Ухвала суду № 26532254, 17.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2012 р. № 5008/94/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К.,суддів:Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., розглянувши заявуУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області державної податкової службипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 25.07.2012у справі№ 5008/94/2012за позовомФізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6доДержавної податкової служби у Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області державної податкової службипровизнання права власності на майно та зобов'язання відповідача передати позивачу вилучене майно,В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.04.2012 у справі № 5008/94/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012, позов Фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 до Державної податкової служби у Закарпатській області задоволено: визнано право власності на майно, що було вилучене 22.09.2010 працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_2, перелік якого визначено у протоколі огляду від 22.09.2010; зобов'язано Державну податкову службу у Закарпатській області передати (повернути) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 зазначене майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 у справі № 5008/94/2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та рішення господарського суду Закарпатської області від 06.04.2012 залишено без змін.

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області державної податкової служби звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2012 у справі № 5005/94/2012, в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову та рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень 316, 319, 321, 328, 674, 909 Цивільного кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2006 у справі № 6-19-21/144-05-4723.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 25.07.2012 у справі № 5008/94/2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права власності на товар, вилучений працівниками ДПА у Закарпатській області, на підставі протоколу огляду, та наявності підстав для задоволення позову. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності позивача на спірне майно підтверджується договором поставки, згідно з яким до позивача перейшло право власності на отримане майно (товар) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, а саме з 10.07.2010, у зв'язку з чим позивач став власником спірного товару в тому числі і майна, що не вказано в накладній згідно переліку, а відповідачем не доведено набуття державою права власності на спірне майно як на безхазяйні речі.

Водночас, у постанові від 22.12.2006 у справі № 6-19-21/144-05-4723, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України залишив в силі рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові про визнання права власності на майно та стягнення вартості такого майна, та погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності у працівників міліції підстав для вилучення спірного майна, з огляду на те, що при дослідженні працівниками УБПЗ УМВС України в Одеській області автомашини з вантажем, було встановлено відсутність будь-яких документів на перевезення вантажу, у тому числі які б свідчили про якість і безпеку харчових продуктів тваринного походження, у зв'язку з чим вантаж був переданий Роздільнянській міжрайонній державній податковій інспекції на зберігання і, після проведення експертизи якості, утилізований. Належних доказів на підтвердження права власності (правовстановлюючих документів) на спірне майно та документів, якими підтверджується якість та безпечність такого вантажу, позивачем не надано, у зв'язку з чим з врахуванням приписів статті 26 Закону України "Про власність", статті 674 Цивільного кодексу України та статті 5 закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчить про наявність різних фактичних обставин, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5008/94/2012 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Ужгородській міжрайонній державній податковій інспекції Закарпатської області державної податкової служби у допуску справи № 5008/94/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: Т.Добролюбова О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)