Ухвала суду № 26520625, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/3825/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-1870/3825/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року в загальному розмірі 128 960, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного бюджету України (Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області - м. Суми, вул. Воскресенська 7, рах. № 31115029700008, банк ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 23635072, код платежу 14010100) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 128 960, 00 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., в тому числі за серпень 2011 року в розмірі 99 079, 00 грн. та за вересень 2011 року в розмірі 29 881, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1 289, 60 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (41600, Сумська обл., м. Конотоп, пр-т. Миру, 2).

Не погодившись з прийнятою постановою, Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Сумської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до Конотопської ОДПІ подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (а.с. 8-10) та вересень 2011 року (а.с. 4-6), в яких у рядках 23, 23.1 визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 99 079, 00 грн. та 29 881, 00 грн. відповідно. Разом з вказаними деклараціями позивачем також подані відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 7, 11).

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п. 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1238 від 27.12.2010 року "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", на підставі направлення № 0171-412 від 10.11.2011 року, старшим державним податковим ревізором-інспектором Голуб А.А. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки 17 листопада 2011 року складена довідка № 702/17-10/НОМЕР_1 (а.с. 22-31), згідно якої податковий орган дійшов висновку про підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 99 079, 00 грн. без врахування результатів зустрічних звірок.

Також, на підставі направлення № 0171-458 від 09.12.2011 року, старшим державним податковим ревізором-інспектором Погорілою Л.В. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2011 року.

За результатами перевірки 16 грудня 2012 року складена довідка № 749/17-10/НОМЕР_1 (а.с. 12-21), відповідно до якої Конотопська ОДПІ дійшла висновку про підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 29 881, 00 грн. без врахування результатів зустрічних звірок.

Зі змісту вказаних довідок за результатами перевірок вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість послугувало від'ємне значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2011 року, яке виникло в зв'язку з відображенням позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Агрокомсервіс", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Агротрейд", ФОП ОСОБА_5, ВЕД-Техно ПНТП, ТОВ НВО "Укртехстандарт", ППФ "Агро-Прогрес", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Компанія Ексімсервіс", ФОП ОСОБА_6, ПРМП "РМП-вид", ТОВ "ДАЗ ЛТД", ТОВ "Агро-Союз-Київ", ТОВ "Компанія по виробництву тканої пропіленової тари" та ТОВ "Гарантпостач-К", по яким був сформований податковий кредит.

З метою проведення зустрічних перевірок вказаних контрагентів та встановлення реальності здійснення господарських операцій по ланцюгам постачання до виробника, Конотопською ОДПІ були направлені відповідні запити. Проте, на адресу відповідача всі відповіді по надісланим запитам не надійшли, зустрічні перевірки по ланцюгам постачання до виробника не проведені (а.с. 155-220).

Отже, підставою для несплати суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року в загальному розмірі 128 960, 00 грн., відповідач визначає відсутність результатів всіх зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгам постачання до виробника та відсутність документальних підтверджень фактичної сплати цими контрагентами сум податку на додану вартість до Державного бюджету України. Тобто, на переконання Конотопської ОДПІ, наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення певних господарських операцій, по яким сформований податковий кредит, не є достатньою підставою для бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, оскільки обов'язковою умовою такого відшкодування, є фактична сплата цих сум податку до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були виконані всі передбачені податковим законодавством умови для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та у нього наявні необхідні документальні підтвердження розміру такого відшкодування, а тому позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року в загальному розмірі 128 960, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1. 201.4. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на викладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені господарські операції з купівлі товарно-матеріальних цінностей у таких контрагентів, як ТОВ "Агрокомсервіс", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Агротрейд", ФОП ОСОБА_5, ВЕД-Техно ПНТП, ТОВ НВО "Укртехстандарт", ППФ "Агро-Прогрес", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Компанія Ексімсервіс", ФОП ОСОБА_6, ПРМП "РМП-вид", ТОВ "ДАЗ ЛТД", ТОВ "Агро-Союз-Київ", ТОВ "Компанія по виробництву тканої пропіленової тари" та ТОВ "Гарантпостач-К", що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку (а.с. 62-152).

Під час проведення документальних позапланових виїзних перевірок позивача, а також під час розгляду справи, Конотопською ОДПІ не ставились під сумнів фактичне здійснення згаданих господарських операцій та правильність формування позивачем податкового кредиту по ним, а також суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що свідчать довідки про результати перевірок (а.с. 12-31) і довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість (а.с. 56-57).

Крім того, за результатами проведених документальних позапланових виїзних перевірок, відповідачем податкові повідомлення про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування або про відмову в наданні бюджетного відшкодування позивачу не надсилались.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі по тексту - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В силу п. 200.6 - п. 200.8 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, відобразивши в податковому обліку та врахувавши при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість вищезазначені господарські операції, про що подані відповідні податкові декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 4-11).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

З доводів відповідача в апеляційній скарзі вбачається, що підставою для несплати суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року в загальному розмірі 128 960, 00 грн. відповідач визначає відсутність результатів всіх зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгам постачання до виробника та відсутність документальних підтверджень фактичної сплати цими контрагентами сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування пов'язується із фактичним здійсненням господарських операцій, підтверджених певними первинними документами бухгалтерського обліку, і не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та фактичною сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання, а також можливістю податкового органу провести зустрічні перевірки на предмет дотримання такими суб'єктами податкового законодавства по ланцюгам постачання до виробника. Зокрема, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником своїх податкових обов'язків. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови від 01.06.2010 року по справі № 21-573во10, від 19.11.2010 року по справі № 21-21а10, від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10) яка, згідно з ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України, та судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії") яку, згідно з ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен враховувати при застосуванні принципу верховенства права під час здійснення адміністративного судочинства.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом було визнано заявлені ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування сумам, заявленим у податкових деклараціях, однак, у визначений п. 200.12 Податкового кодексу України п'ятиденний строк після закінчення перевірки не подав до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, а надання таких висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету податковий орган поставив в залежність від отримання результатів зустрічних перевірок основних постачальників.

Виходячи зі змісту вищезазначених норм, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Податковим кодексом України, і своїми діями податковий орган порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності несплати суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем були виконані усі передбачені податковим законодавством умови для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та у нього наявні необхідні документальні підтвердження розміру такого відшкодування, а тому позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року в загальному розмірі 128 960, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань ГУ ДКСУ у Сумській області на те, що до його повноважень не належить здійснення відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду, колегія суддів зауважує на таке.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів. При цьому, пунктом 23 встановлено, що стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, повинен подати певні документи, в тому числі і рішення суду, до органу Казначейства за місцем своєї реєстрації в органі державної податкової служби. І, саме цей орган Казначейства зобов'язаний вжити подальші заходи для фактичного виконання рішення суду та перерахування коштів, які підлягають бюджетному відшкодуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-1870/3825/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.