Рішення № 26519806, 16.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року Справа № 18/5026/1169/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Повалій К.В. -представник за довіреністю,

Моцкус Ю.І. - представник за довіреністю,

від відповідача -Карпов В.Ю. -представник за довіреністю,

від третіх осіб:

від відкритого акціонерного товариства "Вторая грузовая компанія" -Юхименко С.В., Конюк В.І. -представники за довіреністю,

від товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт" -представник не з'явився,

від розпорядника майна відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр

"Граніт", м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. відкритого акціонерного товариства "Вторая грузовая компанія",

м. Єкатеринбург, Росія;

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт", м. Київ;

3. розпорядника майна відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" Звєздічева Максима Олександровича, м. Черкаси

про стягнення 768 168 грн. 18 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року порушено провадження по справі №5016/1386/2012(4/49) за позовом Одеської залізниці до відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" про стягнення 772 299 грн. 37 коп.

На підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01 серпня 2012 року справу передано за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2012 року справу прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено її розгляд в судовому засіданні на 04 вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 вересня 2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство "Вторая грузовая компанія", товариство з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт", розпорядника майна відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" Звєздічева Максима Олександровича та відкладено розгляд справи на 25 вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2012 року продовжено строк розгляду спору до 21 жовтня 2012 року та відкладено її розгляд на 16 жовтня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 16 жовтня 2012 року та просив суд стягнути з відповідача 768 168 грн. 18 коп. плати за користуваня вагонами та збір за зберігання вагонів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов Одеської залізниці з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням зменшеного їх розміру) підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 72-74 т. 1) та у доповненні до відзиву, зокрема зазначав, що вагони, які надходили на станцію Болеславчик відкрите акціонерне товариство "Первомайський кар'єр "Граніт" не замовляло, відповідач не є вантажовласником порожніх вагонів, які були затримані позивачем, а тому не може бути винною особою в порушенні вимог п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами.

Також відповідач вказував, що відмовляючись від підписання повідомлення №3 від 17 квітня 2012 року про затримку вагонів працівник товариства ОСОБА_7 діяв з дотриманням умов п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами. Крім того, позивачем було порушено термін повідомлення, який визначений п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами. Посилання позивача на вимоги ст. 119 Статуту залізниць є безпідставним, оскільки плата визначена у вказаній статті Статуту не застосовується за користування приватних чи орендованих вагонів.

Також відповідач зауважував, що надані позивачем акти про затримку вагонів в розумінні п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 3 Правил складання актів підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.

В зв'язку з чим відповідач стверджував, що позивачем в порушення вищенаведених норм, акти про затримку вагонів були складені без участі представника вантажовласника.

Позивачем не доведено факту наявності вини відповідача у затримці вагонів на під'їзних коліях, оскільки відповідач не здійснював замовлення вагонів в порядку визначеному чинним законодавством, позивачу було відомо, що на під'їзних коліях відповідача знаходилися вагони Укрзалізниці, а тому товариство не мало технічної можливості прийняти затримані вагони.

В зв'язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Викликані в судове засідання представники товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт" та розпорядника майна відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Головуючим суддею встановлено, що вищевказані представники третіх осіб були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 жовтня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1169/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 20 вересня 2009 року між Одеською залізницею, Знам'янська дирекція залізничних перевезень (залізниця) та відкритим акціонерним товариством "Первомайський кар'єр "Граніт" (власник колії) було укладено договір №3/89 про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт", згідно умов якого експлуатується під'їзна колія, яка належить частково власнику та частково залізниці, що примикає до ділянки колії між стрілками №11 та №3 станції Болеславчик Одеської залізниці через стрілку №3 і яка обслуговується власним локомотивом (пункт 1 договору).

Договір укладено терміном на 5 років з 20 вересня 2009 року до 20 вересня 2014 року.

Пунктом 7 договору встановлено, що максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 40 вагонів.

Судом встановлено, що 17 квітня 2012 року (60 вагонів) та 27 квітня 2012 року (59 вагонів) на адресу відповідача надходили порожні напіввагони під навантаження щебневої продукції на станцію призначення Болеславчик, що підтверджується копіями накладних (а.с. 53 - 63 т.1).

З копій накладних вбачається, що власником вагонів є відкрите акціонерне товариство "Вторая грузовая компанія", відправником - товариство з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт", одержувачем - відкрите акціонерне товариство "Первомайський кар'єр "Граніт".

