Постанова № 26518417, 16.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5019/507/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4на постановувід 10.07.2012 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5019/507/12 господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 простягнення 135 781,86 грн.В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 р. ТДВ "Рівнехолод" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 135 781,86 грн., посилаючись на приписи статей 5093, 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за накладними у травні -червні 2011 року відповідачем за довіреностями № 3 від 01.05.2011 р., № 4 від 01.06.2011 р., № 5 від 01.07.2011 р. було отримано поставлений позивачем товар, який відповідачем оплачено частково, внаслідок чого заборгованість становить 135 781,86 грн., вимога про сплату яких залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відзиві на позовну заву ФОП ОСОБА_4 просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідач не заперечує існування між сторонами відносин поставки товарів, проте, вважав, що позивачем не підтверджено факт поставки товарів, факту прийняття товару відповідачем та підтвердження поставки товару первинними документами, а надані позивачем документи відповідач не підписував.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. (суддя Гудзенко Я.О.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТДВ "Рівнехолод" 133 023, 39 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення 133023,93 грн. та відсутності доказів щодо суми боргу в розмірі 2758,47 грн.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Тимошенко О.М,, Коломис В.В., Огороднік К.М.) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.07.2012 р. залишив його без змін.

ФОП ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків судів обставинам справи та залишенням судами поза увагою оспорювання відповідачем факту підписання довіреностей та накладних на отримання товару, а відтак і його отримання та наявність боргу перед позивачем.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було задоволено клопотання відповідача про проведення експертизи, а відсутність експертного висновку унеможливлює об'єктивний розгляд справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Рівнехолод" просило відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін вказуючи на те, що позивачем було належними доказами доведено факт поставки та отримання відповідачем товару, при цьому, самим відповідачем його доводи не підтверджені жодним доказом чи фактом.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, на підставі накладних № 1/001530а від 04.05.2011 року, № 1/001550а від 06.05.2011 року, № 1/0001607 від 12.05.2011 року, № 1/001587 від 11.05.2011 року, № 1/001640 від 18.05.2011 року, № 1/001613 від 16.05.2011 року, № 1/001671 від 23.05.2011 року, № 1/001714 від 30.05.2011 року, № 1/001696 від 26.05.2011 року; № 1/001906 від. 29.06.2011 року, № 1/001730 від. 01.06.2011 року, № 1/001781 від 08.06.2011 року, № 1/001756 від 06.06.2011 року, № 1/001814 від. 14.06.2011 року, № 1/001807 від 10.06.2011 року, № 1/001894 від 24.06.2011 року, № 1/001841 від 16.06.2011 року; № 1/001941 від 04.07.2011 року, № 1/001931 від 01.07.2011 року, ТДВ "Рівнехолод" поставив, а ФОП ОСОБА_4 прийняв товар на загальну суму 166 188,44 грн.

При цьому, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначено, що надані позивачем видаткові накладні № 1/001658 від 20.05.2011 року та № 1/001746 від 03.06.2011 року на загальну суму 2 758,47 грн. скріплені печаткою лише ТДВ "Рівнехолод", у зв'язку з чим вказані накладні не є належними доказами на поставку та отримання товару.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що отримання ФОП ОСОБА_4 товару підтверджується довіреностями № 3 від 01.05.2011 р., № 4 від 01.06.2011 року, № 5 від 01.07.2011 року.

ФОП ОСОБА_4 розрахувався за поставлений товар частково в сумі 33 165,05 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам, а надіслану позивачем 25.07.2011 р. претензію з вимогою про оплату боргу за поставлений товар, відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1 статті 692 вказаного кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 вказаного Кодексу). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції було зазначено, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. При цьому, позивачем по справі відповідно до вимог статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України надано належні та допустимі докази у підтвердження поставки товару відповідачу та його одержання останнім, а також встановлено факт часткової оплати відповідачем цього товару, натомість відповідачем його доводи та заперечення не доведені жодним чином.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судами як першої, так і апеляційної інстанції розгляд справи неодноразово відкладався, з належним повідомленням сторін, проте, відповідач не з'являвся в судові засідання при розгляді даного спору, що в свою чергу унеможливило відібрання необхідних для проведення експертного дослідження, про проведення якого заявляв сам відповідач, зразків підписів ОСОБА_4

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. у справі № 5019/507/12 та рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач