Постанова № 26515895, 18.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/13193/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 26 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Мелешко О.О. (довіреність від 03.01.2012 року № 6), відповідача - Бондар Ю.М. (довіреність від 02.07.2012 року № 41), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0001442202, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація» (далі - ПАТ «Будмеханізація», позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0001442202.

Ухвалою суду від 18.10.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Донецька, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 13.09.2012 року № 2193/22-2/01237738 щодо заниження позивачем податку на додану вартість у липні-серпні 2011 року на загальну суму 528 199,50 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Домес» (далі - ТОВ «Домес»), оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом підтверджено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги, що договір від 10.06.2011 року, укладений між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Домес», визнаний чинним постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року по справі № 2а/0570/23941/2011. Таким чином, позивач у судовому порядку просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0001442202.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відповідач посилається на те, що відповідачем не надані до перевірки документи, які підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Домес» до ПАТ «Будмеханізація», а саме: товарно-транспортні накладні. Також відповідачем отримано від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області акт від 22.12.2011 року № 908/15-37496916 про проведення перевірки ТОВ «Домес», у якому зазначено, що у цього підприємства відсутні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби тощо, а також чисельність працюючих складає 1 особу. На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що фактично господарської операції між ТОВ «Домес» та ПАТ «Будмеханізація» не було. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дата державної реєстрації публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» - 31.01.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 01237738, місцезнаходження - 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 8А. Зареєстровані види діяльності: «51.18.0 Посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами», «45.34.0 «Інші монтажні роботи», «45.11.0 Розбирання та знесення будівель; земляні роботи», «45.23.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд», «45.21.1 Будівництво будівель». Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 21.05.2010 року № 609/10/29-014-20 ПАТ «Будмеханізація» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що у період з 31.08.2012 року по 06.09.2012 року ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Будмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року та податку на прибуток за період 3 квартал 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Домес», про що складено акт від 13.09.2012 року № 2193/22-2/2101237738 (далі - акт перевірки № 2193).

Підставою для проведення цієї перевірки виступила інформація (супровідний лист від 03.05.2012 року № 198/7/22-05/160), отримана від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - ДПІ у Вишгородському районі) про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Домес» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2010 року по жовтень 2011 року. Разом з цієї інформацією ДПІ у Вишгородському районі направило на адресу ДПІ у Київському районі м. Донецька акт від 22.12.2011 року № 908/15-2/37496916 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Домес» (код 37496916) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2010 року по жовтень 2011 року» (далі - акт від 22.12.2011 року № 908).

Як вбачається з акту ДПІ у Вишгородському районі від 22.12.2011 року № 908, свідоцтво платника податку на додану вартість у ТОВ Домес» анульоване 24.10.2011 року, власні основні фонди відсутні, згідно звіту за формою «1-ДФ» за 3-й квартал 2011 року чисельність працюючих становить 1 особу.

ДПІ у Вишгородському районі встановлений факт відсутності реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Домес». Отже, договори, укладені між ТОВ «Домес» та його контрагентами визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (арк. акту від 22.12.2011 року № 908 - 2, а.с. 180).

Враховуючи зазначене, ДПІ у Вишгородському районі зроблено висновок, що ТОВ «Домес» відображені в податковій звітності з податку на додану вартість за липень-жовтень 2011 року правові взаємовідносини з контрагентами (у тому числі: з покупцем ПАТ «Будмеханізація») без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Враховуючи, що у ТОВ «Домес», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені угоди мають ознаки нікчемності (арк. акту від 22.12.2011 року № 908 - 11, а.с. 189).

Посилаючись у акті перевірки № 2193 на зазначені висновки акту ДПІ у Вишгородському районі від 22.12.2011 року № 908, ДПІ у Київському районі м. Донецька дійшло висновку, що ПАТ «Будмеханізація» безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемним договором поставки, укладеним з ТОВ «Домес», що призвело до завищення податкового кредиту. Таким чином, в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ «Будмеханізація» занижено податок на додану вартість на суму 528 199,50 грн., у тому числі: за липень 2011 року на суму 255 033,33 грн., за серпень 2011 року на суму 273 116,17 грн. (а.с. 17, 19).

