Постанова № 26516397, 05.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 р. № 2а-5903/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представника позивача Півня О.М., Барбадин-Дунець Н.М.,

представника відповідача Ворошилової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ПАТ «Дрогобицький молочний завод»

до Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 року № 0000792301 та № 0000802301.

Позов мотивується тим, зокрема, що жодних підстав для визначення відносин між позивачем та ТзОВ «Інтерагро 2007» такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків немає; юридична особа -ТзОВ «Інтерагро 2007» мала на момент вчинення правочину необхідний обсяг цивільної дієздатності; всі господарські операції по даній домовленості були виконані вчасно і в повному обсязі, що підтверджується наявними і пред'явленими до перевірки первинними документами; за отримані та поставлені товари проведено розрахунки в повному обсязі в безготівковій формі; в результаті здійснених операцій отримано дохід та нараховано податкові зобов'язання; на момент проведення перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутнє рішення компетентного органу щодо визнання зазначених правочинів недійсними, такими, що порушують публічний порядок, фіктивними.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, де посилається на факти, виявлені документальною невиїзною позаплановою перевіркою ПАТ «Дрогобицький молочний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. та за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Інтерагро 2007»та використання придбаних товарів (акт від 21.03.2012 року №6/23-1/00446428), вважає, що висновки викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Дрогобицькою ОДПІ Львівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дрогобицький молочний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. та за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Інтерагро 2007»та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у даного платника податків, за результатами якої складено акт від 21.03.2012 р. № 6/23-1/00446428.

На підставі акту перевірки Дрогобицькою ОДПІ Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 р. № 0000792301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Дрогобицький молочний завод» з податку на прибуток на 68617,00 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 р. № 0000802301 про сплату податку на додану вартість в сумі 59667,00 грн. за основним платежем, 14917,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками акту перевірки ПАТ «Дрогобицький молочний завод» порушено п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, занижено податок на прибуток за ??-??? квартал 2011 року на суму 68617,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201, абз. «а»п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ занижено податок на додану вартість по Декларації спеціального режиму оподаткування переробного підприємства за липень 2011 року в сумі 59667,00 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ПАТ «Дрогобицький молочний завод»при придбанні товарів (послуг) від ТзОВ «Інтерагро 2007».

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Дрогобицький молочний завод»та ТзОВ "Інтерагро 2007" укладено договір купівлі -продажу товару (цукор білий кристалічний) № 30/06 від 30.06.2011 р. (а.с. 30), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та їх склад.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд вважає, що позивачем дотримано вищенаведені норми Податкового кодексу України, покликання на їх порушення є безпідставним з огляду на наступне.

До перевірки та для огляду суду позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом представлено належним чином оформлені первинні документи -договір, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні та ін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання умов Договору № 30/06 від 30.06.2011 р. продавцем - ТзОВ "Інтерагро 2007" передано товар покупцю ПАТ «Дрогобицький молочний завод». Факт поставки цукру підтверджується первинними документами: накладними №82 від 07.07.2011 року та №147 від 21.07.2011 року, товарно-транспортними накладними №1 від 07.07.2011 року, №4 від 21.07.2011 року, податковими накладними № 268 від 07.07.2011 р., №269 від 21.07.2011 року. Поставка цукру супроводжувалася наданням документів, що засвідчують якість товару (посвідчення про якість, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколи випробування зразків продукції). Реальність перевезення товарів підтверджується наказами про відрядження водіїв №91 та №97, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами.

Посилання представника відповідача на недійсність договору, укладеного ПАТ «Дрогобицький молочний завод»з ТзОВ «Інтерагро 2007» не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено твердження про нікчемність здійснюваних ПАТ «Дрогобицький молочний завод» та ТзОВ «Інтерагро 2007»господарських операцій, не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 09.04.2012 р. № 0000792301 та № 0000802301.

Натомість позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Тому, позов слід задоволити, скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС від 09.04.2012 р. № 0000792301 та № 0000802301.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС № 0000792301 від 09.04.2012 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС № 0000802301 від 09.04.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дрогобицький молочний завод»1432,01 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.