Постанова № 26526355, 09.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року 14:44 Справа № 0870/8206/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Кокін П.Ж., за довіреністю №136 від 13.02.2012,

від відповідача: Гревцева О.О., за довіреністю №849/10-014 від 12.03.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» (далі - позивач, ТОВ «Техсоюз-2004») звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000542214/6803 та №000552214/6804, прийняті відповідачем 16.08.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що позивачем до перевірки було надано всі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «ДІННАРІС» та докази їх фактичного здійснення. Посадові особи відповідача, що проводили перевірку повністю проігнорували зазначені первинні документи та зробили висновок про нереальність цих операцій лише виходячи з наявної у ДПІ інформації про те, що за юридичною адресою ТОВ «ДІННАРІС» не знаходиться, підприємство має ознаки фіктивності, та що проти директора ТОВ «ДІННАРІС» порушено кримінальну справу, а засновника ТОВ «ДІННАРІС» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України. Позивач вважає такі доводи податкового органу безпідставними, оскільки факт незнаходження за юридичною адресою контрагента позивача не є підставою стверджувати те, що фактично господарські операції не відбувалися, підприємство позивача не може відповідати за дії третіх осіб, законами та підзаконними актами України не встановлено відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за дії їх контрагентів, в акті не наведено жодних доказів того, що скоєння злочину засновником ТОВ «ДІННАРІС» якимось чином пов'язано з господарськими операціями, які відбувалися між ТОВ «Техсоюз-2004» та ТОВ «ДІННАРІС».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №40130 від 18.09.2012 р. зазначає, що виходячи з відсутності у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутності документів, що дають змогу визначити фактичний обсяг виконаних робіт, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та відповідно відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №455 від 06.06.2012 посадовими особами відповідача у період з 06.06.2012р. по 05.07.2012р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техсоюз-2004» з питань достовірності вчинених правочинів з ТОВ «ДІННАРІС» та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період жовтень, грудень 2009р., за результатами якої було складено акт №150/22-1421/33134618 від 05.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Техсоюз-2004» вимог Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання» внаслідок порушення вимог п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009р. в сумі 40250,00 грн., за грудень в сумі ПДВ 135200,00, який сформований від контрагента ТОВ «ДІННАРІС», що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 39958 грн.,

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 Декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 135200 грн.,

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.2 Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 292 грн.,

- завищення суми податку на додану вартість, яка входить до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2009р.) на загальну суму 292 грн.,

- завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) (р. 23 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 12061 грн.,

- завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 податкової Декларації з ПДВ з жовтень 2009р.) на загальну суму 11769 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ з жовтень 2009р.)на загальну суму 28189 грн.,

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за грудень 2009р.) на загальну суму 147261 грн.

16.08.2012 р. на підставі акта перевірки № №150/22-1421/33134618 від 05.07.2012 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000552214/6804, яким ТОВ «Техсоюз-2004» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2009 у розмірі 292 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000542214/6803, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 219313,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 175450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43863 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, ТОВ "Техсоюз-2004» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, 03.04.1997, Закон, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем було надано відповідачу під час перевірки та суду в ході судового розгляду справи копії договорів №2311 від 23.11.2009р., №1711 від 17.11.2009р., №2210 від 22.10.2009р., укладених позивачем (покупець) з ТОВ «ДІННАРІС» (продавець) про придбання продукції - комплектуючих до трансформатору ТДТНЖ. Згідно умов договорів поставка продукції здійснюється на умовах СРТ - склад м. Запоріжжя. Транспортні витрати по доставці сплачує постачальник за рахунок власних коштів.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «ДІННАРІС» було поставлено товари згідно виписаних рахунків-фактур на загальну суму 1052700,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 175450 грн., про що складені наступні видаткові та податкові накладні:

- видаткова накладна №РН-0003710 та податкова накладна №371009 від 26.10.09 на суму 75000, у тому числі ПДВ у сумі 12500 грн.,

- видаткова накладна № РН-01112 від 11.12.2009р. та податкові накладні №1110 від 09.12.2009 і №1112 від 09.12.200р. на загальну суму 287400 грн., в тому числі ПДВ у сумі 47900,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000001 від 13.01.2010р. та податкова накладна №1212 від 29.12.2009 на суму 270000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 45000,00 грн.

- видаткова накладна № РН-0004110 та податкова накладна №4110 від 27.10.2009 на суму 166500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 27750,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-000312 та податкова накладна № 312 від 03.12.2009 на суму253800,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 42300,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2009 року.

Розрахунки між сторонами проведено у повному обсязі на загальну суму 1052700,00 грн. платіжними дорученнями:

- № 92 від 09.12.2009 у сумі 120000,00 грн.,

- №130 від 24.12.2009 у сумі 143700,00 грн.,

- №196 від 13.01.2010 у сумі 53800,00 грн.,

- № 195 від 13.01.2010 у сумі 23700,00 грн.,

- № 295 від 29.01.2010 у сумі 66500,00 грн.,

- № 307 від 04.02.2010 у сумі 300000,00 грн.,

- № 294 від 29.10.2009 у сумі 45000,00 грн.,

- № 934 від 26.10.2009 у сумі 30000,00 грн.,

- № 160 від 29.12.2009 у сумі 270000,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки (стор. 5) згідно наданих до перевірки документів встановлено, що придбані у ТОВ «ДІННАРІС» комплектуючі використовувались ТОВ «Техсоюз-2004» при виробництві трансформаторів ТДТНЖ на будівництві ПС-110 Кв., які в подальшому було реалізовано на ТОВ «Метали та полімери», ПАТ «Донбасенерго» СО ПАТ «Донбасенерго» «Електроремонт», ПП «ТК Енергоресурс».

З наданих позивачем суду документів також вбачається, що придбані у ТОВ «ДІНАРІС» комплектуючі використовувались ТОВ «ТЕХСОЮЗ - 2004» при виробництві трансформатора силового ТДТНЖ, який був поставлений на адресу ПП «ТК «Енергоресурс» на підставі договору поставки № 120609 від 12.06.2009р., при виготовлені та монтажу блоків розмикачів РДЗ-1, РДЗ-2 та панелей захисту трансформатору у межах робіт по виготовленню та монтажу трансформатора для підстанції ПС-110 кВ на замовлення ТОВ «Метали і полімери» на підставі договору підряду №2505-09 від 25 травня 2009 року, шафа ШД та інші ТМЦ були поставлені на адресу ТОВ «Єліз» на підставі накладних № 19 та №20 від 23.11.2009р.

Однак, під час перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Техсоюз-2004» з ТОВ «Діннаріс» у жовтні, грудні 2009 року з посиланням на інформацію Служби Безпеки України в Запорізькій області вх. №1305/10 від 08.04.2012р., згідно якої в ході реалізації заходів по виявленню, попередженню, та припиненню фактів протиправної діяльності в економічній сфері Управлінням отримано інформацію щодо порушення вимог чинного законодавства Україні з боку ТОВ «Діннаріс» під час здійснення фінансово-господарської діяльності. Зазначена комерційна структура використовувалась в якості «конвертаційного центру» для незаконного переведення бюджетних коштів в готівку. 20.11 2010р. слідчим відділом Управління СБУ в Запорізькій області порушено кримінальну справу за №679 стосовно директора ТОВ «Діннаріс» за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 та ч.2 ст. 366 КК України. 19.12.2011р. постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Діннаріс») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 та ч. 2 ст. 366 КК України (стор. 6 акту перевірки).

Суд вважає необґрунтованими висновки проведеної перевірки про неможливість підтвердження реальності укладених позивачем правочинів з ТОВ «Діннаріс» з посиланням на інформацію Управління СБУ у Запорізькій області та постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_3

Так, відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2011 провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України було закрито на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.

Як вбачається з тексту зазначеної постанови, вона не містить ані опису самих злочинів ані встановлення вини ОСОБА_3 або визнання ним своєї вини у скоєнні таких злочинів. Тож, зазначеною постановою не встановлено як факту того, що ТОВ «Діннаріс» використовувалось в якості «конвертаційного центру» (як про це зазначено у листі Управління СБУ в Запорізькій області) так і того, що саме таким чином ТОВ «Діннаріс» використовувався позивачем у спірних господарських відносинах.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена постанова не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки не є вироком у кримінальній справі.

Крім того, відповідач не наводить даних про судові рішення, які б визнавали правочини, укладені позивачем із його контрагентом недійсними, хоча податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Так, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також суд вважає необґрунтованим посилання перевіряючих у акті перевірки на пояснення керівника ТОВ «Діннаріс» ОСОБА_4, які надані органам податкової міліції, про те, що в грудні 2009 року знайомий ОСОБА_3, який є засновником ТОВ «Діннаріс», запропонував йому за грошову винагороду стати директором ТОВ «Діннаріс» без ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та про те, що ОСОБА_4 не заключав договорів з контрагентами та йому не відомо, де знаходяться статутні документи, печатка підприємства та документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Діннаріс», оскільки по-перше, такі пояснення не є належними доказами при розгляді адміністративної справи, по-друге вони не підтверджують висновків перевіряючих, оскільки усі документи від імені ТОВ «Діннаріс» за спірними господарськими операціями підписані ОСОБА_5, а не ОСОБА_4

Щодо посилання відповідача у письмових запереченнях на факт ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення придбаних у ТОВ «ДІННАРІС» ТМЦ, суд зазначає, що згідно умов зазначених вище договорів транспортні витрати по поставці продукції сплачує Постачальник (ТОВ «ДІННАРІС») за рахунок власних коштів, тож відсутність у позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, не може бути прийнято судом як основний доказ, щодо підтвердження безтоварності операції позивача з його контрагентом. Відсутність товарно-транспортних накладних є порушенням правил перевезення автомобільним транспортом і може бути підставою для не підтвердження витрат щодо перевезення ТМЦ, і сам по собі такий факт не може бути єдиним і достатнім доказом безтоварності господарських операцій.

Суд також вважає безпідставним посилання у акті перевірки в обґрунтування висновків перевіряючих на інформацію податкової міліції про відсутність ТОВ «ДІННАРІС» за юридичною адресою, оскільки по-перше, не конкретизовано з якого саме часу контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, по-друге, факт незнаходження за юридичною адресою контрагента позивача не дає підстав стверджувати те, що фактично господарські операції не відбувалися.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства, тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення № 0000542214/6803 та № 0000552214/6804 від 16.08.2012 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0000542214/6803 від 16 серпня 2012 року та № 0000552214/6804 від 16 серпня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз - 2004» 2196 гривень 05 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова