Рішення № 26519384, 22.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 16/073-12/4

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Ірпіньводоканал", м. Ірпінь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари", м. Буча

про стягнення 134323,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронько С.П. -предст., дов. № 335 від 04.03.2012р.

від відповідача: Панайірджи Т.О. -предст., дов. від 01.10.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Ірпіньводоканал" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (відповідач) про стягнення 134 323, 55 грн., які складаються з 129 000,00 грн. суми основного боргу та 5 323, 55 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 25 від 01.02.2011 р. в частині оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2012р. по 01.08.2012р.

У відзиві на позов, який міститься в матеріалах справи (вх. номер 15442 від 01.10.2012р.), відповідач зазначає, що у зв'язку з частковою оплатою боргу, сума основного боргу станом на 26.09.2012р. становить 40 000,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ухвалою суду від 02.10.2012 р. справу № 16/073-12 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 22.10.2012р.

22.10.2012р. від позивача на адресу суду надійшла заява (вх. номер 16700) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 10 924, 48 грн. основного боргу та 5 232, 55 грн. пені. Вказана заява обґрунтована частковим погашенням суми основного боргу.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову -17248,03 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову лише в частині заявленої до стягнення 5 323,55 грн. пені.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 22.10.2012р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (абонент) було укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 25 (Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.3 яких постачальник взяв на себе зобов'язання надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийом стічних вод в систему каналізації, а абонент, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання здійснювати своєчасну оплату наданих постачальником послуг на умовах, визначених договором.

Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п. 2.2.1 договорів, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Умовами п.п. 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4 договорів визначено, що постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно в безготівковому порядку у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахунку, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договорів, надавши відповідачу в період: лютий 2012 р. -серпень 2012 р. послуги з водопостачання та водовідведення, про що свідчать додані до матеріалів справи копії актів та довідок про облік наданих послуг із зазначенням обсягу наданих послуг.

Для оплати послуг з водопостачання та водовідведення, позивачем виставлені відповідачу рахунки, копії яких додані до матеріалів позовної заяви.

Проте, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе згідно з умовами договорів зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим за період: лютий 2012 р. -серпень 2012 р. за ним утворилась заборгованість в сумі 129000,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач неодноразово звертався до нього із попередженнями, в яких вимагав терміново сплатити наявну за відповідачем суму заборгованості.

Проте, зазначені попередження залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача за надані позивачем, на підставі Договорів на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 25 від 01.02.2011 р. послуги з водопостачання та водовідведення, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 924, 48 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі п. 4.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 5 323,55 грн. пені, нарахованої за період з 06.03.2012 р. по 14.08.2012 р.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальник пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування суми неустойки здійснено від кожного акта окремо та з посиланням на норми ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до наданих відповідачем платіжних доручень про часткове погашення суми основного боргу за договором № 25 вбачається, що перший платіж за договором було здійснено 10.08.2012р. (до подачі позову до суду), про що також свідчить довідка позивача від 19.10.2012р. про зарахування коштів в сумі 5000,00 грн. на рахунок КП «Ірпіньводоканал»10.08.2012р. Всі наступні платежі були здійснені починаючи з 15.08.2012р. (після подачі позову до суду).

Зважаючи на те, що розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, здійснений позивачем станом на 14.08.2012р. з урахуванням всієї суми заборгованості, суд перевірив правильність розрахунку із врахуванням часткової оплати в розмірі 5000,00 грн., здійсненої 10.08.2012р. та встановив, що заявлена до стягнення пеня в сумі 5 323, 55 грн. (за період з 06.03.2012р. по 14.08.2012р.) підлягає частковому задоволенню в сумі 5314,63 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 924, 48 грн. основного боргу, 5314, 63 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари"(08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84; код 30530431) на користь комунального підприємства "Ірпіньводоканал"(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-А; код 03362471) - 10 924 (десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 5314 (п'ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 63 коп. пені, 2 586 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 24.10.2012 р.

Суддя О.В. Щоткін