Рішення № 26528054, 17.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/5004-2012 17.10.12

За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш"

до Закритого акціонерного товариства "Ди Джи Армс Корпорейшн"

За участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 1 290 000, 00 дол. США

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Божков Т.І. за довіреністю № 27/11-2739 від 03.04.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Яговдік С.М., посвідчення № 000730.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Ди Джи Армс Корпорейшн" (Вірменія) (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 1 290 000, 00 дол. США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи питання про прийняття зазначеної позовної заяви до розгляду, судом було враховано наступне.

Так, положеннями господарського процесуального кодексу України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Відповідно до п. 10.1. Контракту № 4/15-К від 17.02.2012 р. в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.03.2012 р. сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги що виникають за даним контрактом або в зв'язку з ним, у тому числі, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню в господарському суді міста Києва, відповідно до матеріального та процесуального права України. Мова вирішення судової справи -українська.

Враховуючи положення зазначених вище законів та умов Контракту, укладеного між сторонами, вказаний спір підлягає розгляду в господарському суді України, зокрема, господарському суді міста Києва. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 23.07.2009 у справі № 05-6-45/39).

На зазначеному також наголошено в п. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій", згідно приписів якого, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/5004-2012 та призначено її до розгляду на 20.06.2012 р.

При цьому, оскільки відповідач знаходиться в Республіці Вірменія, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, судом направлено процесуальні документи відповідачу для вручення в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (20 березня 1992 р., м. Київ), провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. провадження у справі № 5011-5/5004-2012 поновлено.

У судовому засіданні 20.06.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 01.08.2012 р., провадження у справі зупинено.

Також, 20.06.2012 р. судом зроблено запити до Судового департаменту республіки Вірменія та Державного арбітражу республіки Вірменія щодо надання підтверджуючих документів правосуб'єктності відповідача і його державної реєстрації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. провадження у справі № 5011-5/5004-2012 поновлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 17.10.2012 р., провадження у справі зупинено.

08.08.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі, зокрема, Лист директора Договірно-правового Департаменту Міністерства закордонних справ України від 25.07.2012 р. № 72/36-680-2161, в якому повідомляється про те, що 23.07.2012 р. співробітником Посольства України в Республіці Вірменія було здійснено виїзд за адресою компанії відповідача та встановлено наявність розміщення офісів зазначеної компанії за адресою: Республіка Вірменія, м. Єреван, проспект Багратунянц, 73. Також, від представника компанії відповідача дипломатом Посольства України в Республіці Вірменія Гордієнком В.В. отримано копію листа, якого надіслано на адресу господарського суду міста Києва з поясненнями у справі.

04.09.2012 р. через відділ діловодства суду від Генеральної прокуратури України надійшла заява про вступ прокурора у справу.

16.10.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких він зазначає про те, що під час здійснення спірних зовнішньоекономічних господарських операцій податкові накладні не оформлялись.

Представник відповідача в судове засідання 17.10.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Контракт № 4/15-К, відповідно до п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує авіаційні засоби ураження, кількість та номенклатура яких зазначена у додатках до цього Контракту, які складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 4.1. Контракту ціни на вироби, що постачаються за цим Контрактом, обумовлюються в додатках до нього, встановлюється в доларах США, включають: вартість виробів, вартість упакування, маркування, транспортні витрати на доставку виробів до аеропорту відвантаження (аеропорт "Гостомель"), транспортні витрати на доставку виробів до аеропорту розвантаження (аеропорт "Звартноц), страхування виробів під час транспортування, вартість завантаження виробів у транспортний засіб, витрати на відрядження спеціалістів продавця в країну покупця для здачі виробів.

Загальна сума цього Контракту складає 1 701 200, 00 доларів США (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 5.1. Контракту платежі за цим Контрактом здійснюються в доларах США прямим переказом грошових коштів із рахунку покупця у наступному поряку,я кщо інше не обумовлене у Додатках:

- Сума у розмірі 850 600, 00 дол. США (50 % від загальної вартості Контракту) перераховується в якості передоплати протягом 10 днів після набрання даним Контрактом чинності;

- Решта суми у розмірі 850 600, 00 дол. США перераховується у термін не бульш 20 банківських днів після підписання Акту приймання-передачі виробів кожного найменування в країні кінцевого споживача.

Датою приймання виробів вважається дата підписання акту прийому-передачі виробів (п. 6.6. Контракту).

Термін дії цього Контракту не обмежується і може бути припинений після виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань і повних розрахунків за цим Контрактом (п. 11.4.).

Сторонами було підписано Додаток № 3 до Контракту, що являє собою специфікацію на суму 1 701 200, 00 дол. США.

20.05.2011 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Контракту, якою визначили, що у зв'язку з неможливістю покупця здійснити платежі у відповідності до умов п. 5.1. Контракту та п. 5 Додатку № 3 до Контракту, сторони домовилися, що платежі за Контрактом і Додатком № 3 до нього будуть здійснюватись у такому порядку: 100 % вартості кожного найменування виробу, що постачається за Контрактом, переховується покупцем прямим переказом коштів на валютний рахунок продавця у термін не більше 20 банківських днів після підписання Акту приймання -передачі виробів кожного найменування виробу в країні кінцевого споживача.

На виконання умов Контракту позивач 08.06.2011 р. поставив відповідачу товар на суму 1 290 000, 00 дол. США, що підтверджується Вантажно-митною декларацією від 08.06.2011 р., та на яку було виставлено на оплату Інвойс № 15-3/1 від 30.05.2011 р., який однак не був оплачений відповідачем.

Листом від 22.08.2011 р. позивач звертався до відповідача з проханням здійснити оплату поставленого товару, однак відповіді на вказане звернення так і не отримав, у зв'язку з чим вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони домовилися, що платежі за Контрактом і Додатком № 3 до нього будуть здійснюватись у такому порядку: 100 % вартості кожного найменування виробу, що постачається за Контрактом, переховується покупцем прямим переказом коштів на валютний рахунок продавця у термін не більше 20 банківських днів після підписання Акту приймання -передачі виробів кожного найменування виробу в країні кінцевого споживача.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ди Джи Армс Корпорейшн" (місцезнаходження: Республіка Вірменія, 0010, місто Єреван, вулиця Аміряна, будинок 3; реєстраційний номер 286.120.06340) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" -Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36; ідентифікаційний код 14281072) суму основного боргу у розмірі 1 290 000 (один мільйон двісті дев'яносто тисяч) доларів США 00 центів та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака