Рішення № 26532814, 16.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/29/83/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод», м.Запоріжжя

до Відповідача: Державного підприємства „Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 602 183,35грн., пені у сумі 4 392,03грн., 3% річних у розмірі 3 466,29грн., інфляційних витрат у сумі 1 411,33грн., збитків у розмірі 243 381,56грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шулік З.А. (за довіреністю №б/н від 30.12.2011р.);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропривод», м.Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 602 183,35грн., пені у сумі 4 392,03грн., 3% річних у розмірі 3 466,29грн., інфляційних витрат у сумі 1 411,33грн., збитків у розмірі 243 381,56грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за типовим договором №36-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставах відкритих торгів від 13.01.2011 року) від 11.02.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод», типового договору №36-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставах відкритих торгів від 13.01.2011 року) від 11.02.2011 року, специфікації до договору, додаткових угод до договору, видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 20.02.2012р. складає 602 183,35грн., претензії №12/04-04-3 від 04.04.2012р., платіжної вимоги-доручення №12014, листів №400 від 20.04.2012р., №2/34-1380 від 28.05.2012р.,претензії №465 від 08.08.2012р., розрахунку завданих збитків №12-08/2 від 08.08.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 4, 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. №2289-VI, ст.ст. 4, 23, 51 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 199, 216-218, 225, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 41, 12, 13, 15, 32, 38, 44, 49, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення щодо залучення третіх осіб, в яких зазначено, що: залучення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до участі у даній справі в якості третьої особи пов'язане з необхідністю достовірного встановлення наявності чи відсутності факту затвердження Міненерго вугілля кошторису витрат бюджетних коштів ДП «Дзержинськвугілля» на 2011 рік з метою оплати за товар за договором закупівлі та встановити причини недофінансування відповідача, оскільки в Договорі від 11.02.2011 року чітко зазначено, що закупівля товару проводиться за державні кошти, а не власні кошти відповідача - ДП «Дзержинськвугілля». Згідно до ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України. Окрім того, саме на органи Державного казначейства України покладено функції по виконанню судових рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, або з бюджету установ. Отже, залучення Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області до участі у даній справі в якості третьої особи пов'язане з необхідністю достовірного встановлення наявності чи відсутності факту одержання відповідачем бюджетних коштів, з метою оплати за товар за договором закупівлі та виконання ним рішення суду про стягнення коштів з рахунків боржника, які ним обслуговуються. Крім того Позивачем надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод», специфікації, типового договору №36-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставі відкритих торгів від 13.01.2011 року) від 11.02.2011р., замовлення від 05.09.2011 року №8-81/1513, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних та довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера №12-09-17-3 від 17.09.2011р., яка свідчить про те, що у ТОВ «Електропривод» з ДП «Дзержинськвугілля» відсутні інші правовідносини з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.09.2012р. справу передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

18.09.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №62/1516 від 17.09.2012р. в якому з сумою основного боргу 602 183,35грн., пенею за порушення терміну оплати - 4392,03грн. згодні в повному обсязі, а позовні вимоги в частинні стягнення інфляційних витрат, три відсотки річних не згодні, у зв'язку з тим, що інфляційні витрати та 3% річних, не передбачені договором про закупівлю товарів за державні кошти на підставі відкритих торгів №36-Т від 11.02.2011р. Щодо включення до позовних вимог понесених збитків в сумі 243 381,56грн. ДП «Дзержинськвугілля» не згодне у зв'язку з тим, що витрати пред'явлені як збитки до ДП «Дзержинськвугілля» ніякого відношення до правовідносин за договором про закупівлю товарів за держані кошти на підставі відкритих торгів №36-Т від 11.02.2011р. не мають. Крім того Відповідачем надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Державного підприємства «Дзержинськвугілля», претензії №465 від 08.08.2012р., відповіді на претензію №62/1504 від 14.09.2012р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 01.10.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

15.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про надання юридичних послуг від 01.04.2012 року, видаткових касових ордерів та довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера №12/08-7 від 27.08.2012р., яка свідчить про те, що згідно умов договору за період з 01.04.2012 року на день подачі позовної заяви до ДП «Дзержинськвугілля» виконавцю виплачено 50 000,00грн.

