Постанова № 26527850, 24.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3816/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представника позивача Саміченко Ю.В. - за довіреністю, представників відповідача Трушкова В.Л. - за довіреністю та Гаценка С.А. - на підставі прав за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель» про накладення арешту на грошові кошти,

ВСТАНОВИВ:

Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель»(далі-відповідач) про арешт коштів на рахунках платника податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 67897 грн. 00 коп. та відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, позивач вважає за необхідне накласти арешт коштів на рахунках, відповідача, що відкриті в установах банків для стягнення в дохід Державного бюджету України 67897 грн. 00 коп. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов повністю з наведених у позовній заяві підстав.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначивши, що у відповідача відсутній узгоджений податковий борг в сумі 67897 грн. 00 коп., оскільки рішення суду, яким він визначений, оскаржене до Вищого адміністративного суду України. Крім того, представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що арешт рахунків платника податків можливо здійснити в межах застосованого адміністративного арешту, обґрунтованість якого не підтверджена, то в задоволенні даного позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бранобель»зареєстроване, як юридична особа, виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 25.07.2005 року за № 10000086055, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.09.2012 року, а також з 05.08.2005 року перебуває на податковому обліку у Смілянській ОДПІ як платник податків, що підтверджується довідкою № 11989 від 24.01.2011 року.

Станом на 19.09.2012 року за позивачем обліковується податковий борг на загальну суму 67897 грн. 00 коп., в тому числі податок на прибуток в сумі 37532 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0000032301/0 від 27.01.2011 року та податок на додану вартість в сумі 30365 грн. 00 коп., що підтверджується податковим повідомлення-рішенням № 0000042301/0 від 27.01.2011 року. В зв'язку з наявністю вказаного податкового боргу, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу була направлена податкова вимога № 140 від 03.08.2012 року.

Враховуючи викладені обставини, заступником начальника Смілянської ОДПІ у відповідності до вимог ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України 06.08.2012 року прийнято рішення № 240/19-024/33679927 про опис майна відповідача в податкову заставу та складено акт опису майна № 312 від 07.08.2012 року на підставі вказаного рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

В свою чергу, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна платника податку.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1042.

В силу п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків

Судом встановлено, що в зв'язку з наявністю вказаного податкового боргу на загальну суму 67897 грн. 00 коп., заступником начальника Смілянської ОДПІ у відповідності до вимог ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України 06.08.2012 року прийнято рішення № 240/19-024/33679927 про опис майна відповідача в податкову заставу та складено акт опису майна № 312 від 07.08.2012 року на підставі вказаного рішення. В подальшому, 20.10.2012 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках в установах банків.

В силу п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183 3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи вищевикладені вимоги позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, як платника податків, однак суд вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся до суду в даному випадку в порушення вимог ст. 94 Податкового кодексу України, як за відсутності хоча б однієї з обов'язкових підстав для накладення адміністративного арешту передбачених вказаною статтею Податкового кодексу України так і за відсутності рішення керівника органу державної податкової служби про накладення арешту на майно відповідача.

Отже з аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює позивача з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко