Рішення № 26532742, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/47/92/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (юридична адреса: 04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок № 10, поштова адреса: 04655, місто Київ, вулиця В.Хвойки, будинок № 21, офіс № 609; код ЄДРПОУ - 24745673)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору на стороні? відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 712,90 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «ПРОСТ?О-страхування» звернулося до господарського су?ду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерно?го товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 712,90 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 202467 від 23.04.2010; довідку ВДАІ з ОАТ Солом'янського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 14.05.2010; розгорнуту довідку УДАІ ГУМВС України в місті Києві; повідомлення ОСОБА_2 про настання випадку від 18.05.2010; рахунок-фактуру № СФ-3308 від 28.05.2010; постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2010 відносно ОСОБА_1; звіт про оцінку майна № 833/3538 (автотоварознавче дослідження) від 01.06.2010; заяву ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 02.06.2010; страховий акт від 09.06.2010; розрахунок страхового відшкодування № 3538 від 09.06.2010; розпорядження № 003641 від 11.06.2010; платіжне доручення № 7704 від 26.07.2010; заяву (вимогу) на адресу відповідача від 09.02.2011; поліс серії ВЕ № 3047231; страховий акт № 768/10-ГО-КД від 22.02.2011.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 вересня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 жовтня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Солом'янського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 23 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками процесу вимог ухвали суду від 26 вересня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимоги ухвали суду від 26 вересня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2010 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» (далі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АТК № 202467 (далі - Договір страхування), згідно з яким було застраховано майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Lancer 1.6» (далі - Мітцубісі або застрахований автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6).

14 травня 2010 року на проспекті Відрадному в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 27 квітня 2010 року по 26 квітня 2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 14 травня 2010 року автомобіль марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований позивачем.

З довідки ВДАІ з ОАТ Солом'янського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 14 травня 2010 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження: заднього бамперу, задньої панелі, протитуманних ліхтарів (а.с. 12).

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана МВС ГУ в місті Києві вбачається, що ДТП, яка мала місце 14 травня 2010 року, за участю автомобіля марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_2 та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що належить ОСОБА_4 сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Солом'янського районного суду міста Києва (а.с. 13).

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2010 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 14).

18 травня 2010 року на адресу позивача від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про настання випадку за участю застрахованого автомобіля (а.с. 15).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до висновку звіту № 833/3538 про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) від 01 червня 2010 року, проведеного ФОП ОСОБА_5, який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 8447/09 виданого Фондом державного майна України, терміном дії від 01 квітня 2009 року до 01 квітня 2012 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 9 390,36 гривень (а.с. 16-17).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

З рахунку № СФ-3308 від 28 травня 2010 року, оформленого СПД ФО ОСОБА_6 (який є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 9 222,90 гривень з урахуванням ПДВ (а.с. 25).

02 червня 2010 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_2 із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 28).

Відповідно до сформованого страхового акту від 09 червня 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику застрахованого автомобіля, на виконання умов Договору страхування становить 9 222,90 гривень (а.с. 26).

Розпорядженням № 003641 від 11 червня 2010 року призначено виплату страхового відшкодування у розмірі 9 222,90 гривень (а.с. 29).

На підставі повідомлення ОСОБА_2 про настання випадку від 18 травня 2010 року, висновку звіту № 833/3538 про оцінку майна від 01 червня 2010 року, рахунку № СФ-3308 від 28 травня 2010 року, заяви ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 02 червня 2010 року, сформованого страхового акту від 09 червня 2010 року, розпорядженням № 003641 від 11 червня 2010 року про призначення виплати страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9 222,90 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 7704 від 26 липня 2010 року (а.с. 30).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 14 травня 2010 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітцубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до даних полісу серії ВЕ № 3047231, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (14.05.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 510,00 гривень (а.с. 32). Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву (вимогу) від 09 лютого 2011 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 31).

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 712,90 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 712,90 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-стра?хування» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (юридична адреса: 04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок № 10, поштова адреса: 04655, місто Київ, вулиця В.Хвойки, будинок № 21, офіс № 609; код ЄДРПОУ - 24745673, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 712,90 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 10 322 (десять тисяч триста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.