Рішення № 26532857, 03.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/11/123/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного малого підприємства «Лоцмен», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 23419138,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 13 166,91 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Канішева А.І. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне мале підприємство «Лоцмен», м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості по оплаті за товар згідно договору поставки №994-10 від 25.12.2009р. у сумі 7 196,21 грн. та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки №994-10 від 25.12.2009р.: штраф у розмірі 1 439,25 грн., пеня у сумі 3 091,84 грн., а також 551,72 грн. 3% річних та 887,89 грн. інфляційних витрат, що разом ставлять 13 166,91 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товарів №994-10 від 25.12.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки товарів №994-10 від 25.12.2009р. разом із додатком до нього, видаткових накладних №12/3263 від 25.12.2009р. та №1/622 від 11.01.2010р., вимоги №б/н від 22.06.2012р., а також відображення взаєморозрахунків із покупцями та розрахунок сум позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 4-2, 5, 12, 15, 21, 22, 28, 32, 44, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.20, 174, 175, 176 Господарського кодексу України, ст.ст.530, п.1 ст.612, ст.624, п.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

05.09.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено довідку №169 від 07.09.2012р. про відсутність на розгляді іншого судді даних позовних вимог, скорочений витяг з Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство №66100 від 29.08.2012р., податкові накладні №12/3263 від 25.12.2009р., №1/622 від 11.01.2010р., копії видаткових накладних №12/3263 від 25.12.2009р., №1/622 від 11.01.2010р., договору поставки товарів №1473-9 від 20.03.2009р. разом із додатком до нього, підтвердження направлення на адресу місця проживання Відповідача позовної заяви та доданих до неї документів, докази направлення вимоги Відповідачу, копії квитанцій у підтвердження здійснених Відповідачем часткових оплат, підтвердження відправлення Відповідачу акту звірки, взаємних розрахунків, а також клопотання №170 від 04.09.2012р.

За змістом наведеного клопотання Позивач пояснює про укладання між сторонами договору поставки товару №1473-9 від 20.03.2009р. у зв'язку із закінченням строку дії якого, у продовження існування договірних відносин, було укладено тотожній договір №944-10 від 25.12.2009р. та виникнення заборгованості з оплати вартості товару за накладною №12/3263 від 25.12.2009р. на підставі саме договору №1473-9 від 20.03.2009р., за накладною №1/622 від 11.01.2010р. на підставі договору №994-10 від 25.12.2009р. З огляду на викладені обставини, просить об'єднати позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар за договором №1473-9 від 20.03.2009р. та за договором №994-10 від 25.12.2009р. з урахуванням штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів у сумі 13 166,91 грн. та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за поставлений товар за означеними правочинами у вищенаведеній сумі.

У розумінні ст.58 Господарського процесуального кодексу України, п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. зі змінами та доповненнями, у одній позовній заяві можуть бути об'єднані кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Зважаючи на виникнення спірних відносин з тотожних договорів, укладення договору №994-10 від 25.12.2009р., за висновками суду, з метою пролонгації договірних відношень, що виникли на підставі договору №1473-9 від 20.03.2009р., суд вважає допустимим об'єднання означених вимог у одній позовній заяві, що не перешкоджатиме з'ясуванню прав та обов'язків сторін, не утруднить вирішення спору.

При цьому, у такій спосіб вбачається зміна підстави позову. Проте, з огляду на подання обумовленого клопотання Позивачем 05.09.2012р., до початку розгляду справи по суті, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає наведену заяву №170 від 04.09.2012р. та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Позивача в судовому засіданні 03.10.2012р. позовні вимоги підтримав з врахуванням поданого клопотання №170 від 04.09.2012р. у повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

20.03.2009р. між Приватним малим підприємством «Лоцмен» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки товарів №1473-9 строком дії у відповідності до п.6.1 даної угоди до 31.12.2009р., а в частини зобов'язань Покупця оплатити отриманий товар чи зробити інші платежі, передбачені договором, останній діє до повного виконання даних зобов'язань Покупцем.

25.12.2009р. між означеними суб'єктами підприємницької діяльності укладено договір поставки товарів №994-10 строком дії у відповідності до 6.1 з моменту його підписання та по 31.12.2010р., а в частини зобов'язань Покупця оплатити отриманий товар чи зробити інші платежі, передбачені договором, останній діє до повного виконання даних зобов'язань Покупцем.

Оцінивши зміст зазначених договорів, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини є тотожними, за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договорам, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пунктів 1.1 договорів Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити Відповідачу (Покупцю) алкогольні, слабоалкогольні напої та продовольчі товари, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах вказаних договорів. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються за домовленістю сторін і вказуються у товарних накладних, що є невід'ємними частинами договорів. Накладні складаються та оформляються на підставі погоджених сторонами заявок.

Умови поставки: DDP (Магазин/ЦС) Покупця відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2000р. Місце постачання вказується у товарних (товарно-транспортних) накладних.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах DDP поставка з оплатою мита (..... назва міста призначення) (редакція „Інкотермс", 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання, передавши товар у обумовленому сторонами місці.

