Постанова № 26526644, 02.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 р. № 2а-13483/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Новосядло В.Р.

представника відповідача Палій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000590801/17516 від 06.09.2011 року, № 0000600801/17517 від 06.09.2011 року, № 0000910801/22614 від 15.11.2011 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»(далі -ТзОВ «Кроно-Україна») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі -СДПІ ВПП у м. Львові), в якому згідно уточнень до позовної заяви просить про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення № №0000590801/17516 форми «В1»від 06.09.2011р. в частині неправомірного зменшення сум ПДВ з бюджетного відшкодування у розмірі 33 349,69 грн. та скасувати штрафні санкції у розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2011р. №0000600801/17517, яким визначено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у 52 902,5 грн., в тому числі з нарахуванням за таке правопорушення штрафних санкцій у розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2011р. №0000910801/22614 форми »В4», яким визначено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52 902,5 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. Господарські операції з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та виконавцями послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей та лісопродукції отримані ТОВ «Кроно-Україна»; накладні, виписані контрагентами є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами - включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Більше того, отримання послуг з перевезення підтверджуються товарно-транспортними накладними. Позивач також зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство України не передбачає норми, які б вказували, що неподання звітності та несплата податку продавцем, незнаходження продавців за податковою адресою при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця (замовника) та суму бюджетного відшкодування. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Таким чином, вважає, що відповідач незаконно та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ та суму від'ємного значення ПДВ, яка при наявності -у платника податку дає право на бюджетне відшкодування ПДВ. Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому наявність ймовірних порушень з боку контрагентів позивача не може впливати на результати діяльності ТОВ «Кроно-Україна».

З урахуванням викладеного та із врахуванням поданих уточнень до позовної заяви просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи, та зазначив, що під час проведення виїзної перевірки ТОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011р. немає підстав вважати товари фактично отримані від ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс» та ТОВ ТПК «Агроленд», з якими позивач мав фінансово-господарські відносини, встановлено, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність, анульовані свідоцтва платника ПДВ. Вказані підприємства відносяться до підприємств «групи ризику», мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, проводять операції з придбання товарів від сумнівних підприємств-постачальників. Тому угоди, укладені між ТОВ «Кроно-Україна»та ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемними, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а податкові накладні -недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

СДПІ ВПП у м. Львові проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011р., складено акт від 22.08.2011 р. №952/08-01/31147999, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»в порушення п. 14.1.18, п. 14.1.179, п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит за травень 2011р. на суму ПДВ 52 902,5 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на 52 902,5 грн. та завищено суму податкового кредиту за квітень 2011р. на суму ПДВ 29 991,54 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 29 991,54 грн. та завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2011р. на 54 125,35 грн. з врахуванням Акту від 15.07.2011р. №828/08-01/31147999 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011р.

На підставі Акта №952/08-01/31147999 від 22.08.2011 року, СДПІ ВПП у м. Львові винесені: податкове повідомлення-рішення №0000590801/17516 від 06.09.2011р., яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 54 125,35 грн., в тому числі з нарахуванням за таке порушення штрафних санкцій у розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення №0000600801/17517 від 06.09.2011р., яким визначено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52 902,5 грн., в тому числі з нарахуванням за таке порушення штрафних санкцій у розмірі 1 грн., а також пізніше на підставі цього ж Акту №952/08-01/31147999 від 22.08.2011р. та рішення про результати розгляду первинної скарги ДПА у Львівській області від 14.11.2011р. №30062/10/25-005/2447 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000910801/22614 від 15.11.2011р., яким визначено зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52 902,5 грн., але із скасуванням штрафної санкції у розмірі 1 грн. за порушення податкового законодавства щодо ТОВ «Кроно-Україна»(код ЄДРПОУ 31147999).

Податкові повідомлення-рішення від 06.09.2011 року №0000590801/17516 та №0000600801/17517 оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого ДПА у Львівській області частково задовольнила вимоги позивача, викладені у скарзі в частині скачування штрафної санкції у розмірі 1 грн. в податковому повідомленні-рішенні від 06.09.2011р. №0000600801/17517, а в іншій частині залишила без змін. Скарга щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2011р. №0000590801/17516 залишена - без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011р. №0000590801/17516-без змін. Відтак, ТОВ «Кроно-Україна»не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 06.09.2011 року №0000590801/17516 та №0000600801/17517 та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2011р. №0000910801/22614 звернулось до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та ПП «Децимус»03.01.2011р. був укладений договір №30/01/2011-ТР-Б на надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів. Згідно даного договору ТОВ «Кроно-Україна»отримало належним чином послуги по перевезенню лісоматеріалів, а 02.04.2011р. отримало видаткову накладну №14 на загальну суму 17 427,31 грн., в т. числі ПДВ -2 904,55 грн. У квітні місяці 2011р. податковою накладною №71 від 02.04.2011р. ТОВ «Кроно-Україна»віднесло до податкового кредиту з ПДВ суму - 2 904,55грн. Платіжним дорученням від 15.04.2011р. №6063 ТОВ «Кроно-Україна»здійснило оплату за отримані послуги згідно договору на загальну суму 17 427,30 грн., в т. числі податок на додану вартість у сумі 2 904,55 грн. сплачений повністю.

