Рішення № 26519305, 18.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 4/017-12/7

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомСпоживчого товариства «Лелека», м. Броваридо про1.Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари 2. Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації», м. Бровари визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача:Онищенко В.Г. -представник за довіреністю б/н від 27.07.2012 р.;від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явився; не з'явився,

не з'явивсясекретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

У лютому 2012 року Споживче товариство «Лелека» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №б/н та дати (вх. №301 від 03.02.2012 року) до Броварської районної спілки споживчих товариств (далі -відповідач 1) та Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»(далі -відповідач 2) про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»було відмовлено в оформленні права власності позивачу з посиланням на те, що спірні договори купівлі - продажу не оформлені належним чином, а точніше не посвідчені нотаріально.

Позивач зазначає, що з метою виконати вимоги закону та посвідчити спірні договори нотаріально, він звертався до Броварської районної спілки споживчих товариств, з якою ці договори були укладені. Однак, у зв'язку з відсутністю у відповідача 1 правовстановлюючих документів на землю під об'єктами нерухомості, які є предметом спірних договорів, мотивуючи тим, що договори укладені за загальними правилами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, Броварська районна спілка споживчих товариств відмовилась від їх нотаріального посвідчення.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати дійсними, укладені між Споживчим товариством «Лелека»та Броварською районною спілкою споживчих товариств, наступні договори:

- Договір купівлі-продажу № 12/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/13;

- Договір купівлі-продажу № 11/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -приміщення по виготовленню шлакоблоків, загальною площею 357,2 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/12;

- Договір купівлі-продажу № 10/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -столярний цех, загальною площею 368,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/11;

- Договір купівлі-продажу № 9/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -швейний цех, загальною площею 654,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/10;

- Договір купівлі-продажу № 8/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -адмінбудівля АТП, загальною площею 202,6 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/9;

- Договір купівлі-продажу № 7/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -виробниче приміщення, загальною площею 75,6 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/8;

- Договір купівлі-продажу № 6/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -адмінбудвля заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/6;

- Договір купівлі-продажу № 5/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/5;

- Договір купівлі-продажу № 4/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -бойня стара, загальною площею 322,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/4;

- Договір купівлі-продажу № 3/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -ангар, загальною площею 538,0 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/1;

- Договір купівлі-продажу № 2/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/2;

- Договір купівлі-продажу № 1/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/3;

- Договір купівлі-продажу № 6/11 від 13.12.2011 року нежилого приміщення -бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/7.

Крім того, позивач просить визнати за Споживчим товариством «Лелека»право власності на кожний об'єкт нерухомого майна окремо, за вищевказаними договорами, а також зобов'язати Комунальне Підприємство Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію права власності Споживчого товариства «Лелека»на кожний об'єкт нерухомого майна окремо, за вищевказаними договорами.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.02.2012 року у справі № 4/017-12 (суддя Щоткін О.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року (головуючий суддя -Тищенко А.І., судді -Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), у задоволені позову Споживчого товариства «Лелека»до Броварської районної спілки споживчих товариств та Комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012 року (головуючий суддя - Капацин Н.В., судді -Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.) рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу № 4/017-12 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року, Вищий господарський суду України вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин щодо відповідності нормам чинного законодавства позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням наведених змін норм матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відмову позивачеві в позові є передчасними. Крім того, Вищий господарський суду України зазначив, що відмовляючись нотаріально посвідчити, укладені з Позивачем договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, Відповідач 1 порушує закріплене Конституцією і Цивільним кодексом України право власності Позивача на придбане за договорами майно, а згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 4/017-12 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2012 року справу № 4/017-12 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй № 4/017-12/7 та призначено розгляд справи на 13.09.2012 року.

13.09.2012 року до початку судового засідання відповідач 1 через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі (вх. №14432).

У судове засідання 13.09.2012 року представники сторін з'явились. Представник позивача по справі позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідачі по справі проти позову не заперечували.

Господарським судом на підставі положень ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 13.09.2012 року оголошено перерву до 27.09.2012 року.

