автотранспорту та в розумінні ст. 1187 Цивільного кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки, дана діяльність перебуває під особливим контролем з боку державних органів, зокрема органів ДАІ та Головавтотрансінспекції (її територіальних управлінь). В зв'язку з цим, позивач приділяє значну увагу технічному стану власних транспортних засобів, що використовуються при здійсненні господарської діяльності та дотриманню встановлених законодавством вимог щодо порядку їх експлуатації. За таких умов, позивач проводить обов'язкові періодичні перевірки технічного стану належних йому транспортних засобів, та у разі необхідності здійснює їх поточні та капітальні ремонти, в тому числі відновлювальні ремонти зумовлені пошкодженням транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Попередня господарська практика підприємства позивача, показала, що не завжди у випадку проведення ремонту транспортних засобів існує можливість забезпечити потребу контрагентів у перевезеннях власним рухомим складом, що безпосередньо пов'язано із ризиком не виконання (зриву) або неналежного виконання замовлення контрагента на перевезення, а в подальшому, як наслідок, ініціювання контрагентом розірвання договору, що може негативно позначитись на господарській діяльності позивача та її фінансових результатах. Таким чином, даний договір був укладений позивачем з метою мінімізації в майбутньому можливих ризиків невиконання договірних зобов'язань перед контрагентами у випадку неможливості використання позивачем власних транспортних засобів, через їх несправність або з будь-яких інших причин, та уникнення негативних наслідків пов'язаних із таким невиконанням.

Щодо зауваження Вищого господарського суду України відносно не дослідження судом неможливості заміни на період ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача іншим транспортним засобом із його власного рухомого складу, позивач пояснив, що на момент скоєння ДТП та протягом ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач не мав фактичної можливості забезпечити потребу ВАТ "САН Інтербрю Україна" в перевезеннях вантажів власними силами, без залучення стороннього перевізника, у разі існування такої можливості, позивач не став би залучати до перевезень транспортні засоби стороннього перевізника, оскільки основною метою здіснення господарської діяльності позивача є отримання позитивного фінансового результату (прибутку), в той час як в зв'язку із залучення транспорту ФО-П ОСОБА_2. позивач зазнав реальні збитки. Що стосується періоду проведення позивачем ремонтних робіт, позивач пояснив, що період проведення ремонтних робіт транспортних засобів позивача з 15.07.2007р. до 23.08.2007р. (39 днів) був зумовлений виключно складністю проведення ремонту, через значну кількість механічних пошкоджень та їх тяжким характером, необхідністю пошуку та закупівлі запасних частин, які потребували заміни для кваліфікованого відновлення технічного стану транспортних засобів з метою подальшого їх використання в господарській діяльності підприємства із дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку їх експлуатації. Що стосується факту проведення відновлювального ремонту відповідачем, позивач зазначає, що відповідно до Постанови Ізюмського міського суду Харківської області від 24.10.2007р. по справі № 3-2817/2007, відновлювальний ремонт був здійснений водієм відповідача в день ДТП, без відповідного на те дозволу органу дізнання, внаслідок чого суд був позбавлений можливості провести транспортно-трасологічні дослідження. Таким чином, можна припустити, що необхідність скорішого відновлення автомобіля відповідача була зумовлена бажанням водія відповідача приховати реальні обставини ДТП з метою уникнення відповідальності. Крім того, в матеріалах справи № 37/398-07 відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що внаслідок ДТП транспортний засіб відповідача отримав значні пошкодження. Тому, позивач вважає, що швидкість проведення водієм відповідача ремонту транспортного засобу зумовлена виключно наявністю незначних механічних пошкоджень транспортного засобу та/або неналежною якістю виконаних ремонтних робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2008 року розгляд справи було відкладено на 22 жовтня 2008 року о 12:30.