Представник Позивача у судове засідання 16.10.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 16.10.2012р. з'явився, проти суми заборгованості у розмірі 602 183,35грн. та пені у сумі 4 392,03грн. не заперечив, проте заперечив проти 3% річних у розмірі 3 466,29грн., інфляційних витрат у сумі 1 411,33грн. та збитків у розмірі 243 381,56грн.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2011 року між Державним підприємством „Дзержинськвугілля» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (Продавець) було укладено типовий договір №36-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставі відкритих торгів від 13.01.2011 року), відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві товари, зазначені в специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: запасні частини до роторної станції вентилятора головного провітрювання. Кількість товарів: 162 штуки.

Ціна даного Договору становить 602 184,00грн. (шістсот дві тисячі сто вісімдесят чотири грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ 100 364,00грн. (сто тисяч триста шістдесят чотири грн. 00коп.) (п.3.1 Договору);

У розділі 4 Сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення оплати:

- розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі товарів (п.4.1 Договору);

- до рахунка додаються: акт приймання-передачі товарів; документи, що свідчать про якість товару; товаротранспортні документи (накладні); податкова накладна, оформлена і передана відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР (п.4.2 Договору);

У пункті 7.2 договору Сторони встановили види порушень та санкцій за них, установлені Договором:

Збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за даним договором, Стягуються з винної Сторони. Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язання в натурі;

За порушення термінів поставки Продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 днів Продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми не поставленого або недопоставленого товару;

У випадку порушення строків заміни неякісного товару на якісний, що підтверджується актом виявлення неякісного товару, підписаного уповноваженими представниками Сторін, або складеному згідно з інструкцією П-6, П-7, Продавець сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості даного товару та відшкодовує збитки, нанесені порушенням термінів заміни неякісного чи некомплектного товару;

За порушення термінів оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 (шість) місяців.

Відповідно п.10.1 договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох Сторін і діє до 31.12.2011 року, а у відношенні фінансових обов'язків - до повного і належного виконання.

У специфікації Сторони визначили асортимент, кількість, ціну та суму договору яка склала 602 184,00грн.

06.01.2012 року між Сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору в якій дійшли згоди про наступні підстави: у зв'язку із затримкою фінансування витрат Покупця та виробничою необхідністю у Товарі та з метою укладення між сторонами на 2012 рік договору про закупівлю на нових умовах, керуючись п.п.4 п.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 року №2289-VI, ст. 188 ГК України, сторони дійшли до згоди внести зміни до додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року укладеної до договору №36-Т від 11.02.2011 року (далі-Договір), виклавши ч.2 п.2, п.4 Додаткової угоди у такій редакції: «ч.2 п.2 п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох Сторін і діє до 19 квітня 2012 року, а у відношенні фінансових зобов'язань - до їх повного і належного виконання;

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 602 183,35грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000041 від 18.10.2011р. на суму 34 871,90грн., №РН-000002 від 15.02.2012р. на суму 122 051,66грн., №РН-000003 від 15.02.2012р. на суму 184 852,00грн., №РН-000006 від 17.02.2012р. на суму 184 852,00грн., №РН-000047 від 19.12.2011р. на суму 75 555,79грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №86 від 15.02.2012р., №1123 від 20.12.2011р., №986 від 18.10.2011р.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Позивачем для оплати було виставлено рахунки-фактури.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №12/04-04-3 від 04.04.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

Також до претензії було додано платіжну вимогу-доручення №1204 від 05.04.2012р.

Відповідач у відповіді на претензію №400 від 20.04.2012р. зазначив, що заборгованість утворилась по ряду незалежних від Державного підприємства „Дзержинськвугілля» причин: недофінансування коштів державним бюджетом, ускладненням пов'язаними з відсутністю реалізації вугільної продукції в січні, лютому, березні поточного року і зниженням ціни на неї.