25.09.2012 року на адресу господарського суду Київської області від Броварської районної спілки споживчих товариств надійшло клопотання б/н та дати (вх. № 15039), в якому відповідач 1 просить суд розглядати справу без участі його представника.

У судове засідання 27.09.2012 року представники відповідача 1 та відповідача 2, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать підписи представників у бланку розписки про перерву, не з'явилися.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2012 року розгляд справи відкладено на 18.10.2012 року.

16.10.2012 року представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі (вх. № 16387).

У судовому засіданні 18.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та поданих додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання 18.10.2012 року не з'явилися. Відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 17.08.2012 року не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву відповідача 2 та без участі представників відповідача 1 та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом у судовому засіданні 18.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Постановою позачергової конференції Броварської районної спілки споживчих товариств від 12.12.2011 року «Про відчуження об'єктів нерухомості Броварської райспоживспілки»було прийнято рішення про продаж Споживчому товариству «Лелека»нерухомого майна.

На виконання вищезазначеної постанови, між «Броварською районною спілкою споживчих товариств»(відповідач 1 у справі, продавець за договором) та Споживчим товариством «Лелека» (позивач у справі, покупець за договором) було укладено наступні договори купівлі-продажу (далі -спірні договори):

- Договір купівлі-продажу № 12/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/13;

- Договір купівлі-продажу № 11/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -приміщення по виготовленню шлакоблоків, загальною площею 357,2 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/12;

- Договір купівлі-продажу № 10/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -столярний цех, загальною площею 368,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/11;

- Договір купівлі-продажу № 9/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -швейний цех, загальною площею 654,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/10;

- Договір купівлі-продажу № 8/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -адмінбудівля АТП, загальною площею 202,6 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/9;

- Договір купівлі-продажу № 7/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -виробниче приміщення, загальною площею 75,6 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/8;

- Договір купівлі-продажу № 6/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -адмінбудвля заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/6;

- Договір купівлі-продажу № 5/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/5;

- Договір купівлі-продажу № 4/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -бойня стара, загальною площею 322,5 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/4;

- Договір купівлі-продажу № 3/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -ангар, загальною площею 538,0 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/1;

- Договір купівлі-продажу № 2/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/2;

- Договір купівлі-продажу № 1/12 від 06.01.2012 року нежилого приміщення -бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/3;

- Договір купівлі-продажу № 6/11 від 13.12.2011 року нежилого приміщення -бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 22/7 (далі -спірні договори).

Як встановлено господарським судом, вищезазначені приміщення належали Броварській районній спілці споживчих товариств (відповідач -1) на праві власності, що підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області та ухвали Броварського міськрайонного суду у справі № 2-3496/2007 року від 12.10.2007 року, а також витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32728586 від 28.12.2011 року, № 32728539 від 28.12.2011 року, № 32728489 від 28.12.2011 року, № 32728449 від 28.12.2011 року, № 32728402 від 28.12.2011 року, № 32728322 від 28.12.2011 року, № 32728275 від 28.12.2011 року, № 32728218 від 28.12.2011 року, № 32728128 від. 28.12.2011 року, № 32727896 від 28.12.2011 року, № 32727973 від 28.12.2011 року, № 32728076 від 28.12.2011 року, № 32294975 від 02.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.1. спірних договорів продавець зобов'язується передати у власність вищезазначений об'єкт нерухомості, а покупець прийняти і сплатити його вартість в повному обсязі.

