Рішення № 26532803, 18.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.12 р. Справа № 5006/11/125пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М., при секретарі МакогонЯ.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33967456,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.», м.Бориспіль Київської області, ЄДРПОУ 31482321,

про визнання договору купівлі-продажу №913 від 06.12.2010 р. недійсним,

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гопкала М.М. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.», м.Бориспіль Київської області, про визнання договору №913 від 06.12.2010р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на недійсність правочину з підстав передбачених ст.ст.215, 230 Цивільного кодексу України. Зокрема, як зазначає позивач, спірний договір повинен бути підписаний генеральним директором останнього, якою на той час була Бурун Є.П., проте, не зважаючи на це, він скріплений факсимільним відтворенням підпису генерального директора ТОВ «ТС Обжора» без попереднього погодження, що суперечить п.2, 3 ст.207 Цивільного кодексу України, крім того, відповідач вчиняючи правочин не надав ТОВ «ТС Обжора» довіреності, посилання на яку міститься у договорі, у свідчення повноважень Лукасевича Дмитра Вікторовича, керівника відділу збуту ТОВ «Л.Л.К.» на підписання договору, чим ввів позивача в оману.

У підтвердження викладених обставин суду представлено копію договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №913 від 06.12.2010р. із протоколом розбіжностей до нього, витягу з статуту підприємства.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №852 від 21.08.2012р., за змістом якого проти позовних вимог заперечив.

Також, 22.08.2012р. представником відповідача заявлено клопотання №92 від 16.08.2012р. стосовно позову від третіх осіб із самостійною вимогою на предмет спору, яке за фактом надходження останнього задоволено судом.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» заборгованості у розмірі 2 091,90 грн. надійшла до господарського суду Донецької області 03.10.2012р. Розглянувши означений позов із документами долученими до нього, суд дійшов висновку про його повернення заявнику без розгляду на підставі положень ст.63 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено 03.10.2012р. відповідний процесуальний документ. З огляду на таке, керуючись п.3.4, п.3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002р. та враховуючи, що третя особа належним чином не вступила до справи №5006/11/125пд/2012, повернення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» здійснено поза межами порушеного провадження та присвоєно номер справи №5006/11/135-63/2012.

05.09.2012р. представником відповідача надані доповнення №49 від 03.09.2012р. до відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням клопотання позивача №б/н від 03.10.2012р.

04.10.2012р. ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність клопотання відповідача з цього приводу та відсутність підстав для відмови у його задоволенні.

18.10.2012р. представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.10.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив, представив суду для огляду оригінал спірного договору №913 від 06.12.2010р., за результатами якого вбачається відсутність факсимільного відтворення підпису з боку ТОВ «Обжора», замість чого поставлений підпис безпосередньо кульковою ручкою, синього кольору.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.

06.12.2010 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.», м.Бориспіль Київської області, (Продавець), підписано договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №913, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар та умовах та в порядку, визначених в цьому Договорі, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Позивач, вважаючи даний правочин недійсним з підстав передбачених ст.ст.215, 230 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази та викладені сторонами доводи, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За визначенням ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підстави для визнання правочину недійсним унормовані статтею 215 Цивільного кодексу України, за приписами якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину ст.203 Цивільного кодексу України відносить: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільність волевиявлення учасника правочину і відповіність його внутрішній волі; відповідність форми правочину встановленим законом вимогам; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відсутність порушень прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, при вчинені правочину їх батьками (усиновлювачами).

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Розглядаючи питання про визнання угод недійсними, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №913 від 06.12.2010 р. позивач посилається на вчинення підпису від імені ТОВ «ТС Обжора» на договорі шляхом факсимільного відтворення підпису генерального директора товариства Бурун Є.П. невідомою особою без згоди директора. При цьому, як вказує позивач, письмової згоди між сторонами щодо застосування факсимільного відтворення підпису генерального директора ТОВ «ТС Обжора» Бурун Є.П. за допомогою засобів механічного або іншого копіювання у будь-яких договорах не існує.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно положень ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №913 від 06.12.2010 р. укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами та скріплено печатками Товариств.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивачеві лежить обов'язок довести обставини щодо наявності підстав, з яким норми чинного законодавства пов'язують можливість визнання оспорюваного правочину недійсним.

До матеріалів справи додана копія спірного договору поставки, з підписом генерального директора ТОВ «ТС Обжора», що скріплена печаткою підприємства, з якої суд не може встановити чи зроблена вона особисто, чи за допомогою факсимільного відтворення підпису.

При цьому, у судовому засіданні судом оглянуто оригінал договору купівлі-продажу №913 від 06.12.2010р., з якого вбачається його скріплення підписом з боку позивача кульковою ручкою синього кольору, що вказує на відсутність факсимільного відтворення підпису на наведеному документі.

Отже, фактичні обставини справи спростовують доводи позивача у цій частині.

Одночасно, господарський суд приймає до уваги, що підпис генерального директора ТОВ «ТС Обжора» на спірному договорі скріплений печаткою товариства. У відповідності до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 11.01.1999 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення керівництва позивача до правоохоронних органів з заявою про викрадення печаток Товариства, або доказів притягнення посадових осіб Товариства до дисциплінарної (кримінальної) відповідальності з приводу незаконного використання печаток Товариства.

Інших доказів, які б підтверджували доводи позивача, що договір не був підписаний генеральним директором ТОВ «ТС Обжора» до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

Що стосується доводів позивача в частині навмисного введення його відповідачем в оману щодо обставин, які мають істотне значення господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Приписи абз.2 ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України визначають, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Матеріали справи містять копію довіреності №б/н від 01.03.2010р., видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.» на ім'я Лукасевича Дмитра Вікторовича на представництво інтересів підприємства, якою означеній особі надано достатній обсяг повноважень для укладення спірного правочину із позивачем.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не надав суду доказів того, що спірний договір з його сторони був підписаний під впливом обману, насильства, в результаті зловмисної домовленості представників сторін, під впливом тяжкої обставини -якщо мали місце обман чи насильство.

Позивач був вільним у виборі контрагента при укладанні договору поставки. Сторони самостійно зазначили у спірному договору, що повноваження керівника відділу збуту Лукасевича Дмитра Вікторовича підтверджується довіреністю підприємства. Відтак, оскільки, за твердженням позивача, відповідач не надав доказів своїх повноважень, а саме копію означеної вище довіреності підприємства, то позивач мав право не укладати спірний договір або витребувати відповідні документи у контрагента. При укладанні договору позивач діяв вільно та усвідомлював наслідки своїх дій, мав час та можливість відмовитися від підписання спірного договору. Між тим, доказів вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на встановлення даних обставин, суду не представлено. Відтак доводи позивача про ненадання відповідачем доказів своїх повноважень є недоведеними та необґрунтованими.

З огляду на наведене в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк, слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.», м.Бориспіль Київської області, про визнання договору №913 від 06.12.2010р. недійсним, відмовити.

2. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення підписано 23.10.2012р.

Суддя Соболєва С.М.