17 жовтня 2008 року позивач через канцелярію господарського суду листом (вх. №18698) надав додаткові документи, а саме довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" від 16 жовтня 2008 року щодо перевезень здійснених за замовленням Закритого акціонерного товариства "САН Інтербрю Україна" у період з 15.07.2007р. по 23.08.2007р. (39 днів) та довідку від 16 жовтня 2008 року про проведений відновлюваний ремонт сідельного тягача марки MAN 19.403, д.н.з. НОМЕР_1 і напівпричепу марки Schmitz SKO 24, д.н.з. НОМЕР_2, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 22 жовтня 2008 року не з`явився. До господарського суду повернулася ухвала про призначення справи до розгляду від 12 вересня 2008 року, з відміткою пошти, зі спливом терміну зберігання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року розгляд справи було відкладено на 05 листопада 2008 року о 12:30, в зв"язку з неявкою відповідача та ненадання відповідачем витребуваних доказів, а також необхідністю витребування у позивача довідки Держреєстратора про знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на листопад 2008 р.

Позивач, через канцелярію господарського суду 05.11.2008 р. за вх. № 1750, згідно супровідного листа надав довідку Держреєстратора (Облстату) про знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2008 р., яка долучена судом до матеріалів справи та відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1

Відповідач в судове засідання не з'явився. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Харківської області від 12.09.2008 р., від 08.10.2008 р. та від 22.10.2008 р. направлялися відповідачу своєчасно та за належною адресою: АДРЕСА_1

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У призначеному судовому засіданні позивач підтримував позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

15 липня 2007 року вантажний автомобіль - сідловий тягач марки „МАN-19.403" держ. номер НОМЕР_1 з напівпричепом рефрижератором марки Schmitz, держ. номер НОМЕР_2 , що належать на праві власності ТОВ „САНОІЛ", під керуванням водія Леонова Василя Дмитровича, що перебуває у трудових відносинах з позивачем, здійснював перевезення вантажу для ВАТ „САН Інтербрю Україна", відповідно до укладеного між даним підприємством та позивачем договору на перевезення вантажу № 13250 від 01.01.2007 року, за маршрутом м. Харків - м. Маріуполь.

Приблизно в 23 год. 40 хв. в районі 643 кілометра автодороги Київ-Харків-Довжанський, відбулось зіткнення автомобіля позивача з вантажним автомобілем „Мерседес-Бенц" держ. номер НОМЕР_3, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Належність фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вантажного автомобіля „Мерседес-Бенц" держ. номер НОМЕР_3 підтверджується довідкою Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області від 20.12.2007 року про власника автомобіля марки „Мерседес-Бенц” державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до постанови Ізюмського міського суду Харківської області від 24.10.2007 року по справі № 3-2817/2007 у діях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює у ФОП ОСОБА_1 водієм та мешкає за адресою: АДРЕСА_1було виявлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП та порушення п. 13.1. “Правил дорожнього руху України” внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів та їх пошкодження. У діях водія позивача ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП не було виявлено.

Внаслідок отриманих в результаті ДТП пошкоджень технічний стан автомобіля та напівпричепа не дозволяв їх подальшої експлуатації, та вимагав негайного проведення ремонтних робіт. В зв'язку з чим транспортні засоби було направлено на ремонт до гаражу (автобази) позивача, де власними силами позивача проводився їх ремонт, який тривав з 15.07.2007 року до 23 серпня 2007 року, після чого транспортні засоби знову були задіяні позивачем для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з пояснень позивача та наданої ним довідки № 16/10-2тр. від 16.10.2008 року, при виконанні ремонтних робіт, виходячи із характеру та складності пошкоджень, було здійснено заміну понад 20 запасних частин сідельного тягача марки MAN 19.403, д.н.з.НОМЕР_1 , в тому числі кузовних деталей, скляних елементів, освітлювальних приладів, в процесі ремонту проводилися складні слюсарні, зварювальні, рихтувальні, фарбувальні роботи, роботи автоелектрика, крім того аналогічні роботи та заміна запасних частин мали місце і при здійсненні відновлювального ремонту напівпричепу марки Schmitz SKO 24, д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином судом встановлено, що в період з 15.07.2007р. по 23.08.2007 року транспортні засоби позивача перебували на ремонті внаслідок їх пошкодження в результаті ДТП, тому не могли використовуватись позивачем для здійснення господарської діяльності та період проведення ремонтних робіт транспортних засобів позивача (39 днів) був зумовлений виключно складністю проведення ремонту, через значну кількість механічних пошкоджень та їх тяжким характером.

