Рішення № 26528560, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/11489-2012 22.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»

до Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

про стягнення авансових платежів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Остапчук В.В. (довіреність від 03.09.2012р.);

Дерев'янчук В.А. (довіреність від 05.05.2011р.)

від відповідача Гогітідзе В.Ф. (довіреність № 15 від 03.08.2011р.);

22.10.2012р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»(надалі ТОВ «Міжнародний виставковий центр», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(надалі ПАТ «Екостандарт», відповідач) суми невикористаного авансу в розмірі 327 877, 55 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором укладеним з відповідачем 01.02.2003р. № 460180 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води рахується переплата суми авансових платежів у розмірі 327 877, 55 грн., що, у зв'язку із припиненням договірних відносин між сторонами за вказаним договором та відмовою відповідача у визнанні наявної суми переплати та поверненні її позивачу, є підставою для звернення до суду з вимогами про вирішення заявленого позову в судовому порядку.

За розглядом клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача в межах суми 327 877, 55 грн., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття таких заходів у даній справі виходячи з наступного.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що:

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;

- обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Наведені у заяві позивача обставини не дають підстав вважати неможливим захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, а доказів того, що за відсутності арешту рахунків та майна товариства буде утруднено чи виявиться неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано. Належних доказів, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на уникнення сплати заборгованості перед позивачем суду не представлено, а виникнення у позивача сумнівів щодо погашення боргу відповідачем через проведення ліквідаційної процедури товариства, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач надав відзив на позов у якому відзначав про подання касаційної скарги на судове рішення прийняте у справі 7/393 та просив зупинити провадження у даній справі, оскільки вимоги позивача обгрунтовуються наявною переплатою по періоду, який розглядався як спірний в межах вказаної справи.

Заявлене клопотання про зупинення провадження судом відхилено, оскільки наявності підстав передбачених ст. 79 ГПК України суду не представлено. Подання касаційної скарги не підтверджує факту розгляду іншим судом пов'язаної з нею справи, а судове рішення у справі 7/393 прийняте 19.03.2012р. набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р., що відповідачем не заперечується.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2003 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого є відповідач, та ЗАТ «Міжнародний виставковий центр»укладено договір (ос\рах 460180) на умовах якого здійснювалось постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в періоді до 01.07.2012р..

Про припинення договірних відносин з 01.07.2012р. по вказаному договору та необхідність укладення договору на споживання теплової енергії з новим постачальником -ТОВ «Євро-Реконструкція»позивачу було надіслано повідомлення за вих. № 09\РДГ-139 від 25.05.2012р., яке залучене до матеріалів справи, а вказані обставини не заперечуються представниками сторін.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 327 877, 55 грн. обгрунтовуються тим, що за договором № 460180 від 01.02.2003р. позивачем було перераховано кошти у розмірі, який перевищує вартість теплової енергії поставленої на умовах вказаного договору, а зазначене підтверджується відображенням в обліку товариства суми переплати в розмірі 308 257, 90 грн. яка виникла через нарахування відповідачем вартості теплової енергії у періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р. згідно тарифів затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008р., № 1780/1 від 25.12.2008р., № 127 від 05.02.2009р., які Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р. та № 76/2009 від 09.02.2009р. скасовані, як такі що суперечать Конституції України.

Через ненадання позивачем на вимоги суду (ухвала від 23.08.2012р.) до матеріалів справи актів приймання-передавання товарної продукції по договору (ос рах. 460180) від 01.02.2003р. за період постачання теплової енергії з грудня 2008р. по травень 2012р., обставини щодо наявності різниці у тарифах по вартості теплової енергії що постачалась згідно договору, в межах даної справи суд самостійно не встановлює, а в цьому випадку приймає до уваги факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2012р. під час розгляду справи 7/393, які не доводяться знову в силу положень ст. 35 ГПК України.