Дане кореспондується з положеннями договорів, наведеними у п.3.5., а саме: перехід права власності на товар, як і перехід ризиків випадкової загибелі товару, відбувається в момент передачі товару на складі Покупця і підписання товарної накладної уповноваженими представниками сторін за наведеними право чинами. При цьому, передбачено, що у випадку самовивозу товару Покупцем ризик випадкової загибелі на товар переходить до Покупця з моменту підписання приймально-здавальних накладних на складі Постачальника.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №12/3263 від 25.12.2009р., Позивач передав товар Відповідачу на загальну суму 9 089,55 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом з боку Відповідача на даному документі. Правовою підставою отримання товару у наведеному первинному документі визначений договір №1473-9 від 20.03.2009р.

Згідно видаткової накладної №1/622 від 11.01.2010р., Позивач передав товар Відповідачу на загальну суму 3 296,21 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом з боку Відповідача на даному документі. Правовою підставою отримання товару у цьому первинному документі визначений договір №994-10 від 25.12.2009р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 25.12.2009р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки товарів №1473-9 від 20.03.2009р., 11.01.2010р. передачі товару та прийняття його Відповідачем у межах договору поставки товарів №994-10 від 25.12.2009р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених наведеними договорами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4.1 договорів встановлені умови розрахунку, згідно яких Покупець здійснює оплату товару протягом 5-ти календарних днів із дня одержання товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Приймаючи до уваги дати поставок товару (25.12.2009р. та 11.01.2010р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар за накладною №12/3263 у сумі 9 089,55 грн. повинен бути здійснений не пізніше 30.12.2009р., за накладною №1/622 у сумі 3 296,21 грн. не пізніше 16.01.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у встановлені договорами строки не виконано.

Приймаючи до уваги квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких містяться у матеріалах справи, призначення платежу, що вони містять, Відповідач частково розрахувався за отриманий товар - видаткова накладна №12/3263 від 25.12.2009р. у сумі 5 189,55 грн.

З огляду на що, несплаченим залишився товар за накладною №12/3263 від 25.12.2009р. на суму 3 900,00 грн. та за накладною №1/622 від 11.01.2010р. у повному обсязі в сумі 3 296,21 грн. Отже, загальна сума боргу у межах спірних правовідносин становить 7 196,21грн.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 887,89 грн., 3% річних з простроченої суми - 551,72 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення згідно представленого розрахунку.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі, що дорівнює 551,56грн., інфляційні витрати у сумі 859,20 грн.

Згідно п.5.2 договорів Покупець несе відповідальність за даними правочинами за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п.4.1 договору, виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов'язань, як і термін задавнення позову для стягнення неустойки складає для сторін договорів 3 роки.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 3 091,84 грн. за період з 30.12.2009р. по 26.07.2012р. з урахуванням часткових оплат за прострочення оплати товару поставленого відповідно накладної №12/3263 від 25.12.2009р. та з 15.01.2010р. по 26.07.2012р. у зв'язку з простроченням оплати отриманого товару за накладною №1/622 від 11.01.2010р. Штраф означений у сумі 1 439,25 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України у частині визначення дати початку періоду прострочення.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договором №1473-9 від 20.03.2009р., з урахуванням часткових оплат, підлягають задоволенню у сумі 1 678,94грн., за договором №994-10 від 25.12.2009р. у сумі 1 362,18 грн., що разом становить 3 041,12грн. При цьому, враховано кінцеву дату нарахування штрафних санкцій, визначену Позивачем.

Розмір штрафу становить 1 439,24 грн. та підлягає задоволенню у цій сумі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України і покладаються на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного малого підприємства «Лоцмен», м.Краматорськ Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар за договором №1473-9 від 20.03.2009р. та за договором №994-10 від 25.12.2009р. з урахуванням штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів у сумі 13 166,91 грн., у тому числі 7 196,21 грн. суми основного боргу, штраф у розмірі 1 439,25 грн., пені у сумі 3 091,84 грн., а також 551,72 грн. 3% річних та 887,89 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83085, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного малого підприємства «Лоцмен» (84311, Донецька область, м.Краматорськ, вул.50 років ВЛКСМ, б.2а, ЄДРПОУ 23419138, р/р26005010193288 у ПАТ «Укрсоцбанк», м.Донецьк, МФО 30023) 13 087,33 грн., у тому числі 7 196,21 грн. основного боргу, 1 439,24 грн. штрафу, 3 041,12 грн. пені, 551,56 грн. 3% річних та 859,20 грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83085, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного малого підприємства «Лоцмен» (84311, Донецька область, м.Краматорськ, вул.50 років ВЛКСМ, б.2а, ЄДРПОУ 23419138, р/р26005010193288 у ПАТ «Укрсоцбанк», м.Донецьк, МФО 30023) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 599,77 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 03.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 08.10.2012р.

Суддя Соболєва С.М.