Постанова № 26515752, 17.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/9352/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008р. № 0001162342/0/33371807/7193,-

за участю представників сторін:

від позивача: Ганжи М.М. - за дов. від 16 серпня 2012 року

від відповідача: Леонова І.Е. - за дов. від 15 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Шахта імені Максима Горького» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008р. № 0001162342/0/33371807/7193.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2012р. у зв'язку з проведенням реорганізації органів державної податкової служби здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на належного - Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що розрахунок нарахованого податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища зроблено податковим органом без використання первинних документів, що призводить до безпідставності нарахування податкового зобов'язання, факти виявлених порушень зроблені без врахування Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, викладені в акті перевірки без посилань на первинні або інші документи, якими б були зафіксовані обсяги фактичних скидів забруднюючих речовин. Вказує, що вся первинна документація була підшита до відповідної податкової звітності, однак, враховуючи тривалі строки розгляду справи, на вказаний час вже знищена.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Підставою для нарахування позивачеві податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища стало встановлення під час проведення перевірки порушення п. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 4, п. 8, п. 13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303, а саме: зазначення у розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища ДП «Шахта ім. М.Горького» встановлених лімітів скидів забруднюючих речовин, які у підприємства відсутні, та непроведення платником нарахування збору у п'ятикратному розмірі фактичних об'ємів скидів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахта ім. М. Горького» є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано виконавчим комітетом Донецької міської ради, дата проведення державної реєстрації 25.01.2005р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДРПОУ 1 266 102 0000 004167.

Судом встановлено, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.02.2005р. по 30.09.2007р., за результатами якої складно акт перевірки від 06.05.2008р. № 1514/23-2/33371807 (арк. справи 9 - 45).

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 4, п. 8, п. 13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем за відсутності затверджених в установленому порядку дозволів та лімітів на спеціальне водокористування, на скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин та дозволів та лімітів на розміщення відходів на 2005 - 2006 рр. у розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2005 р. № 11635 від 27.01.2006р. та за 2006 р № 66120 від 09.02.2007р. зазначені ліміти скидів, які у платника відсутні. При цьому позивачем не проведено нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у п'ятикратному розмірі фактичних обсягів скидів та розміщення відходів, що на думку відповідача, призвело до заниження податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 1 266 041,40 грн., у тому числі збору за скиди у водні об'єкти за 2005р. на суму 523 085,41 грн., за 2006р. на суму 741 812,14 грн., та збору за розміщення відходів за 2005р. на суму 17,16 грн., за 2006р. на суму 1 126,69 грн.

За результатами встановлення вищевказаних порушень, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001162342/0/33371807/7193 від 28.05.2008р., яким нараховане податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1 266 041,40 грн. та застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (був чинним у перевіряємому періоді) в розмірі 633 020,70 грн.

З 01.01.2011р. вступив в силу Податковий кодексу України. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, судом розгляд справи проводиться за приписами нормативно-правових актів, які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 (був чинним на час нарахування податкових зобов'язань та звернення до суду), встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (п. 2 Порядку).

Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел, коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2. Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 (п. 4 Порядку в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 р. № 905).

Ліміти скидів у водні об'єкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають територіальні органи Мінприроди. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення - виконавчими органами рад за поданням територіальних органів Мінприроди. Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.6 Порядку).

За понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів (п. 8 Порядку в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1779).

Відповідно до п. 13 Порядку від 01.03.1999р. № 303, платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за № 544/3837 (була чинною на час нарахування податкових зобов'язань та звернення до суду) (далі - Інструкція № 162), встановлено, що об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції № 162, щорічні ліміти скидів у водні об'єкти загальнодержавного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають органи Мінприроди України. Щорічні ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення - виконавчими органами рад за погодженням з органами Мінприроди України.

Згідно з пп. 5.3 - 5.5 Інструкції № 162, ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218. За понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності в платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Тобто, як вбачається з вищевказаних нормативно-правових актів, об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є фактичні обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та фактичні обсяги відходів, отже розмір збору обчислюється виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання посадовими особами органів державної податкової служби застосовувався Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

Пунктом 1.7 Порядку № 327 встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пп. 2.3.4 пп. 2.3 п. 2 Порядку № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Як вбачається з акту перевірки від 06.05.2008 р. № 1514/23-2/33371807, розрахунок нарахованого позивачеві податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища зроблено податковим органом без використання первинних документів, які б свідчили про фактичні обсяги скидів забруднюючих речовин.

Посилання відповідача на звіти про використання води за 2005 р. та 2006 р., складені ДП «Шахта ім. М. Горького» за формою № 2-ТП (водгосп), як на документи, якими підтверджуються фактичні обсяги скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997р. № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.10.1997р. за № 480/2284, звіт № 2-ТП (водгосп) є формою державної статистичної звітності, яка складається на основі первинної документації.

Статтею 21 Закону України «Про державну статистику» визначено, що отримані органами державної статистики первинні дані використовуються виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Суд зазначає наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2009р. № 2-а-28425/08 було задоволено в повному обсязі позовні вимоги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008р. № 0001162342/0/33371807/7193. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009р. постанову суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та ухвалою ВАСУ від 19.06.2012р. скаргу частково задоволено, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Підставами для такого направлення суд зазначив ст. 138 КАС України, згідно з якою предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Тобто, суди попередніх інстанцій повинні були витребувати первинну документацію, на підставі якої відповідачем визначено ДП «Шахта ім. М.Горкого» суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Судом при розгляді даної справи було витребувано у позивача вказану первинну документацію. Однак, згідно пояснень, наданих позивачем, всі первинні документи, що стосувались предмету спору, було знищено за актами знищення разом з податковою звітністю, до якої вони були підшиті, а тому надати їх для розгляду не вбачається можливим.

Як вбачається з наданих актів про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню від 17.01.2011р. та від 23.03.2012р., експертною комісією визначено перелік документів, що не підлягають зберіганню, серед яких інша податкова звітність (вода, земля, екологічний, надра).

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено правильність визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на підставі даних звітів про використання води за 2005 р. та 2006 р., складених ДП «Шахта ім. М. Горького» за формою № 2-ТП (водгосп), вказане донарахування є безпідставним, оскільки звіти про використання води № 2-ТП не є документами, якими підтверджуються фактичні обсяги скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Враховуючи наведене, нарахування ДП «Шахта ім. М. Горького» податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1 266 041,40 грн. є неправомірним.

Приписами п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»", який був чинним на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення та на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції, встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки відповідачем неправомірно нарахувано ДП «Шахта ім. М.Горького» податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1 266 041,40 грн., застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 633 020,70 грн. є також безпідставним

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008р. № 0001162342/0/33371807/7193 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.05.2008р. № 0001162342/0/33371807/7193 про визначення суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1 899 062,10 грн., в тому числі основний платіж - 1 266 041,40,00 грн., штрафні санкції - 633 020,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 22 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.