Постанова № 26521103, 11.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-238/11/1408

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Фасій В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області на постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови від 3 лютого 2011 року ВП № 23067863.

Постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2010 року позивачем були отримані постанови про відкриття виконавчого провадження. Рішення суду були виконані в повному обсязі лише 14 лютого 2011 року. Причиною невчасного виконання рішень суду була їх незрозумілість для боржника.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною й1 ст. 89 вищенаведеного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, у разі невиконання в добровільному порядку рішення суду у семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження на боржника покладається штраф передбачений вищенаведеними нормами.

Частиною 1 ст. 35 того ж Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Частиною 4 ст. 170 КАС України передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, норми вищенаведених статей однозначно свідчать про те, що на думку законодавця, незрозумілість рішення суду для боржника, після відкриття виконавчого провадження не є поважною причиною його невиконання у семиденний строк.

З урахуванням невиконання, без поважних причин, позивачем рішення суду у семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення відповідача про накладення на нього штрафу є правомірним.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області -задовольнити.

Постанову Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови від 3 лютого 2011 року ВП № 23067863 -відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/