Рішення № 26518974, 05.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6010-2012 05.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація"

про стягнення 15 441,09 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" про стягнення 14 249,38 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 722,52 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних сумою 469,19 грн. згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9793057 від 01.10.2003р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати теплової енергії відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2012р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував та зазначив, що виставлена позивачем сума заборгованості є різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, тарифам, що затверджувались або погоджувалися відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування. Субвенцію на погашення різниці в тарифах по тепловій енергії Комунальне підприємство "Оболоньжитлоексплуатація" за спірний період не отримало.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням ними вимог суду.

02.07.2012р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебування юриста відповідача у відпустці.

З приводу поданого клопотання суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для її задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду належним чином не виконав.

Проте, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, однак в судове засідання своїх представників не направив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.07.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Оболоньжитлоексплуатація" було укладено договір № 9793057 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012р.

У п. 2.2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно п.п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9793060 від 01.10.2003 р. відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-7 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачеві протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 10 вищевказаного додатку, відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.12.2009 р. по 01.04.2012 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 17 324,33 грн., у свою чергу, відповідач за спожиту енергію розрахувався частково у сумі 2 488,21 грн., у зв'язку з чим у Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 14 249,38 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 9793057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.12.2009р. по 01.04.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 17 324,33 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 2 488,21 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 14 249,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору № 9793057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 р. встановлено обов'язок відповідача забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця -вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту за період з 01.12.2009р. по 01.04.2012р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 9793057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.12.2009 р. по 01.04.2012 р. у розмірі 14 249,38 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 722,52 грн. інфляційних за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р. та з вересня 2011 р. по березень 2012 р., 3 % річних сумою 469,19 грн. за період з 01.12.2009 р. до 01.04.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 9793057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 р. за період з 01.12.2009 р. по 01.04.2012 р. з Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація", в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні в сумі 722,52 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 469,19 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Оболоньжитлоексплуатація" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, буд. 16, код ЄДРПОУ 32454080), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основний борг у розмірі 14 249 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 38 коп., інфляційні нарахування у розмірі 722 (сімсот двадцять дві) грн. 52 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 19 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.