Згідно ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі -Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, з матеріалів справи, а також наданих пояснень в судовому засіданні представників третьої особи - відкритого акціонерного товариства "Вторая грузовая компанія" вбачається, що залізниця на підставі договору перевезення доставляла відповідачу порожні вагони, що належать відкритому акціонерному товариству "Вторая грузовая компанія", тобто приватні вагони, а не вагони Укрзалізниці.

Згідно ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Згідно п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року, № 113 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

17 квітня 2012 року станцією Бандурка було складено акт № 1/14 загальної форми ГУ -23 про затримку вагонів в кількості 60 штук, 27 квітня 2012 року станцією Кропивницька було складено акт №1/24 про затримку вагонів в кількості 59 штук, однак від підписання зазначених актів представник відповідача відмовився, про що було складено акти №8 та №9.

Таким чином доводи відповідача стосовно того, що акти про затримку вагонів були складені без участі представника вантажовласника є безпідставними, оскільки відповідач відмовився їх підписувати, крім того, відмова відповідача від підписання актів не може бути підставою для звільнення останнього від матеріальної відповідальності при документальному підтвердження факту затримки вагонів та наявності вини.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами).

У зв'язку з неприйняттям відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, на власну під'їзну колію під завантаження, зазначені вагони 17 квітня 2012 року у кількості 60 штук було затримано наказом від 17 квітня 2012 року №7 (а.с. 28 т. 1) та вагони, що надійшли 27 квітня 2012 року у кількості 59 штук - відповідно до наказу від 27 квітня 2012 року № 8 (а.с. 25 т. 1).

Умовами п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

У зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником, станціями Бандурка та Кропивницька було складено Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №1 від 17 квітня 2012 року та №2 від 27 квітня 2012 року відповідно (а.с 41, 43 т. 1).

Повідомлення про затримку вагонів №3 від 17 квітня 2012 року (а.с. 33 т. 1) о 19:00 станцією Болеславчик було передано відповідачу по телефону, що підтверджується відміткою про повідомлення, а також копією витягу із Книги вихідних телеграм та повідомлень з комерційної роботи ст. Болеславчик (а.с. 39 т. 1 -зворот).

Крім того, вищевказане повідомлення 18 квітня 2012 року було повторно відправлено відповідачу поштовим зв'язком, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21 т. 1).

Повідомлення про затримку вагонів №2 від 27 квітня 2012 року (а.с. 31 т. 1) о 18:00 станцією Болеславчик було передано телефонним зв'язком відповідачу, що підтверджується копією витягу із Книги вихідних телеграм та повідомлень з комерційної роботи ст. Болеславчик (а.с. 36 т. 1 -зворот).

Тобто, вищенаведеними доказами підтверджується своєчасне повідомлення відповідача про затримку вагонів, а тому посилання відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" на порушення позивачем термінів повідомлення визначених пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами є безпідставним.

Проте, відповідач не прийняв вантаж (в даному випадку порожні вагони), що надійшов на його адресу, а натомість відмовився приймати вагони з 19 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, що підтверджується листом - повідомленням відповідача від 19 квітня 2012 року (а.с.42 т.1).

При цьому слід зазначити, що відповідач не позбавлений був можливостей документально прийняти вагони від перевізника -залізниці, та здійснити їх переадресацію, чи повернути останні в зворотньому напрямку відправнику цих вагонів -товариству з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт" у випадку фактичної неспроможності прийняти вагони на свою під'їзну колію.

Пунктом 18.2 договору визначено, що при затримці власних або орендованих вагонів на станції призначення чи на підходах до неї, що залежить від вантажовласника, нараховується плата в розмірі 50% від ставки плати за користування вагонами згідно Правил перевезень вантажів частина 1 розділ 6 пункт 15.

Відповідно до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п. 12 вищевказаних правил).

Ставки плати за користування вагонами парку залізниць України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1 (глава 5 пункт 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (далі - Збірник тарифів).

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % ставок, зазначених у табл. 1 (глава 5 пункт 5 Збірника тарифів).

14 травня 2012 року на підставі наявності вільних колій ст. Болеславчик та заявки ст. Болеславчик дозволено підняти потяг і підвести 60 вагонів, які були затримані по ст. Бандурка, про що було видано наказ №246 від 14 травня 2012 року, а також 16 травня 2012 року було прийнято наказ №276 про підйом вагонів в кількості 59 штук на ст. Кропивницька.