У листі від 28.05.2012р. №2/34-1380 зазначив, що ДП «Дзержинськвугілля» та ДП «Селидіввугілля» є самостійними суб'єктами господарської діяльності, тому Міненерговугілля не впливає на фінансову діяльність підприємства. Всі спірні питання, які виникають між замовником та постачальником товару, вирішується відповідно до умов договору і законодавства. Більш того, втручання у господарську діяльність з боку Міністерства є порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №36-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 11.02.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 602 183,35грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу у розмірі 602 183,35грн. визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 602 183,35грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 602 183,35грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Дзержинськвугілля».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 1 411,33грн., 3% річних від суми загального боргу складає 3 466,29грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних та період їх нарахування встановив, що Позивачем невірно визначений період прострочення заборгованості без врахування пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі товарів. Судом було здійснено розрахунок 3% річних за наступні періоди прострочення:

- за накладною№РН-000002 від 15.02.2012р. на суму 122 051,66грн. з 30.03.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000003 від 15.02.2012р. на суму 184 852,00грн. з 30.03.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000006 від 17.02.2012р. на суму 184 852,00грн.з 03.04.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000047 від 19.12.2011р. на суму 75 555,79грн. з 02.02.2012р. по

20.08.2012р.

Проте, при розрахунку судом отриману суму більшу ніж Позивачем заявлено до стягнення, тому суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у розмірі заявленому Позивачем у сумі 3 466,29грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, судом встановлено що Позивачем також невірно визначений період прострочення, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог за видатковою накладною №РН-000047 від 19.12.2011р. на суму 75 555,79грн. за березень 2012 року у розмірі 226,67грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 договору за порушення термінів оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 (шість) місяців. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені та період нарахування дійшов висновку щодо задоволення пені за наступні періоди прострочення:

- за накладною№РН-000002 від 15.02.2012р. на суму 122 051,66грн. з 30.03.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000003 від 15.02.2012р. на суму 184 852,00грн. з 30.03.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000006 від 17.02.2012р. на суму 184 852,00грн.з 03.04.2012р. по 20.08.2012р.

- за накладною №РН-000047 від 19.12.2011р. на суму 75 555,79грн. з 02.02.2012р. по

20.08.2012р.

Проте, при розрахунку судом отриманщ суму більшу ніж Позивачем заявлено до стягнення, тому суд дійшов висновку про задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем у сумі 4 392,03грн.

Щодо стягнення збитків у сумі 243 381,56грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то:

- протиправна поведінка;

- шкідливий результат (збитки);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

За відсутністю хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неподання Позивачем доказів наявності причинного зв'язку між діями і виною є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 243 381,56грн.

Щодо залучення у справі в якості третіх осіб Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Приписи ст. 27 ГПК України визначають що залучення до участі у справі третіх осіб здійснюється за відповідною заявою такої особи, за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, у випадку якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Доказів на підтвердження того, що рішення з господарського спору в даній справі може вплинути на права та законні інтереси Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, суду не представлено.

З приводу стягнення 50 000,00грн. з Відповідача за надання правової допомоги на підставі Договору про надання юридичних послуг Овчарук П.П., слід зазначити наступне:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Вказаною статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Лист Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи відсутність доказів надання адвокатом послуг Позивачу та оплати Позивачем цих послуг, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 50 000,00грн. за надання правової допомоги в результаті її необґрунтованості та безпідставності.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод», м.Запоріжжя до Державного підприємства „Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 602 183,35грн., пені у сумі 4 392,03грн., 3% річних у розмірі 3 466,29грн., інфляційних витрат у сумі 1 411,33грн., збитків у розмірі 243 381,56грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м.Запоріжжя, вул.Тролейбусна, 34, ЄДРПОУ 24512839, р/р 26004000028128 ПуАО «СЕБ Банк», м.Київ, МФО 300175) заборгованість у розмірі 602 183,35грн., інфляційні витрати у сумі 226,67грн., пеню у розмірі 4 392,03грн., 3% річних у сумі 3 466,29грн., судовий збір у розмірі 12 205,37грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 16.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.12р.