4 квітня 2011р. між позивачем та ТОВ «Маст-опт»був укладений договір на надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів №42/2011. Протягом квітня-травня 2011р. згідно видаткових накладних ТОВ «Кроно-Україна»отримало послуги по перевезенню лісосировини від ТОВ «Маст-опт»на загальну суму 288 008,33 грн., в т. числі ПДВ - 48 001,38 грн., а саме: від 18.05.2011р. №06 на загальну суму -97 549,28 грн., від 11.05.2011р. №05 на загальну суму -103 404, 07 грн., від 25.05.2011р. №07 на загальну суму 10 764,85 грн., від 31.05.2011р. №08 на загальну суму -65 502,08 грн. та від 31.05.2011р. №09 на загальну суму 10 788,04 грн. Разом на загальну суму 288 008,32 грн. позивачем отримані послуги з перевезення лісосировини від контрагента ТОВ «Маст-опт». Платіжними дорученнями підтверджується, що ТОВ «Кроно-Україна»здійснило оплату за отримані послуги згідно договору та податок на додану вартість був сплачений.

ТОВ «Кроно-Україна»та ТОВ «Алдекс»16 лютого 2011р. уклали договір поставки №160211, згідно якого ТОВ «Алдекс»зобов'язується передати ТОВ «Кроно-Україна»у власність товар: клей та очищувачі для використання у господарській діяльності товариства. Згідно п. 2.3. поставка товару здійснюється та оформляється видатковою накладною. Так, на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №А-00000093 від 27.04.2011р. ТОВ «Кроно-Україна»отримало товар на загальну суму 56 020,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 336,80 грн. Податковою накладною №92 від 27.04.2011р. позивачем віднесена до податкового кредиту з ПДВ сума 9 336,80 грн. Згідно з платіжним дорученням від 27.05.2011р. ТОВ «Кроно-Україна»здійснило розрахунки за товар на загальну суму -56 020,80 грн., в т. числі ПДВ на суму 9 336,80 грн. сплачений повністю. Також на виконання умов цього ж договору та відповідно до видаткової накладної №А-000000111 від 16.05.2011р. ТОВ «Кроно-Україна»у травні 2011р. отримало товар на загальну суму 11 979,36 грн., в тому числі ПДВ - 1 996,56 грн. Податковою накладною №109 від 16.05.2011р. позивачем віднесена до податкового кредиту з ПДВ сума 1 996,56 грн. Згідно з платіжним дорученням №9254 від 10.06.2011р. ТОВ «Кроно-Україна»здійснило розрахунки за товар на загальну суму -11 979,36 грн., в т. числі ПДВ на суму 1 996,56 грн. сплачений повністю.

ТОВ «Кроно-Україна»та ТОВ «Техно-Полісервіс»уклали договір купівлі-продажу від 04.01.2011 р. №03. На виконання умов договору ТОВ «Техно-Полісервіс»протягом березня-квітня 2011р. виписало податкові накладні, а саме: від 14.03.2011р. №51 на загальну суму -12 844,74 грн., від 05.04.2011р. №69 на загальну суму -2 415,60 грн., від 05.04.2011р. № 68 на загальну суму -5 840,88 грн., від 20.04.2011р. № 87 на загальну суму 29 884,80 грн., від 20.04.2011р. №88 на загальну суму -7 896,00 грн. та від 27.04.2011р. №91 на загальну суму -21 846,42 грн., разом згідно податкових накладних - 80 728,44 грн., в т. числі ПДВ -13 454,74 грн. Протягом березня-квітня 2011р. позивачем на підставі видаткових накладних, а саме: від 14.03.2011р. №РН-0000040, від 05.04.2011р. №РН-0000056, від 05.04.2011р. №РН-0000055, від 20.04.2011р. №РН-0000072, від 20.04.2011р. №РН-0000073, від 27.04.2011р. №РН-0000075 отримано товар (запчастини до автонавантажувачів «Стальова воля») від ТОВ «Техно-Полісервіс»на загальну суму 80 728,44 грн., в т. числі ПДВ -13 454,74 грн. Платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи підтверджується оплата за товар. Судом також досліджувалась необхідність в укладанні та закупівлі запчастин від даного контрагента, а саме в матеріалах справи наявні Акти списання матеріалів на утримання автонавантажувачів «Стальова воля».

ТОВ «Кроно-Україна»та ТОВ «Марадор»уклали договір поставки товару (полотно графічне). Відповідно до видаткової накладної №12 від 01.04.2011р. позивач отримав даний товар на загальну суму 43 200,00 грн., в т. числі ПДВ 7 200,00 грн. Податковою накладною від 01.04.2011р. №12 ТОВ «Кроно-Україна»віднесло суму ПДВ -7 200,00 грн. до податкового кредиту. З платіжних доручень, а саме: від 06.04.2011р. №5478, від 11.04.2011р. №5629 та від 29.04.2011р. №6723 вбачається, що позивач здійснив оплату за придбаний товар на загальну суму 43 200,00 грн., в т. числі ПДВ -7 200,00 грн.