Однак, оскільки пошкодженні транспортні засоби, згідно з Додатком № 3 до Договору на перевезення вантажів № 13250 від 01.01.2007р. були включені до погодженого списку рухомого складу, що здійснював перевезення вантажів для ВАТ „САН Інтербрю Україна", позивач, з метою виконання договірних зобов'язань перед ВАТ „САН Інтербрю Україна", і недопущення настання наслідків за їх невиконання, в тому числі передбачених п.3.2.2. Договору, вимушений був залучити до перевезення вантажів ВАТ „САН Інтербрю Україна" транспортні засоби стороннього перевізника. Таким чином, протягом строку ремонту транспортних засобів позивача, перевезення вантажів для ВАТ „САН Інтербрю Україна" здійснювалось транспортними засобами ФОП ОСОБА_2 , згідно із Договором № 27/02 від 27.02.2007 року укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_2. Транспортними засобами ФОП ОСОБА_2. було здійснено 15 перевезень вантажів для ВАТ „САН Інтербрю Україна" по території України, що підтверджується актами виконаних робіт та копіями ТТН. Загальна вартість перевезень склала 44024,54 грн. Вищевказані кошти були перераховані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2. згідно з рахунками відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, договір № 27/02 про залучення транспорту ОСОБА_2. було укладено 27.02.2007 р., тобто до дати ДТП, з метою забезпечення періодичної потреби позивача в додаткових транспортних засобах, необхідних для виконання договірних зобов'язань перед контрагентами на випадок несправності та ремонту транспортних засобів, належних позивачеві. Судом встановлено, що даний договір був укладений позивачем з метою мінімізації в майбутньому можливих ризиків невиконання договірних зобов'язань перед контрагентами у випадку неможливості використання позивачем власних транспортних засобів, через їх несправність або з будь-яких інших причин, в тому числі внаслідок проведення відновлювальних ремонтних робіт, зумовлених пошкодженням транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортних пригод, та уникнення негативних наслідків пов'язаних із таким невиконанням.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача в результаті ДТП, яка сталась з вини водія відповідача, позивач поніс збитки в розмірі 44024,54 грн., оскільки був вимушений залучити для здійснення своєї господарської діяльності транспортні засоби іншого перевізника.

Крім того, як вбачається з довідки № 16/10-1тр. від 16.10.2008 р. та пояснень позивача він не мав можливості заміни на період ремонту пошкодженого транспортного засобу іншим транспортним засобом, що йому належить, оскільки для забезпечення потреби ВАТ „САН Інтербрю Україна" у перевезеннях вантажів і своєчасного виконання перевезень, був задіян весь рухомий склад позивача, вказаний у Додатку № 3 до Договору на перевезення вантажів № 13250 від 01.01.2007 р., за виключенням транспортних засобів, які в різні проміжки цього періоду знаходилися на ремонті, замість яких додатково залучались транспортні засоби сторонніх перевізників.

Пунктом 8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Збитки за своєю юридичною природою є грошовим вираженням майнової шкоди. Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зобов'язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов'язання, відповідно до загальної норми частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої впливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов'язання шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

Як вбачається з системного аналізу господарським судом норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, для застосування вищевказаного виду цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди. Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме обов'язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позивач, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів в результаті ДТП, поніс збитки з вини відповідача та між завданими позивачу збитками у розмірі 44024,54 грн. та діями відповідача існує причинний зв'язок.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позивна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 44024,54 грн. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача суму державного мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 440,24 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 509, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , відомості про розрахункові рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (юридична адреса: Харківська область, с. Високе, АТБ “Кемпінг”; фактична адреса: 61002, м. Харків, вул. Артема, 25-б, код ЄДРПОУ 31610072, р/р 26007026485 в АВУББ “ГРАНТ” м. Харків, МФО 351607) - суму збитків у розмірі 44024,54 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 440,25 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 07 листопада 2008 року.

Суддя Чистякова І.О.