Рішення № 26519377, 16.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.12 Справа№ 5015/3458/12

За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м.Львів

про: стягнення 58 946,03 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 15.09.12р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 16.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (м.Львів) звернулась до господарського суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства «Львівелектртранс»(м.Львів) про стягнення 58 946,03 грн. з яких: 52335,14 грн.-безпідставно набуті кошти, 2804,42 грн.-3% річних та 3806,47 грн.- інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.08.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2012 р.

В судовому засіданні 27.09.2012р. представник позивача подав копію договору оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки №375/02 від 27.12.2002р. та акт здачі - приймання нежитлового приміщення площею 450 м2 та прилеглої земельної ділянки площею 1650 м2 від 27.02.2002р., які долучено до матеріалів справи.

Клопотання про витребування доказів, яке міститься в тексті позовної заяви, в судовому засіданні представник позивача не підтримав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 27.09.2012р. не забезпечив, вимоги ухвали суду від 17.08.2012р. не виконав, причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні 16.10.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.12.2002 року між фізичною особою -підприємецем ОСОБА_1 та Львівським комунальним підприємством „Львівелектротранс" був укладений договір оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки №375/02 від 27.12.2002 року (надалі-договір оренди).

Згідно п.1.1 договору оренди, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею- 450,0 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею -1650 кв. м., які знаходяться на балансі ДМКП „Львівелектротранс" і розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Вищевказаний договір укладено терміном на 2 роки з 01.01.2003 по 01.01.2005 року.

Відповідно до п.8.2 договору, термін його дії продовжено на невизначений термін, так як позивач продовжував користуватися орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору.

Орендна плата за нежитлове приміщення площею-450,0 кв.м визначена на підставі ухвали Львівської міської ради № 98 від 31.10.2008 року „Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова" та експертної оцінки приміщення, яка станом на момент укладення договору, становить-22 тис.грн. і, згідно з п.3.3.3. додатку до даної ухвали склала суму-6600 грн. в рік.

Орендна плата за прилеглу земельну ділянку площею- 1 650 кв. м визначена у відповідності до листа Львівського міського управління земельних ресурсів № 160915/40 від 19.02.2001 року відносносно комерційної ціни землі, яка знаходиться на балансі ЛКП „Львівелектротранс" і станом на 18.12.2002 року становить 6,93 грн. Орендна плата за прилеглу земельну ділянку- 11434,5 грн. в рік.

Загальна сума орендної плати за користування нежитловим приміщенням та прилеглою земельною ділянкою-18034,5 грн. в рік, з врахуванням індексу інфляції за кожен місяць оренди. Місячна орендна плата за користуванням нежитловим приміщенням та прилеглою земельною ділянкою-1502,9 грн., з врахуванням індексу інфляції за період з дати проведення оцінки майна до дати укладання договору оренди та індексу інфляції за перший місяць оренди.(п. 3.1.-3.2. даного договору)

Відповідно до п.3.5 договору, орендар відшкодовує витрати орендодавця за енергоносії, послуги зв'язку та інші комунальні послуги до 10 числа наступного за звітний період місяця, згідно виставлених рахунків.

При виставленні рахунків на сплату орендних плати орендодавцем включався земельний податок, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 52335,14 грн. безпідставно набутих коштів.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.1 т.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата- це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п.3 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", cтроки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем виставлених позивачем рахунків на підставі договору оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки №375/02 від 27.12.2002 року за період з липня 2009 р. по липень 2012 р. В графі рахунків „Найменування товарів, послуг" міститься пункт земельний податок. За вказаний період відповідач сплатив 52 335,14 грн. земельного податку.

Включення до рахунку про сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку земельного податку є безпідставним, оскільки земельний податок не відноситься до комунальних послуг, оплата яких передбачена п. п. 3.5, 4.1 договору оренди.

Відповідно до п. 14.1.72. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до ч. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 290.1. ст. 290 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов прожинанні; та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Таким чином, поняття „комунальні послуги" не включає в себе земельний податок.

Крім того, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується звітом суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи - платника єдиного податку за 4 квартал 2003 року та Свідоцтвом про сплату єдиного податку №НОМЕР_2 від 06.12.2010 року).

Відповідно до п. 4 ч. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати прооценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки набуття відповідачем коштів внаслідок сплати позивачем земельного податку не є простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства „Львівелектротранс" (79012, м. Львів, вул.Сахарова,2, ідентифікаційний код 03328406) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 52335,14 грн. безпідставно набутих коштів та 1429,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Король М.Р.