Рішення № 26519754, 09.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 р. Справа №18/1598/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнижитлобуд 2010", м.Лубни

до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, м.Лубни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області

про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Захарченко В.Г., дов. № 387 від 28.08.2012р., Павличенко В.Г., дов. № 386 від 28.08.2012р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ричинда В.В. дов. №2 від 25.07.12 р.

Розглядається позовна заява про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване: м.Лубни, вул.Ломоносова, 34.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, надіслав клопотання про розгляд справи без його представника (вх. № 11296д від 27.08.12р.,вх.. № 12227д від 17.09.12р.)

Третя особа в клопотанні від 28.08.12р. проти задоволення позову не заперечує (вх..№ 11591д від 31.08.12 р.).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним за період з 1996 по 1997 рік на земельній ділянці площею 1.7536 га за адресою : м. Лубни, вул. Ломоносова, 34, яка належить товариству на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого 17.01.2006 року Лубенською міською радою, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020654900024, збудовано господарським способом нежитлові виробничі будівлі, а саме: пилорама, столярний цех, блок гаражів із 6 боксів, топочна.

Пилорама, столярний цех, блок гаражів із 6 боксів були прийняті в експлуатацію комісією на той час ВАТ "Лубнижитлобуд" затвердженою наказом голови правління № 156 від 24 грудня 1996 року. Про що складено Акти про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 24 грудня 1996 року. А топочна прийнята в експлуатацію актом від 5 квітня 1997 року, затвердженим головою правління ВАТ "Лубнижитлобуд". Об'єкти взяті на баланс товариства як основні засоби.

Як зазначає позивач, 06.03.2012 р. він звернувся до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області з заявою про прийняття вказаних будівель в експлуатацію, видачу свідоцтва про право власності. Проте, позивачу було відмовлено. Як повідомив міський голова О.П. Грицаєнко листом від 2.04.2012 р., вих. № 1-8/856, питання визнання права власності на вже збудовані будівлі необхідно вирішувати в судовому порядку.

На аналогічне звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 25.06.2012 p., № 290, позивач отримав лист-відповідь від заступника начальника інспекції-начальника Західного інспекційного відділу І.Ф. Сліпченка від 27.06.2012 р., вих.№ 7/16-08-20/, з рекомендацією вирішувати це питання у судовому порядку.

Згідно технічного висновку № 21 від 18 лютого 2012 р. виготовленого приватним підприємцем ОСОБА_8, який має державну ліцензію НОМЕР_1 на будівельну діяльність та звіту "Про технічне обстеження будівельних конструкцій промислових приміщень по вул. Ломоносова, 34 в м. Лубни Полтавської області", том 1 столярний цех, том 2 пилорама, том 3 блок гаражів із 6-ти боксів, том 4 топочна - будівлі столярного цеху, пилорами, блоку гаражів із 6-ти боксів, топочної відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил та придатні для подальшої експлуатації.

Згідно акта обстеження нежитлових виробничих будівель складеного 5 квітня 2012р. спеціалістами Державного закладу "Лубенська районна санітарно-епідеміологічна станція", вказані приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і можуть використовуватися для виробничих потреб ТОВ "Лубнижитлобуд 2010".

Начальник Західного інспекційного відділу ДАБК у Полтавській області І.Ф. Сліпченко 27.06.2012 р. склав акт № 291 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ "Лубнижитлобуд 2010" в 1996-1997 роках на власній земельній ділянці самовільно, без оформлення необхідних дозвільних документів побудувало столярний цех, склад з пилорамою, блок гаражів із шести боксів, топочну, чим порушив ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Посилаючись на ст. ст. 328, 375, 376 ЦК України, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 р. «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України, позивач просить визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване: м.Лубни, вул.Ломоносова, 34.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно статуту позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубнижитлобуд 2010" створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства "Лубнижитлобуд" на основі рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Лубнижитлобуд" (протокол № 1 від 5 травня 2010p.). Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Лубнижитлобуд", зареєстрованого 08.08.1994 року, ідентифікаційний код 05388233.

Згідно Державного акту за № 209125 позивач є власником земельної ділянки площею 1.7536 га, яка розташована в м.Лубни, вул.Ломоносова, 34.

Згідно ч.1, 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майне може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Суд зазначає, що визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають саме справи у спорах.

Таким чином, пред'являючи позов про визнання права власності, позивач повинен надати документ, що посвідчує право власності на спірний об'єкт, а також докази вчинення відповідачем дій, що свідчать про порушення або невизнання ним права власності позивача.

В даному випадку спір між сторонами виник у зв'язку з відмовою Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області у прийнятті рішення про видачу свідоцтва про право власності.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав визначені Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 2, ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

За приписами п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно експертних висновків Державної інспекції техногенної безпеки України № 32, № 66, які надані позивачем до матеріалів справи, проведеною експертизою протипожежного стану виявлені порушення вимог діючих норм і правил.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України від 17.02.2011 р. № 05-5-44/7405 «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке засвідчується документами, визначеними у ст. 39 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній документ, який підтверджує прийняття в експлуатацію зазначених об'єктів у відповідності до законодавства.

При цьому, суд зауважує, що відмова компетентного органу в оформленні права власності не може бути розцінена судом як невизнання або оспорювання права власності, оскільки відповідний орган здійснює повноваження з оформлення права власності на підставі закону і така відмова пов'язана лише з невідповідністю вимогам законодавства документів, поданих для оформлення права власності.

Згідно із п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження оскарження дій відповідача щодо відмови в прийнятті рішення про видачу свідоцтва на право власності.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України у спорах, пов'язаних з регулюванням відносин власності слід враховувати, що відмова органу реєстрації в оформленні права власності на об'єкт нерухомості та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомості. Зазначене викладено у постановах Верховного суду України від 20.06.2011 № 16/252; від 20.06.2011 № 16/257; від 20.06.2011 № 36/237; від 20.06.2011 № 40/427; від 20.06.2011 № 16/257; від 12.09.2011 № 6/315; від 10.10.2011 № 11/191, 30/119; від 03.10.2011 № 9/217, прийнятих на підставі п.1 ч.1 ст. 111-16 ГПК України за результатом перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зазначена правова позиція також доведена в п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. № 01-06/1642/2011.

За даних обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя О.А.Киричук

Повне рішення складено ____