Постанова № 26526827, 16.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16.10.2012 р. справа № 2а-3381/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТОВ торговий дім "Дункан Ойл", вул. Харчука, 23-а, кв. 4, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600

довідповідача 1: Державної податкової служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54000 відповідача 2: Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гагаріна, 7, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600 провизнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.12 р. № 0000003225В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім "Дункан-Ойл" (далі - позивач, ТОВ ТД "Дункан Ойл") до Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач 2). Позивач просить суд визнати неправомірним призначення та проведення відповідачем 1 фактичної перевірки і скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2012 р. № 0000003225, прийняте відповідачем 2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у відповідачів були відсутні підстави для призначення і проведення перевірки, а крім того, законодавство не передбачає застосування штрафних санкцій за реалізацію товару, облік якого ведеться з порушеннями.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, пославшись на те, що перевірка ТОВ ТД "Дункан Ойл" проведена за наявності законодавчо встановлених підстав і Податковий кодекс України (далі - ПК України) не зобов'язує органи державної податкової служби повідомляти суб'єкта, який перевіряється, про обставини, які стали підставою для призначення перевірки. Перевіряючими встановлені порушення позивачем ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а. с. 30-32).

Відповідач 2 також заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що не допустив порушень при проведенні перевірки, а факт порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" доведений обставинами, викладеними в акті перевірки і не заперечувався посадовою особою позивача під час перевірки (а. с. 36-40).

Оскільки відповідачі, які у спірних правовідносинах виступають суб'єктами владних повноважень, заперечують проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на них покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій і рішення.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 62-63). Відповідно до ст. 122 ч. 4 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності подали всі сторони, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22 травня 2012 р. працівниками відповідача 1 проведена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів на АЗС, яка розташована за адресою: вул. 2-ї П'ятирічки, 49-А, м. Новий Буг, Миколаївська область і належить позивачу.

Результати перевірки оформлені актом від 28 травня 2012 р. № 0109/14/00/22/31257747 (а. с. 14-15), в якому зазначено про порушення позивачем вимог ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме ведення з порушенням обліку товару за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 394685,91 грн.

На підставі акту перевірки 7 червня 2012 р. відповідачем 2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000003225, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 789371,82 грн. (а. с. 13).

Вирішуючи вимогу позивача про визнання неправомірним призначення та проведення відповідачем 1 фактичної перевірки позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.3. ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.2. ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої обставини, як отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Як вбачається з наказу про проведення фактичної перевірки від 18 травня 2012 р. № 272, підставою для проведення перевірки визначено саме ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.2. ПК України (а. с. 17). Відповідач 1 подав суду службову записку виконуючого обов'язки начальника управління податкової міліції Державної податкової служби у Миколаївській області про наявність інформації про порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а. с. 34).

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності в наказі посилань на характер отриманої інформації, а також від кого вона надійшла, оскільки ПК України не вимагає від відповідачів повідомляти про це платника податків.

Оскільки інших доводів на обґрунтування своєї вимоги про визнання неправомірним призначення та проведення перевірки позивач не навів, а ті, на які він посилається, суд знаходить безпідставними, суд приходить до висновку, що дії відповідача 1 щодо призначення та проведення фактичної перевірки є законними, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд знаходить обґрунтованою вимогу позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 7 червня 2012 р. № 0000003225, з наступних підстав.

Актом перевірки встановлено, що на АЗС відсутній другий примірник змінного звіту за формою № 17-НП, з чим відповідачі і пов'язують порушення позивачем порядку обліку товарних запасів.

Відповідно до ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Пунктом 10.2.10. Інструкції визначено, що на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Пункт 16.1. Інструкції визначає, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Таким чином, для АЗС передбачено особливі форми обліку і звітності - журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП, в якому нафтопродукти оприбутковуються і змінний звіт АЗС за формою № 17-НП, який відображає рух нафтопродуктів.

В матеріалах справи маються пояснення головного бухгалтера ТОВ ТД "Дункан Ойл" про те, що звіт за формою № 17-НП на АЗС не ведеться (а. с. 41).

Разом з тим, облік товарних запасів позивач веде в окремому журналі, який містить ту ж саму інформацію, що і звіт за формою № 17-НП (а. с. 23-24) і саме той факт, що перевіряючи змогли встановити види і кількість нафтопродуктів, наявних на АЗС під час перевірки, без проведення інвентаризації, свідчить про те, що позивачем облік товарних запасів ведеться, але ним порушена форма такого обліку - замість звітів за формою № 17-НП, позивач заносить дані до журналу обліку.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведена норма Закону передбачає відповідальність за реалізацію товару, який не облікований належним чином, тобто відповідачі повинні встановити одночасну наявність двох умов: 1) відсутність обліку товарів і 2) реалізація необлікованих товарів.

Відповідачами при здійсненні перевірки взагалі не встановлено факту реалізації товару. Крім того, відповідачами помилково ототожнюються поняття "не облікованого товару" та "товару, який облікований з порушенням порядку (форми) обліку". У спорі, який розглядається судом, мало місце тільки порушення форми обліку нафтопродуктів - такий облік позивач здійснює у відповідному журналі, а не у звітах за формою № 17-НП, але відсутність одного з облікових документів, призначенням якого є тільки фіксування руху нафтопродуктів, неможливо ототожнювати з повною відсутністю такого обліку.

Відповідно до вимог ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимоги про визнання неправомірним призначення та проведення перевірки позивача і задоволено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 7 червня 2012 р. № 0000003225 і позивач документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 2146,0 грн. (а. с. 2), судові витрати присуджуються йому в розмірі 2113,81 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000003225, прийняте 7 червня 2012 р. Новобузьким відділенням Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

4. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім "Дункан Ойл" судовий збір в сумі 2113,81 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Мороз А. О.