ТОВ «Кроно-Україна»та ТОВ ТПК «Агроленд» укладені договори від 27.01.2011р. №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15 на поставку товару (запчастин). У лютому місяці позивачем отримані запчастини згідно договорів та у відповідності до прихідних накладних №11 від 01.02.2011р., №12 від 02.02.2011р., №10 від 01.02.2011р., №14 від 08.02.2011р., №15 від 10.02.2011р., №18 від 15.02.2011р. та №19 від 16.02.2011р. на загальну суму 20 148,92 грн., в т. числі ПДВ -3 358,15 грн. Податковими накладними від 27.01.2011р. №10, №11, №09, №13, №14, №15, №12 позивачем віднесена до податкового кредиту з ПДВ сума 3 358,15 грн. Платіжними дорученнями від 04.02.2011р. №1743, від 11.02.2011р. №2206 та від 18.02.2011р. №848 підтверджується, що ТОВ «Кроно-Україна»здійснило розрахунки за товар на загальну суму -20 148,91 грн., в т. числі ПДВ -3 358,15 грн. сплачений повністю. В матеріалах справи міститься довіреність №Х 000003231 від 17.01.2011р. на особу, уповноважену позивачем отримувати товар від контрагента ТОВ «ТПК «Агроленд».

Відповідно до Довідки ТОВ «Кроно-Україна» за підписом фінансового директора позивача, яка наявна в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Кроно-Україна»є виробництво деревостружкових плит та ламінування продуктів деревообробки.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст.. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Кроно-Україна»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»та отриманих від них видаткових накладних, податкових накладних. Товар, послуги з перевезення були повністю оплачені ТОВ «Кроно-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів. Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими ТОВ «Кроно-Україна» мав взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки позивача.

Згідно п.201.10. ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс» та ТОВ ТПК «Агроленд»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

За таких обставин ТОВ «Кроно-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд».

Перебування «в групі ризику», можливі податкові зобов'язання, операції з сумнівними підприємствами-постачальниками чи відсутність ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»за юридичною (фактичною) адресою не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ТОВ «Кроно-Україна»права на віднесення сплачених сум за товар до витрат та податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ «Кроно-Україна»придбавав товар (отримував послуги) у ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»та те, що укладені ним угоди є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 203 ч. 5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цим норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. наявність самого правочину. 2. відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. наявність умислу н вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публчного права, не є такими, що пурушуюь публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

А, оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім того, з 01.01.2011р. набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції до доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 ГК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочині внікчемними.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у свожму рішення від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило спарведливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, отриманий від ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»товар (послуги) були використані в господарській діяльності ТОВ «Кроно-Україна». Більше того, ТОВ «Кроно-Україна»представило суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт отримання послуг з перевезення від контрагентів ТОВ «Маст-Опт»та ПП «Децимус». Однак, суд зазначає, що необхідність наявності товарно-транспортної накладної в якості первинного документу, що свідчить про отримання послуг з перевезення -відсутня.

Як вбачається з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», на який посилається Відповідач, Правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Тобто, дотримання Правил, зокрема, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами Автотранспортною інспекцією, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійсненн перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Самі ж товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. В той же час, я вбачається з матеріалів справи, замовником (вантажовідпраником) та перевізником є одна і та сама юридична особа -відповідний контрагент ТОВ «Кроно-Україна».

Більше того, Наказ №488/346 від 29.12.1995р. Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма товарно-транспортної накладної та встановлений обов'язок її застосування усіма суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності, не пройшов державну реєстрацію в Мінюсті, а відтак, його можна рахувати таким, що не вступив у законну силу. Додатково слід відмітити, що відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»перевезення вантажів здійснюється на основі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування товарно-транспортної накладної, які за своєю суттю можуть бути однією із рекомендованих форм договору перевезення. Правила діють в тій частині, яка не суперечить даному Закону, а відтак, відсутність товарно-транспортної накладної не являється порушенням Закону, а відповідно відсутність товарно-транспортної накладної чи тим більше неправильне її заповнення не являється порушення норм законодавства України при формуванні податкового кредиту.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ТОВ «Кроно-Україна»податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ТОВ «Кроно-Україна»товару (послуг) у ПП «Децимус», ТОВ «Маст-Опт», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Техно-Полісервіс»та ТОВ ТПК «Агроленд»і, які б свідчили про укладання ТОВ «Кроно-Україна»угод з метою ухилення від сплати податків.

З огляду на наведене вище, податкове повідомлення -рішення від 06 вересня 2011 року №0000590801/17516 є частково протиправним, а податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2011р. №0000600801/17517 та від 15 листопада 2011 року №0000910801/22614 є повністю протиправними, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 1 070 грн. 30 коп. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000590801/17516 від 06.09.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33 349,69 грн. та штрафної санкції в розмірі 1 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000600801/17517 від 06.09.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000910801/22614 від 15.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»сплаченого судового збору в розмірі 1070, 30 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 квітня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.