Оскільки, як вже зазначалося вище, вагони належали підприємству -третій особі, то залізницею було нараховано 50 відсотків встановлених розмірів плати, а саме:

за затримку на станції Бандурка вагонів в кількості 60 штук позивачем було нараховано плату в розмірі 445 251 грн. 60 коп. з урахуванням ПДВ (час затримки з 17:45 год. 17 квітня 2012 року до 23:40 год. 14 травня 2012 року), за затримку вагонів на станції Кропивницька в кількості 59 штук, які прибували на адресу відповідача позивачем нараховано плату в розмірі 299 841 грн. 54 коп. з урахуванням ПДВ (час затримання 15:55 год. 27 квітня 2012 року до 18:10 год. 16 травня 2012 року).

Розрахунок плати за затримку вагонів здійснений позивачем вірно, а тому зазначена сума в розмірі 745 093 грн. 14 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 23 075 грн. 04 коп. плати за зберігання вагонів судом враховано наступне:

Позивачем заявлено до стягнення 23 075 грн. 04 коп. збору за зберігання вантажу (вагонів).

Стаття 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Як вже зазначалося вище стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів у пункті 5 встановлюють, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно ст. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (в тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення на станцію до моменту закінчення затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника, оператора або орендаря). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України.

Згідно глави 3 розділу 2 пункту 2.1. Збірника тарифів збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

Таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року за № 644 облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Керуючись Правилами користування вагонами та контейнерами станція Болеславчик на підставі наказів та актів про затримку вагонів склала накопичувальні картки № 12060126 та № 12060127 від 12 червня 2012 року.

Однак вищевказані документи відповідач також відмовився підписувати, про що було складено акти загальної форми ГУ -23 від 12 червня 2012 року (а.с. 48, 50 т.1).

За зберігання вагонів на станції Бандурка, які напралялися відповідачу в кількості 60 штук позивачем було нараховано плату в розмірі 13 728 грн. 72 коп. з урахуваннм ПДВ, за зберігання вагонів, які прибували на адресу відповідача на станції Кропивницька в кількості 59 штук позивачем нараховано плату в розмірі 9 346 грн. 31 коп.

Розрахунок плати за зберігання вагонів здійснений позивачем також вірно.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було доведено факту наявності вини відповідача у затримці вагонів є безпідставним, оскільки відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідний висновок міститься також в п. 14 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства".

Крім того, у доповненні до відзиву відповідач вказував, що згідно п.п. "б" п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Водночас, виходячи із зазначених вище правил вантажовласник звільняється від плати у разі подачі локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження вантажовласника у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність (фактично у разі порушення залізницею умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії), а не у разі подачі залізницею приватних чи орендованих вагонів, що надходять на адресу одержувача цих вагонів, як вантажу на підставі договору перевезення, який Укрзалізниця не вправі порушити.

Відповідач безпосередньо у залізниці вагони під навантаження не замовляв.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено, що останній вжив всіх можливих заходів щодо недопущення затримки вагонів, які направлялися на його адресу.

Таким чином заявлена до стягнення сума в розмірі 768 168 грн. 18 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Також судом під час розгляду даного спору було враховано, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 лютого 2011 року було порушено провадження у справі №10/5026/290/2011 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт".

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача (боржника) плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів за квітень -травень 2012 року виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто за своєю правовою природою є поточними в розумінні ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника його банкрутом".

Відповідно до п.8.6 Рекомендації Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року, № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 7 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог на суму 4 131 грн. 19 коп., то з урахуванням задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 82 грн. 63 коп. судового збору (15 445 грн. 99 коп. (сплачений позивачем судовий збір) -15 363 грн. 36 коп. (розмір судового збору покладений на відповідача з урахуванням задоволених позовних вимог)).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт", вул. М. Красовського,8, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00292356 на користь Одеської залізниці, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, ідентифікаційний код 01071315, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес -банк", МФО 328801 -768 168 грн. 18 коп. -заборгованості та 15 363 грн. 36 коп. судового збору.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, ідентифікаційний код 01071315, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес -банк", МФО 328801 судовий збір в сумі 82 грн. 63 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22 жовтня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович