Справа № 2а/1570/1276/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Техномир-Автотрейд» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0011342301/0, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 16.11.2010 року по 27.12.2010 року відповідачем (далі ДПІ) була проведена планова виїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №6152/23-02/33080795/178 від 30.12.2010 року, яким встановлено порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50020 грн., у тому числі за червень 2009 року в сумі 25876 грн. та за квітень 2010 року в сумі 24144 грн., та зменшено залишок від’ємного значення по рядку 26 Декларації за вересень 2010 року на 493661 грн.. На підставі цього акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0011342301/0, яким визначено ПП податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 75030 грн., в тому числі 50020 грн. за основним платежем та 25010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0011342301/0 в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 4-9).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с.97-100).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.
ПП зареєстроване 28.09.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ як платник податку на додану вартість.
В період з 16.11.2010 року по 27.12.2010 року відповідачем (далі ДПІ) була проведена планова виїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки відповідачем був складений акт №6152/23-02/33080795/178 від 30.12.2010 року, яким встановлено порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50020 грн., у тому числі за червень 2009 року в сумі 25876 грн. та за квітень 2010 року в сумі 24144 грн., та зменшено залишок від’ємного значення по рядку 26 Декларації за вересень 2010 року на 493661 грн. (т.1 а.с. 11-52).
На підставі цього акту перевірки, за порушення п.п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0011342301/0, яким визначено ПП податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 75030 грн., в тому числі 50020 грн. за основним платежем та 25010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 10).
Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв у перевіряємому періоді) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
З аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним при встановленні наявності порушення є порівняння цін, за якими продавалися товари, зі звичайними цінами на такі товари.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.
Відповідно до п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв у перевіряємому періоді) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Порядок встановлення рівня звичайних цін визначено п.1.20 ст.1 цього Закону, згідно з п.п.1.20.1. якого якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно п.п.1.20.2. цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Згідно п.п.1.20.3. для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.
Згідно п.п.1.20.4. якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.
Згідно п.п.1.20.5. у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Відповідно до п.п.1.20.5-1. цього Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
В судовому засіданні було встановлено, що жоден з перелічених у п.п.1.20.1-1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»способів визначення звичайної ціни відповідачем не застосовувався, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.
Представником відповідача не було надано суду будь-яких доказів неможливості застосування вказаних норм для визначення звичайної ціни проданих ПП товарів.
Таким чином в судовому засіданні було безперечно встановлено, що в ході перевірки розмір звичайних цін на автозапчастини, які продавалися ПП своїм контрагентам, відповідачем був визначений не у встановленому законом порядку, у зв’язку з чим суд вважає безпідставними висновки ДПІ про продаж позивачем зазначених товарів за цінами, нижчими звичайних цін.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від від 31.12.2010 року №0011342301/0, яким визначено ПП суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 75030 грн., в тому числі 50020 грн. за основним платежем та 25010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП про скасування спірного рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову про те, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»вартість імпортованого товару (в даному випадку ціна імпортованих ТОВ автозапчастин) при його реалізації не може бути нижчою ніж митна вартість цього товару при його розмитненні, яка в такому випадку вважається звичайною ціною, суд вважає безпідставними, оскільки діюче законодавство не ототожнює поняття «звичайна ціна»та «митна вартість товару», а відповідно до наказу ДМСУ «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»№307 від 09.07.1997 року митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.
Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятого вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Приватного підприємства «Техномир-Автотрейд»задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 31.12.2010 року №0011342301/0, яким визначено Приватному підприємству «Техномир-Автотрейд»суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 75030 грн., в тому числі 50020 грн. за основним платежем та 25010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 31.12.2010 року №0011342301/0, яким визначено Приватному підприємству «Техномир-Автотрейд» суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 75030 грн., в тому числі 50020 грн. за основним платежем та 25010 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
22 жовтня 2012 року
.
Судове рішення № 26526960, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 22.10.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/1570/1276/2011. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: