Ухвала суду № 26518680, 22.10.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

22.10.2012Справа №5002-19/2943-2012

За заявою боржника Фізичної особи - підприємця Бевза Олександра Васильовича, АР Крим, Сакський район, с.Фрунзе (ідентифікаційний номер 2227111479)

про банкрутство

Суддя В.І. Мокрушин

Представники:

Від боржника - Мокранська Т.Ф. - представник, дов. № 1278 від 15.10.2012

Від Сакської ОДПІ - не з'явився

Суть спору: боржник - Фізична особа - підприємець Бевз Олександр Васильович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку, передбаченому статтею 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судовому засіданні представник боржника вимоги викладені у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство підтримала та просила суд визнати боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру. Надала суду документи для залучення до матеріалів справи.

Сакська ОДПІ явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причину неявки суд не повідомила. Про час та дату судового засідання сповіщена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника боржника, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Системний аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням особливостей, передбачених ст.47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Стаття 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має назву: «Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина».

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Статтею 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Одним із способів припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва є його ліквідація через процедуру банкрутства (статті 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Представником боржника у судовому засіданні представлено суду газета «Урядовий кур'єр» № 164 (4808) від 12.09.2012, у якій міститься оголошення по порушення Господарським судом Автономної Республіки Крим справи про банкрутство фізичної особи - підприємця Бевза Олександра Васильовича.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне звернення до суду із заявою про порушення провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви фізичної особи - підприємця Бевза Олександра Васильовича про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Таким чином фізична особа - підприємець Бевз Олександр Васильович не виконав всі дії, що передбачені законодавством, до звернення з відповідною заявою про банкрутство.

Пунктом 36 Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику в правах про банкрутство» від 18.12.2009 законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору)».

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України по справі № Б-50/177-10 від 18.10.2011 та Постанові Вищого господарського суду України по справі № Б-39/152-10 від 01.06.2011.

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема закриття провадження у справі (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно пункту 4.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі та про наявність підстав для повернення суми судового збору сплаченої боржником при подані заяви про порушення справи про банкрутство.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

· Провадження у справі № 5002-19/2943-2012 про визнання Фізичної особи - підприємця Бевз Олександра Васильовича припинити.

· Повернути Фізичній особі - підприємцю Бевзу Олександру Васильовичу з Державного бюджету України (УДКСУ у м.Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь, код банку 824026) 5365,00 грн. судового збору сплаченого за квитанцією № 502710146 від 27.08.2012.

Суддя В.І. Мокрушин