Постанова № 26529919, 18.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 1613/2а-413/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі № 1613/2а-413/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області

про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі по тексту -УДВС ГУЮ у Полтавській області, відповідач), за участю третьої особи -Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації (далі по тексту -УПСЗН Котелевської РДА), в якому просила суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Солодовника Володимира Миколайовича неправомірними; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 30744998 від 30.03.2012 року з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11, виданого Котелевським районним судом Полтавської області 12.01.2012 року.

Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2012 року по справі № 1613/2а-413/12 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження -відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2012 року по справі № 1613/2а-413/12 та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.8, ч.5 ст.124 Конституції України, ст.ст.38, 75 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначив, що відповідачем безпідставно не вжито заходів до виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, яке набрало законної сили та у відповідності до ст.124 Конституції України є обов`язковим для виконання на всій території України. Вважає, що наведені боржниками причини невиконання постанови суду безпідставно визнані відповідачем поважними. Стверджує, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини, відсутність коштів у боржника чи держави на виконання взятих на себе зобов`язань не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є перешкодою для вчинення певних дій по виконанню такого рішення. Вказує, що державний виконавець не використав у повному обсязі повноваження та права, надані йому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання Котелевського районного суду Полтавської області по справі № 1613/2-а-2922/11 про стягнення коштів на користь позивача, а саме: не направлено заяви до суду про роз`яснення рішення або заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, не виконано в повному обсязі вимог ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" щодо накладення на боржника штрафу та направлення подання до правоохоронних органів про притягнення його до кримінальної відповідальності. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", оскільки вказаний закон регулює порядок застосування ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у 2012 році, а тому не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, а також на норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки вона встановлює розміри та порядок нарахування грошових допомог, починаючи з 01.01.2012 року (з дня набрання чинності).

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2012 року Котелевським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист по виконанню постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 року по справі № 1613/2-а-2922/11, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат (а.с.9).

Зазначений виконавчий лист було передано для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, яким було відкрито виконавче провадження ВП № 30744998 по виконанню вказаного виконавчого документу.

30.03.2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Полтавській області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11, виданого 12.01.2012 року -закінчено, виконавчий документ із постановою про закінчення виконавчого провадження повернуто до суду, що його видав (а.с.11-12).

Не погодившись із вказаними постановами про закінчення виконавчого провадження, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідач у спірних правовідносинах у тому числі і при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Постанова Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 року по справі № 1613/2-а-2922/12 про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Котелевської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судом першої інстанції допущена до негайного виконання як така, що прийнята в порядку скороченого провадження, однак виконана не була.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як свідчать письмові докази, державним виконавцем не вжиті заходи щодо виконання постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 року по справі № 1613/2-а-2922/12.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби: 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 1613/2-а-2922/12, виданим Котелевським районним судом Полтавської області на виконання постанови від 10.01.2012 року, прийнята державним виконавцем з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв`язку з поверненням виконавчого документа до суду через неможливість виконання рішення без участі боржника, тобто, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

Слід відмітити, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України Солодовник В.М., зважаючи на поважність причин невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Котелевської РДА області рішення суду, яке допущене до негайного виконання, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вказаних суб'єкту владних повноважень санкцій, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" у вигляді накладення штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Так, фахівцем відповідача було зазначено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення, зокрема, статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України". Боржником 17.02.2012 року надано до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Полтавській області розпорядження про проведення відповідного перерахунку, однак виплати по рішенню суду не проведено у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, фахівцем відповідача зроблено висновок про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.11-12).

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на приписи Закону України від 22.12.2011 р. "Про Державний бюджет України на 2012 рік", відповідно до яких норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2012 рік, оскільки у позивача право на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, виникло у 2011 році - при встановленні позивачеві 2 групи інвалідності, тобто, до вступу в дію Закону України від 22.12.2011 р. "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

Колегія суддів зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник (УПСЗН Котелевської РДА) не звертався.

Не надано суду боржником і доказів вжиття будь-яких інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також не вказано інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1

Також, слід вказати, що УПСЗН Котелевської РДА, що виступає боржником у спірному виконавчому провадженні, посилаючись на відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету як на поважну причину невиконання судового рішення, жодних доказів відсутності коштів для виплати позивачці одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, державному виконавцю не надав, у зв`язку з чим висновок останнього про наявність поважних причин невиконання судового рішення, є передчасним та необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів у УПСЗН Котелевської РДА є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах, в той час як повернення виконавчого документа суду, у відповідності до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на відміну від повернення виконавчого документа стягувачеві, не зупиняє строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який закінчується 09.01.2013 року.

Тобто, позивач навіть після усунення перешкод для виконання судового рішення буде позбавлений можливості отримати грошові кошти, належні йому за постановою суду, в зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Посилання УПСЗН Котелевської РДА в обґрунтування невиконання рішення суду на відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу правомірності прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження з огляду на наступне.

За змістом ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, УПСЗН Котелевської РДА проведено перерахунок належної позивачеві компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 р., однак не проведено виплати в зв`язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету.

У випадку нарахування зазначеної суми, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства, повинен був звернутися до Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, інших уповноважених на те органів, з запитами щодо надання та перерахування саме такої суми для виплати стягувачу -ОСОБА_1, але таких запитів, негайно після відкриття виконавчого провадження УПСЗН Котелевської РДА надіслано не було.

Відповідно до п. 2.10 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року за №136, чинного на час прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у разі змін умов бюджетних зобов'язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 7 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Державного казначейства України Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов'язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких бюджетних зобов'язань.

Пунктом 2.12 вказаного Порядку було передбачено, що бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, для виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку виплат, УПСЗН Котелевської РДА повинен був подати до органів державного казначейства необхідні документи для реєстрації та обліку зобов'язань по сплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, і належним чином проінформувати відповідача.

Однак, УПСЗН Котелевської РДА не надав відповідачеві доказів здійснення дій, спрямованих на виконання рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2012 р. у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також, відповідачем не було вжито заходів до виконання рішення, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не накладено на боржника штрафу та направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", законодавчо не передбачались бюджетні призначення для взяття зобов'язань по судових рішеннях щодо перерахунку виплаченої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, при встановленні групи інвалідності, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова від 30.03.2012 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 30744998 прийнята відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2012 року по справі № 1613/2а-413/12 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 30744998 від 30.03.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі № 1613/2а-413/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області за участю третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області Солодовника В.М. неправомірними.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 30744998 від 30.03.2012 року з примусового виконання виконавчого листа № 1613/2-а-2922/11, виданого Котелевським районним судом Полтавської області 12.01.2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.