Рішення № 26532712, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/47/94/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок № 1, офіс № 210; код ЄДРПОУ - 22236186)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бойк?а Миколи Аксентійовича (місто Київ, вулиця Макіївська, будинок № 7, квартира № 115);

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 383,60 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГУТА-Україна» зв?ернулося до гос?подарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 383,60 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: подорожній лист вантажного автомобіля № 157959 від 08.11.2011; договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 11-006-03-34/11 від 16.11.2011; розгорнуту довідку УДАІ ГУМВС України в місті Києві; повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 09.12.2011; звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1981 від 15.12.2011; рахунок-фактуру № 162 від 09.12.2011; страховий акт № 147-В від 26.12.2011; постанову Оболонського районного суду м. Києва від 29.12.2011 відносно Бойка М.А.; платіжне доручення № 6930 від 27.12.2011; поліс серії АА № 6052991; регресна вимога на адресу відповідача від 20.02.2012; лист відповідача № 504-03 від 05.03.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 22, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 3, 6, 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 вересня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 жовтня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бойка Миколу Аксентійовича;

- витребувано з Оболонського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно Бойка Миколу Аксентійовича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 23 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками процесу вимог ухвали суду від 27 вересня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бойко М.А. на виконання вимоги ухвали суду від 27 вересня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

16 листопада 2011 року між ПрАТ «Страхова компанія «ГУТА-Україна» (далі - позивач) та ТОВ «Бізнес Центр Фармація» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 11-006-03-34/11 (далі - Договір страхування), згідно з яким було застраховано майнові інтереси ТОВ «Бізнес Центр Фармація», пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Caddy Kasten» (далі - Фольксваген або застрахований автомобіль), державний номерний знак АА 0805 ІТ (а.с. 5).

08 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, під керуванням Тітова Сергія Олександровича з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, під керуванням Бойка Миколи Аксентійовича, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Судом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди Тітов С.О. перебував у трудових відносинах з позивачем та виконував свої трудові обов'язки.

Строк дії Договору страхування визначений з 23 листопада 2011 року по 22 листопада 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 08 грудня 2011 року автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, що належить ТОВ «Бізнес Центр Фармація», був застрахований позивачем.

З розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана УДАІ ГУМВС України в місті Києві, що ДТП, яка мала місце 08 грудня 2011 року, за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, під керуванням Тітова Сергія Олександровича, що належить ТОВ «Бізнес Центр Фармація» та автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, під керуванням власника Бойка Миколи Аксентійовича сталася внаслідок порушення водієм Бойко М.А. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Оболонського районного суду міста Києва (а.с. 8).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року, Бойка Миколу Аксентійовича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 28).

09 грудня 2011 року на адресу позивача від ТОВ «Бізнес Центр Фармація» надійшло повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за участю застрахованого автомобіля (а.с. 9).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Відповідно до висновку звіту № 1981 про незалежну оцінку з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15 грудня 2011 року, проведеного ФОП «Шпулько Ігор Анатольович», який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 8943/09, виданий Фондом державного майна України 28 вересня 2009 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Volkswagen Caddy», державний номерний знак АА 0805 ІТ внаслідок пошкодження при ДТП, складає 16 133,60 гривень (а.с. 11-16).

З рахунку-фактури № 162 від 09 грудня 2011 року, оформленого ТОВ «Вендланд-Київ» ЛТД (підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, складає 16 238,40 гривень з урахуванням 20 % ПДВ (а.с. 27).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до сформованого страхового акту № 147-В від 26 грудня 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, на виконання умов Договору страхування становить 15 383,60 гривень (а.с. 29).

На підставі повідомлення ТОВ «Бізнес Центр Фармація» про настання страхового випадку від 09 грудня 2011 року, висновку звіту № 1981 про незалежну оцінку з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15 грудня 2011 року, рахунку-фактури № 162 від 09 грудня 2011 року, сформованого страхового акту № 147-В від 26 грудня 2011 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 15 383,60 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6930 від 27 грудня 2011 року (а.с. 30).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 08 грудня 2011 року сталася саме з вини Бойка Миколи Аксентійовича, який керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, при зміні напрямку руху, не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 0805 ІТ, під керуванням Тітова С.О., який належить ТОВ «Бізнес Центр Фармація», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Бойка М.А., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Бойка Миколи Аксентійовича - власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (08.12.2011) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 6052991, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, яким керував Бойко М.А., було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу вимогу від 20 лютого 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 32). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Відповідач своїм листом № 504-03 від 05 березня 2012 року прийняв вимогу позивача, та вказав, що кошти у розмірі 15 383,60 гривень будуть перераховані згідно наданих банківських реквізитів (а.с. 34).

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 383,60 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 4917 ВН, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 383,60 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» (011133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок № 1, офіс № 210; код ЄДРПОУ - 22236186, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 383,60 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 16 993 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривень 10 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.