Рішення № 26518941, 23.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1170/2012-14/82

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

вул.Рейтарська,37, м. Київ, 01034

(вул.Гетьмана, 46, кв.45, м.Київ, 03058)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат"

вул.С.Петлюри,10, м. Івано-Франківськ, 76000

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 542,24грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з"явились

встановив: Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 542,24грн.

Позивач в засідання суду не з"явився. Проте, надіслав суду клопотання (№6693/2012-свх від 15.10.12) в якому просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5653 від 28.09.12, яке знаходиться в матеріалах справи. Відповідач відзив на позов не надав, вимоги суду, вказані в ухвалах від 12.09.12 та 25.09.12, не виконав.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м"ясокомбінат" укладено договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспорті №ВЕ/3809850. Відповідно до умов даного договору, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" застраховано обов"язкову цивільно-правову відповідальність власника наземного транспорту засобу марки "Маз", державний номер 01351 ВА.

Матеріали справи містять розгорнуту довідку ВДАІ, з якої вбачається, що 02.06.11 на вул.Коновальця у м.Івано-Франківську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля марки "Маз", державний номер 01351 ВА, що належить відповідачу, Публічному акціонерному товариству "Івано-Франківський м"ясокомбінат", під керуванням Михайлишина М.Р. та автомобіля марки "Шевролет", державний номер АТ 7759 АТ, під керуванням Луців М.М.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат" №436 від 30.08.11, Михайлишин М.Р. з 17.06.08 і по даний час працює на підприємстві відповідача. Отже, на час скоєння ДТП Михайлишин М.Р. перебував з Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м"ясокомбінат" у трудових відносинах та виконував трудові обов"язки.

Постановами Івано-Франківського міського суду від 15.08.11 Михайлишина М.Р. та Луців М.М. визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 255 гривень.

31.08.11 Луців М.М. надав позивачу заяву про відшкодування матеріального збитку отриманого в зв"язку з ДТП, що сталась 02.06.11.

Матеріали справи містять: протокол огляду транспортного засобу від 25.08.11 автомобіля марки "Шевролет", державний номер АТ 7759 АТ, калькуляції та фото пошкодженого автомобіля.

Згідно аварійного сертифікату від 28.03.11 сума матеріального збитку, завданого власникові автомобіля "Шевролет", державний номер АТ 7759 АТ, становить 6 542,24грн.

Як наслідок, позивач виплатив Луців М.М. суму страхового відшкодування у розмірі

6 542,24грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №011051 від 04.04.12, яке знаходиться в матеріалах справи.

Однак, ні Михайлишин М.Р. ні відповідач не повідомили позивача у встановлений законом строк про дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки, позивач виплатив страхове відшкодування, то набуває право вимагати від відповідача виплаченого відшкодування.

Позивач 10.05.12 надіслав відповідачу претензію №8824 з вимогою відшкодувати шкоду в порядку регресу в розмірі 6 542,24грн.

Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Належно оцінена шкода в розумінні вказаного вище Закону є визначена аварійним комісаром або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 ( в редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 р. за № 724/16740.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивачем долучено до матеріалів справи поліс №ВЕ/3809850, страховий акт від 29.03.11, аварійний сертифікат від 28.03.11, протокол огляду транспортного засобу від 25.08.11, калькуляції відновлювального ремонту та фото пошкодженого транспортного засобу.

Положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування №3809850 від 16.06.10, на підставі страхового акта від 29.03.12, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 6 542,24грн. Факт проведення позивачем страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №011051 від 04.04.12.

Судом встановлено, що позивачем дотримано порядку відшкодування витрат понесених страховиком внаслідок страхового випадку передбаченого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6 542,24грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що Михайлишин М.Р. перебував з Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м"ясокомбінат" у трудових відносинах (довідка №436 від 30.08.11). Вина водія, який керував автомобілем "Маз", державний номер 01351 ВА, власником якого є Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський м"ясокомбінат", підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду від 15.08.11 у справі

№0907/3-5713/2011 року та довідкою ДАІ.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є відповідальною особою по відшкодуванню завданих збитків власнику автомобіля "Шевролет", державний номер АТ 7759 АТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ 3809850), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»учасники дорожньо-транспортної пригоди мають вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання ДТП.

Відповідно до п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у триденний строк.

Проте, позивач не був повідомлений у встановлений строк про ДТП.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, позивач має право регресної вимоги до відповідача.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, на пред'явлену позивачем претензію від 10.05.12 по відшкодуванню шкоди в порядку регресу відповідач відповіді не надав, виплати не здійснив.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди. В даному випадку цією датою є 04.04.12 (платіжне доручення №011051). За таких обставин, позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення до суду щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судом встановлено, що для повного відшкодування завданої позивачу шкоди відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець винної особи, має сплатити на користь позивача 6 542,24грн. шкоди

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат" розмір відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 542,24грн., є обґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.993,1172,1187 Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про страхування", ст.ст. 33,34,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 542,24грн. - задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м"ясокомбінат", вул.С.Петлюри,10, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 00451636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", вул.Рейтарська,37, м. Київ (р/р 26500455 в АТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335 ОКПО 20033533, код ЄДРПОУ 20033533) 6 542,24грн. (шість тисяч п"ятсот сорок дві грн. 24коп.) шкоди в порядку регресу, 1 609,50грн. (одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.12.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 24.10.12