При цьому суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач у вступній частині акту перевірки № 2193 зазначив, що по взаємовідносинам з ТОВ «Домес» перевіряється ПАТ «Будмеханізація» щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року та податку на прибуток за 3 кв. 2011 року.

Разом з цим, зі змісту цього акту вбачається, що податковим органом податок на прибуток взагалі не був досліджений, і представник відповідача у судовому засіданні пояснень з цього приводу не надав.

Як слідує з матеріалів справи, по результатам акту перевірки № 2193 ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року № 0001442202 про збільшення публічному акціонерному товариству «Будмеханізація» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 792 299,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 528 199,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 099,75 грн.

Судом у тому числі встановлено, що між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Домес» укладений договір від 10.06.2011 року № 95 на постачання товару, кількість, ціна та номенклатура якого зазначається у накладних. Договір діє з моменту підписання його сторонами на один рік з правом пролонгації та такий самий строк.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.10.2012 року державна реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Домес» здійснена 24.03.2011 року, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР (єдиний державний реєстр) 10082736985, ідентифікаційний код - 37496916, місцезнаходження - 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Грязнова, буд. 1-Г. Види діяльності, які має право здійснювати ТОВ «Домес» є: «51.14.0 Посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками», «51.47.9 Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г., «51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами», «51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», «51.90.0 Інші види оптової торгівлі», «52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.». Статус відомостей про юридичну особу - підтверджено, стан юридичної особи - в стані припинення підприємницької діяльності; рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2012 року по справі № 5009/3220/12 ТОВ «Домес» визнано банкрутом.

З урахуванням наведеного суд бере до уваги, що станом на момент виникнення господарських відносин між ТОВ «Домес» та ПАТ «Будмеханізація» (липень-серпень 2011 року), ТОВ «Домес» було діючим підприємством, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.06.2011 року № 100339633, яке було анульовано 24.10.2011 року на підставі п. «ж» ст. 184 Податкового кодексу України; місцезнаходження ТОВ «Домес»: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 11-Б. Зазначене вбачається з загальних положень акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі від 22.12.2011 року № 908 (а.с. 179).

На виконання умов договору від 10.06.2011 року № 95 ТОВ «Домес» у липні-серпні 2011 року поставив ПАТ «Будмеханізація» запасні частини для транспортних засобів (вал колінчатий, корпус бортового редуктору Volvo, ресори Volvo, насос гидропідсилювач руля, двигун Д3 в зборі, та ін.), про що ТОВ «Домес» виписані рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні. Всього у липні-серпні 2011 року поставлено товару (запасних частин) на суму 3 169 195,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 528 199,46 грн., а саме: у липні 2011 року на суму 1 530 199,00 грн. (у т.ч ПДВ - 255 033,33 грн.), у серпні 2011 року на суму 1 638 996,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 273 166,13 грн.).

Оплата за придбаний товар здійснена ПАТ «Будмеханізація» протягом вересня 2011 року у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, а також актом перевірки № 2193 (а.с. 15, 66-74).

На момент виникнення вказаних господарських відносин між ПАТ «Будмеханізація» та контрагентом, перший (позивач) мав у власності власні основні засоби, у тому числі: майстерні, на які є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням комунального господарства Донецької міської ради 07.10.2004 року; транспортні засоби (вантажні автомобілі, автокран, мікроавтобус та ін.), про що свідчить, зокрема Журнал-ордер і Відомість по рахунку 105 «Транспортні засоби» за вересень 2011 року (а.с. 114-115, 124).

Придбаний товар ПАТ «Будмеханізація» поставляв на свою адресу за свій рахунок власними транспортними засобами. З матеріалів справи вбачається, що на ім'я водіїв виписані посвідчення про відрядження, дорожні листи вантажного автомобіля та товарно-транспортні накладні (маршрут Донецьк-Київ ТОВ «Домес»). За прибуттям з відрядження водії надавали у бухгалтерію ПАТ «Будмеханізація» Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с. 41-43, 53-56).