На виконання умов спірних договорів, відповідач 1 передав, а позивач прийняв вищевказані нежитлові приміщення, згідно наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі, та сплатив у період з грудня 2011 року по січень 2012 року на користь відповідача 1 договірну ціну, передбачену п. 5 вказаних договорів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Броварської районної спілки споживчих товариств, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно п. 3.1 спірних договорів право власності на нежиле приміщення, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту державної реєстрації переходу права власності на нього в бюро технічної інвентаризації (чи іншому органі компетентному здійснювати реєстрацію прав власності). Обов'язок реєстрації прав власності покладено на покупця.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в грудні 2011 року та січні 2012 року, було направлено листи вих. № 25/01, № 21/01, № 20/01, № 19/01, № 18/01, № 17/01, № 16/01, № 15/01, № 14/01, №23/01, № 22/01, № 13/01,№ 8/12 до відповідача 1 стосовно проведення нотаріального посвідчення договорів. Відповідачем 1 надано відповідь, що нотаріальне посвідчення даних договорів є недоцільним.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, а також керуючись нормами господарського судочинства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що становить предмет договорів купівлі-продажу, а також зобов'язання КП Броварської міської ради «Броварське БТІ»здійснити реєстрацію права власності на кожний об'єкт нерухомого майна.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договорів купівлі-продажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Дослідивши укладені між позивачем та відповідачем 1 спірні договори, суд дійшов висновку, що вони не містять усіх істотних умов, необхідних для укладення відповідних договорів купівлі-продажу, а саме, не містять розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомого майна.

Крім того, статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до положень статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, правила статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови ВСУ від 10.03.2009 року у справі № 21/555 та від 18.04.2011 року у справі № 2-17/604-2009).

Зокрема, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

На виконання Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 22.06.2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яка набрала чинності з 01.01.2012, пункти 25,26 якого передбачають, що проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, а пункт 27 цього Порядку передбачає, що документом, який підтверджує, зокрема, права власності на нерухоме майно є укладений у встановленому порядку договір, предметом якого є нерухоме майно. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачає обов'язку надання витягу з Державного реєстру правочинів для реєстрації за покупцем права власності на нерухоме майно.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що Законом «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та інших законодавчих актів України»№ 1878 від 11.02.2010 року внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, в частинах 2,3 статті 182 Цивільного кодексу України виключено вимогу про державну реєстрацію правочинів щодо нерухомості, виключено в частині 1 статті 657 Цивільного кодексу України слова щодо державної реєстрації правочинів, а частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України викладено в такій редакції, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня його посвідчення (п. 3 розділу І).

Вказаний закон № 1878 від 11.02.2010 року набрав чинності з моменту його опублікування, але деякі його положення, зокрема, зазначений п. 3 розділу І, набирають чинності з 1 січня 2013 року (в редакції Закону № 4152 від 09.12.2011 року, яким внесені зміни до Закону «Про внесення змін до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та інших законодавчих актів України»щодо набуття чинності окремих його положень та який набрав чинності 31.12.2011 року).

Таким чином, на час розгляду спору в суді залишаються чинними положення Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації правочинів, згідно яких договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації

У відповідності до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, підставою для подання позову до господарського суду має бути факт порушення права або його не визнання.

В разі заявлення вимоги про визнання права власності, має бути наявність заперечення такого права з боку відповідача.

З матеріалів справи не вбачається та позивач, в свою чергу, не наводить жодних доказів, чим порушені його права відповідачем 1, а саме факт заперечення чи не визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву (вх. № 3053 від 27.02.2012 року), відповідач 1 вважає, що спірні договори є дійсними та право власності на продані приміщення належить позивачеві.

Таким чином, на день подання даного позову відсутній факт порушення права позивача з боку відповідача 1, і відповідно вказана вимога задоволенню не підлягає.

Позивач також просить суд зобов'язати Комунальне Підприємство Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію права власності Споживчого товариства «Лелека»на кожний об'єкт нерухомого майна окремо, за спірними договорами.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (далі -Тимчасове положення), визначено, що рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній містить: дату й місце прийняття рішення; найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників); стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення; реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності); підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав).

Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.

Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства (п. 3.6. Тимчасового положення).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано на вимогу суду (ухвала господарського суду Київської області від 27.09.2012 року) письмових доказів звернення позивача до відповідача 2 з заявою про реєстрацію права власності, а також письмових доказів відмови позивачеві у здійсненні державної реєстрації права власності.

Таким чином, що стосується позовної вимоги про реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення відповідачем 2 прав позивача, а тому відповідно вказана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя В.М.Антонова

Повне рішення складено 23.10.2012 року