Ухвала суду № 26532968, 23.10.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23.10.12 Справа № 5009/3938/12

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2)

про стягнення 14 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_2 про стягнення 14 000, 00 грн. за договорами позики від 10.02.2010р. та від 09.06.2010р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 22.10.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України від 22.12.2011р. № va315731-11 "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до листа Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя, Запорізької області від 08.06.2012 №04-13/494-1212 "Про надання інформації", починаючи з 08.06.2012 р., відкрито рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", а саме:

Одержувач : УДКСУ у м. Запоріжжя

Банк одержувача : ГУДКСУ у Запорізькій області

МФО: 813015

Код ЄДРПОУ: 38025409

№ рахунку 31215206783007

Позивачем при поданні позову взагалі не надано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

До позовної заяви, яка надійшла до суду 22.10.2012р., додано квитанцію № Q914388024 від 30.05.2012р., згідно з якою грошові кошти в сумі 16, 10 грн. з призначенням платежу: "комісія за внесення готівки згідно реєстру за 30.05.2012" перераховані на рахунок отримувача - Запорізького відділення № 24 АТ "ТАСкомбанк".

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 000,00 грн. основного боргу за договором позики від 10.02.2010р. та суми 5 000,00 грн. за договором позики від 09.06.2010р.

Отже, повинно бути сплачено судовий збір в сумі 1 609, 50 грн.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

При зверненні до суду з позовом позивач надав фіскальний чек № 1041 від 30.05.2012р. як доказ направлення позовної ОСОБА_1.

Будь яких доказів про надсилання на адресу відповідача ПП ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками позивачем не надано, що є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.

При поданні позову до господарського суду позивачу слід керуватися в цій частині приписами ст. 56 ГПК України, якою в якості доказу надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів визнається лише один документ - лист з описом вкладення про надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Крім того судом вже неодноразово вказувалося позивачу про необхідність додержання обов'язкових вимог при направленні копії позовної заяви відповідачу та сплати судового збору - в ухвалах господарського суду Запорізької області від 31.05.2012р. у справі № 5009/2017/12 (суддя Дроздова С.С.), від 26.06.2012р. у справі № 5009/2309/12 (суддя Зінченко Н.Г.), від 11.07.2012р. у справі № 5009/2623/12 (суддя Гандюкова Л.П.).

Однак позивач не усунув вищезазначені порушення та знову звернувся з цим позовом до суду.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

На підставі викладеного позовна заява ПП ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України Законом України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 000, 00 грн. за договорами позики від 10.02.2010р. та від 09.06.2010р. та додані до неї документи на 9 аркушах повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.