Запасні частини оприбутковані на складі ПАТ «Будмеханізація» та використані при поведені ремонтних робіт власного транспорту, що підтверджено, зокрема оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 103 «Необоротні активи» та актами списання, що є в матеріалах справи (а.с. 116-123, 128-151).

Сума податку на додану вартість у розмірі 528 199,46 грн. (у тому числі: за липень 2011 року - 255 033,33 грн., за серпень 2011 року - 273 166,13 грн.) позивачем віднесені до складу податкового кредиту, сума у розмірі 2 640 996,34 грн. - до складу валових витрат у 3-му кварталі 2011 року. Наведені суми відображені у податковій звітності: деклараціях з податку на додану вартість за липень 2011 року та серпень 2011 року, додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, (а.с. 75-99).

Наведене також відображене у акті перевірки № 2193. Разом з тим, як вже зазначено вище за текстом даної постанови у акті перевірки № 2193 ДПІ у Київському районі м. Донецька зазначено, що податковим органом встановлено відсутність поставок товарів від ТОВ «Домес» до ПАТ «Будмеханізація» та укладання угод з метою настання реальних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже є нікчемними.

При цьому, відповідач не довів суду, чим саме укладений договір від 10.06.2011 року № 95 порушує публічний порядок, та суперечить інтересам держави і суспільства. Адже, на підтвердження реальності зазначених господарських операцій у липні-серпні-2011 року позивачем надані належні первинні документи, що узгоджується з вимогами Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: податкові та видаткові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження, банківські виписки та ін. документи бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом також встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року по справі № 2а/0570/23491/2011, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року задоволено повністю позовні вимоги ПАТ «Будмеханізація» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0004582340, №0004592340, №0004602340, №0004612340.

Із вказаних рішень судів вбачається, що у ході розгляду адміністративної справи № 2а/0570/23491/2011 судами першої та апеляційної інстанцій спростовані доводи податкового органу щодо нікчемності договору від 10.06.2011 року № 95. При цьому, судами досліджувались господарські відносини між ТОВ «Домес» та ПАТ «Будмеханізація» за період - червень 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як слідує з наявних у справі матеріалів рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/23491/2011 набрало законної сили.

З огляду на наведене, зазначене рішення суду згідно приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній адміністративній справі.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач під час перевірки взаємовідносин ТОВ «Будмеханізація» з ТОВ «Домес» за період липень-серпень 2011 року фактично проігнорував зазначені постанови судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання укладеним та чинним договору від 10.06.2011 року № 95, та доведеності фактів реальної поставки запчастин від ТОВ «Домес» на адресу ПАТ «Будмеханізація».

З урахуванням наведених письмових доказів суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Судом встановлено, що ПАТ «Будмеханізація» є платником податку на додану вартість, та його контрагент ТОВ «Домес» на момент господарських відносин у липні-серпні 2011 року також був зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, тощо на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Домес». Придбані запчастині використані при ремонтних роботах власного транспорту, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведений правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямованні.

Відповідач у акті перевірки № 2193 посилається на норми Цивільного кодексу України щодо визначення недійсності та нікчемності правочинів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем з контрагентом (ТОВ «Домес») договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірних висновків податкового органу, що правочини з контрагентами не набули реального настання правових наслідків, ґрунтуючись при цьому тільки на акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі від 22.12.2011 року № 908.

В ході судового розгляду адміністративної справи, встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «Домес».

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок ДПІ у Київському районі м. Донецька у акті перевірки № 2193 щодо порушення ПАТ «Будмеханізація» п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ «Будмеханізація» не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року № 0001442202 про збільшення ПАТ «Будмеханізація» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 792 299,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 528 199,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 099,75 грн. підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 2 146,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0001442202 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 27 вересня 2012 року № 0001442202 про збільшення публічному акціонерному товариству «Будмеханізація» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 792 299,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 528 199,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 099,75 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01237738, місцезнаходження - 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 8А) 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 18 жовтня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.