Постанова № 26516417, 20.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/5289/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Журенко Я.А.,

представника відповідача - Фуртата В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Рубін" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Рубін», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменська ОДПІ в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 р. №192301 та №182301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Рубін» складений акт перевірки №22/2305/30880121, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2012 р. за №192301 визначено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 22084,67 грн. та штрафним санкціям в сумі 4438,42 грн., податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2012 р. за №182301, визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 29589,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 7201,50 грн. ПП «Рубін» не погоджується з визначеними грошовими зобов'язаннями з огляду на таке.

Позивач зазначає, що дійсність та реальність господарських операцій щодо товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними господарськими документами ПП «Рубін», зокрема видатковими накладними, які стверджують купівлю товару, документами, які стверджують використання товару для власних виробничих потреб.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти своїх контрагентів за угодами (правочинами, договорами) на предмет їх фактичного та адміністративного-майнового стану. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності платника податків обставин, котрі передбачені ч. 1 ст, 228 ЦК України - як ознак нікчемності спірних правочинів. Отже, позивач вважає, що доводи ОДПІ про нікчемність договорів є помилковими. Окрім цього, контрагенти ПП «Рубін» є належними суб'єктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Під час укладання договорів та в момент їх виконання сторони за спірними договорами були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується податковим органом.

Поряд із цим, правочини по придбанню відповідних товарів у акті перевірки ПП «Рубін» визнано безтоварними, при цьому податковим органом не враховано той факт, що відповідний товар фактично використано при провадженні господарської діяльності ПП «Рубін», не враховано реальне існування товару, а також те, що дохідна частина підприємства сформована за наслідками виконання відповідних робіт із використанням такого товару та податковим органом не змінена і порушень там не виявлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

До перевірки не було надано договорів на придбання товарно-матеріальних цінностей та їх транспортування, товарно-транспортні накладні. Згідно наданих документів ПП «Рубін» було придбано в ТОВ «Євроопт ЛТД» будівельні матеріали. Згідно матеріалів ДПІ в Жовківському районі Львівської області, чисельність працюючих на підприємстві станом на 31.12.10р. складала 1 особа, для здійснення господарської діяльності ТОВ «Євроопт ЛТД» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. На даний час ТОВ «Євроопт ЛТД» має стан платника 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно до баз даних ДПС, даних податкової звітності, інформації податкової міліції, одержаних в ході проведення перевірки працівниками ДПІ в Жовківському районі Львівської області встановлено, що ТОВ"Євроопт ЛТД" жодних договорів, інших документів які б підтверджували господарську діяльність не представлено, що свідчить про здійснення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Відповідач зазначає, що враховуючи те, що у TOB "Євроопт ЛТД" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, що суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, а отже є нікчемними.

Також, перевіркою було встановлено, що ПП «Рубін» було придбано в ПП "Гарант-СДМ" товарно-матеріальні цінності.

В ході перевірки платником податків не надано жодних документальних підтверджень, які б вказували на переміщення даного вантажу по території України (товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, договора з перевізниками, акти виконаних робіт, залізничні накладні тощо).

Відповідач стверджує, що у ПП «Гарант СДМ» відсутні реальні можливості поставок запасних частин ПП «Рубін» у березні 2011 року, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, встановлено відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Роменською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Рубін» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Євроопт ЛТД» у вересні-грудні 2010 року та з платником податків ПП "Гарант СМД" у березні 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2012р. № 22/2305/30880121 (далі - акт перевірки, а.с. 11-35).

На підставі вказаного акту перевірки ПП «Рубін» податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2012 р. №192301 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22084,67 грн. та штрафним санкціям в сумі 4438,42 грн., податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2012 р. за №182301 визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 29589,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 7201,50 грн. (а.с. 45, 47).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про безпідставне віднесення ПП «Рубін» до валових витрат вартість ТМЦ придбаних у ТОВ «Євтоопт ЛТД» та ПП «Гарант СМД», а також безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ по операціям з вказаними контрагентами.

Суд погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх таким що відповідають вимогам законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи суд вбачає, що ПП «Рубін» до податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, жовтень та грудень 2010 року включено податок на додану вартість в сумі 21783,00 грн. по операціям з ТОВ «Євроопт ЛТД» по придбанню товарно-матеріальних цінностей (цегли лицьової М-100 та піску), вартість вказаних ТМЦ в сумі 108915,00 грн. також була віднесена до складу валових витрат.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, письмової угоди з ТОВ «Євроопт ЛТД» щодо придбання вказаних товарів не укладалось, в підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем були надані податкові та видаткові накладні, розрахунки за товар проводились в безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур (а.с. 87-89, 91, 100-102, 104, 115-117, 119). Також, представник позивача пояснив, що товар доставлявся продавцем, документи щодо транспортування вказаного товару у позивача відсутні.

Також, судом встановлено, що ПП «Рубін» до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2011 р. включено податок на додану вартість в сумі 4335,00 грн. по операціях по придбанню товарно - матеріальних цінностей з ПП «Гарант-CДМ», вартість вказаних ТМЦ в сумі 10267,11 грн. також була віднесена до складу валових витрат.

Письмової угоди з ПП «Гарант - СМД» щодо придбання вказаних товарів не укладалось, в підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем були надані податкові та видаткові накладні, розрахунки за товар проводились в безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур (а.с. 135-144). Документи щодо транспортування вказаного товару у позивача відсутні.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна є первинним документом що підтверджує факт транспортування (перевезення) товару.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, відповідно до зазначених договорів, а саме: товарно-транспортні накладні, що вказує на відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містить і ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (якій був чинним на момент виникнення правовідносин), передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (який розповсюджується на господарські операції, що були здійснені після набрання ним чинності), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення вартості товарів до складу валових витрат, та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу позивача з зазначеними контрагентами в письмовому вигляду не укладалися, жодного документу який би визначав обов»язок продавця доставити товар, позивачем не надано, суд вважає безпідставним твердження позивача про те що перевезення товару здійснювалося продавцем. Відтак, угоди укладені позивачем з вказаними контрагентами не є такими що направлені на реальне настання наслідків, вони не можуть підтверджувати придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів та бути підставою для отримання податкової накладної.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та до складу валових витрат вартість товарів по зазначеним господарським операціям з ПП «Гарант - СДМ» та ТОВ «Євтоопт ЛТД», відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Рубін" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Роменської об'єднаної державної податкової інспекції від 30 березня 2012 року № 182301 та від 30 березня 2012 року № 192301 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек