Рішення № 26528597, 23.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 р. Справа №18/1545/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орландо", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа", м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 16 663,83 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та дату складання повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 16 663,83 грн., з них: 15 781,82 грн. - заборгованість за договором поставки №1380 від 16.08.2011 року та 882,01 грн. пені.

Позивач явку представника узасідання не забезпечив. Згідно письмової заяви №345 від 11.10.2012р. позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 15.02.2011 р. №118-02/2011 р. та просить проводити судове засідання без участі представника позивача.

Відповідач представництво в судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог суду не виконав, причин цього суду не повідомив. Останній, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Ухвали від 06.08.2012р., 23.08.2012р., 20.09.2012р. та від 16.10.2012р. направлялися відповідачу за адресою його місцезнаходження, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.75-76 справи). Судом неодноразово відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Відповідно до пп. 3.9.2 згаданої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

16.08.2011р. між позивачем та ТОВ "Перша Полтавська соціальна мережа" (назву змінено на ТОВ "Перша продовольча сімейна мережа" згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.75-76 справи)) було укладено Договір поставки № 1380 з Протоколом розбіжностей від 16.08.2011р. (далі за текстом - “Договір”, арк. спр. 8-9, 10), згідно якого постачальник зобов"язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю за замовленням товар, а покупець зобов"язується приймати товар і оплачувати його (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію (п.1.1 Договору);

- постачальник зобов"язаний поставляти товар протягом трьох днів з моменту узгодження сторонами замовлення (п.2.1.1 Договору);

- покупець зобов'язаний оплачувати товар у терміни, передбачені договором (п.2.2.1 Договору );

- покупець зобов'язаний здійснювати приймання товару на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей (п. 2.2.2 Договору);

- покупець зобов'язаний у період з 01 по 15 лютого та з 15 по 30 липня кожного року підписувати та вручати (відправляти рекомендованим листом з повідомленням про вручення) постачальнику акти звірки взаєморозрахунків або мотивовану відмову від підписання акту. У випадку невиконання покупцем зобов"язання за цим пунктом останній сплачує Постачальнику штраф у розмірі 1% (один відсоток) від загальної вартості троьх останніх поставок (п.2.2.3. Договору);

-підтвердження приймання товару є підпис на товарно-транспортній накладній або видатковій накладній (абз.2. п. 3.2 Договору);

- ціна на товар вказана в товарно-транспортній накладній та /або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) сторін на накладній. Накладні виконують функцію специфікації (п.4.1 Договору);

- термін оплати - шістдесят календарних днів з моменту приймання покупцем товару (п.4.2 Договору);

- сторона, що не виконує належним чином умови договору, зобов"язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання (п.5.1 Договору);

- у разі затримки оплати за отриманий товар, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. (п.5.3 Договору);

- договір вступає в силу з моменту його укладення. Строк дії договору необмежений. Кожна із сторін має право розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону за тридцять календарних днів про таке розірвання (п.9.1 Договору).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних:

№17028 від 01.09.2011 на суму 7 363,85 гри., №21208 від 10.10.201 1 на суму 4 136,32 грн.,№21946 від 24.11.2011 на суму 439,08 грн., №469 від 24.01.2012 на суму 2 317,00 грн., №1443 від 22.02.2012 на суму 4 137.48 грн., №2136 від 07.03.2012 на суму 2 604,73 грн., №2146 від 07.03.2012 на суму 883.36 грн.. №2899 від 23.03.2012 на суму 709,43 грн., №2900 від 23.03.2012 на суму 333.84 грн.. №3496 від 05.04.2012 на суму 541,00 грн.,№3549 від 05.04.2012 на суму 651,46 грн., №4280 від 20.04.2012 на суму 1 259,76 грн., №4300 від 20.04.2012 на суму 430,09 грн., №5077 від 07.05.2012 на суму 642,85 грн., №5667 від 18.05.2012 на суму 830,54 грн., №6477 від 31.05.2012 на суму 417,41 грн., №6485 від 31.05.2012 на суму 592,93 грн., №7217 від 15.06.2012 на суму 1 702,04 грн. (копії документів - арк.11-28 справи) відповідачу було передано товар на загальну суму 29 993,17 грн.

Як вказує позивач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, оплата за товар була проведена відповідачем частково, до того ж - з порушенням строку, встановленого договором.

Згідно позовної заяви та доданих до неї документів, заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову становила 15 781,82 грн. (з урахуванням проплат по накладним №17028, №21208, №21946, №469 та повернення товару від покупця на суму 647,50 грн., що вбачається з акту звірки взаємних розрахунків).

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 882,01 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань відповідачем у період з 31.10.2011р. по 31.07.2012р.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з огляду на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки №1380 від 16.08.2011р., видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Акт звірки взаємних рахунків за другий квартал 2012 року (арк.80 справи), підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який містить посилання на даний договір поставки і відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску товару позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" (юридична адреса: 36010, м. Полтава, вул. Половка, 64-Д; код ЄДРПОУ 37439732, п/р 26005060474494 в КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орландо" (юридична адреса: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 30867320, п/р 26002003032300 в ПАТ "ІНГ Банк Україна" м. Києва, МФО 300539)

15 781,82 грн. основного боргу, 882,01 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 24.10.2012 р.

Суддя О.С.Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).