Зазначеним судовим рішенням підтверджено, що за період з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. (з урахуванням обсягів споживання та діючого тарифу) до оплати підлягали наступні суми: за грудень 2008 року - 55 191, 92 грн., за січень 2009р. - 75 991, 86 грн., за лютий 2009р. - 76 403, 74 грн., а всього - 207 587, 52 грн., а протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 165 250, 34 грн. згідно платіжних доручень № 4786 від 10.12.2008р. на суму 5 000 грн., №4803 від 11.12.2008р. на суму 5 000 грн., №4821 від 12.12.2008р. на суму 5 000 грн., №4844 від 15.12.2008р. на суму 10 000 грн., №4891 від 17.12.2008р. на суму 5 000 грн., №4901 від 18.12.2008р. на суму 15 250, 34 грн., №160 від 27.01.2009р. на суму 20 000 грн., №172 від 28.01.2009р. на суму 20 000 грн., №211 від 02.02.2009р. на суму 60 000 грн., №397 від 16.02.2009р. на суму 10 000 грн., №412 від 17.02.2009р. на суму 10 000 грн., що при наявній переплаті в сумі 50 021, 94 грн. на 01.12.2008р. складає загальну сплату позивачем по вказаному періоду 215 272, 28 грн..

При цьому судом відзначається, що протягом тривалого часу (двох місяців встановлених процесуальним законом для розгляду справи) позивач не спромігся виконати обов'язкових вимог суду (які були зазначені ще при порушенні провадження у справі в ухвалі від 23.08.2012р.) щодо надання доказів у підтвердження заявлених ним же вимог, а жодних поважних причин неможливості надання документів, які знаходяться в діловодстві товариства, представники в судовому засіданні повідомити не змогли.

Виходячи із наявних у справі документів, приймається до уваги підтверджена актом звіряння від 31.05.2012р. розбіжність у розрахунках між сторонами по договору № 460180 від 01.02.2003р. по сумі 308 257, 90 грн. (341 474, 02 грн. за даними позивача та 33 216, 11 грн. за даними відповідача), що за твердженням позивача, є наслідком нарахування по періоду з грудня 2008р. по лютий 2009р. вартості теплової енергії за тарифами згідно розпоряджень, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Зазначені обставини з боку відповідача не спростовані, суду не представлено документів, які підтверджують, що відповідачем було здійснено коригування вартості поставленої теплової енергії в періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р., а відтак вимоги позивача щодо стягнення суми переплати в розмірі 327 877, 55 грн. суд задовольняє при врахуванні наступного.

При обліку різниці в розмірі 308 257, 90 грн. наявна загальна сума переплати за даними позивача складає 341 474, 02 грн. станом на 01.05.2012р. (акт звіряння від 31.05.2012р.), та з урахуванням вартості поставленої теплової енергії згідно актів № 5/2012-46018 за травень 2012р. в сумі 9 120, 70 грн., № 6/2012-460180 за червень 2012р. в сумі 19 150, 45 грн., проведених у вказаних періодах оплатах, які відображені у актах звіряння обома сторонами в сумах 4 891, 56 грн., 9 783, 12 грн., заявлена позивачем сума переплати визначена у акті звіряння від 30.06.2012р. і така підтверджується в розмірі 327 877, 55 грн..

Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників, які складають зміст договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Умови договору № 460180 від 01.02.2003р. не передбачають підстав та можливості утримання постачальником грошових коштів, які перераховані як авансові платежі, а документів підтверджуючих їх повернення на користь платника, в тому числі згідно надісланої претензії (вих. № 134-12 від 08.06.2012р.), суду не представлено.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Оскільки кошти в сумі 327 877, 55 грн. утримуються відповідачем без достатніх на те підстав, на вимогу позивача (претензія за вих. № 134-12 від 08.06.2012р.) відповідачем не повернуті, суд вважає заявлений позов про їх стягнення з відповідача таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати позивача, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м. Київ, вул. Павла Усенка 3, ідент. код 21661022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»(02660, м. Київ, Броварський проспект 15, ідент. код 30212731) 327 877, 55 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 55 копійок) грошових коштів перерахованих авансових платежів, 6 557, 55 грн. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 55 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 24.10.2012

Суддя Р.І. Самсін