Постанова № 26515647, 16.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2012 р. (15:38) Справа №2а-2379/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Іванова А.В.;

від відповідача - Котлярова О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Волна"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство "Волна" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000222302 від 20.02.2012р. про зменшення Закритому акціонерному товариству «Волна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 265485,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю факту постачання продуктів харчування по ланцюгу від постачальника ТОВ «Леард» до покупців ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» та ЗАТ «Волна», оскільки вказані поставки не підтверджуються товарно-транспортними накладними, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Позивач зауважує, що товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2012 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі та у межах повноважень податкового органу, у зв'язку з встановленням порушень податкового законодавства з боку позивача.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов та заперечення на висновок експерта.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, висновок експерта, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 19003142, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС, є платником податків та зборів, зокрема платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» за серпень, вересень 2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.01.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV зі змінами і доповненнями, у результаті чого завищене від'ємне значення по рядку 24 в сумі 235269 грн., у тому числі по періодам: за серпень 2011р. завищення від'ємного значення на суму 165342 грн., за вересень 2011р. завищення від'ємного значення на суму 235269 грн., та завищення від'ємного значення по рядку 19 Декларації за вересень 2001р. на суму 30216 грн., що включається до складу рядка 24 Декларації в наступних податкових періодах. За результатами перевірки складено акт від 10.02.2012 року №265/23-02/19003142.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000222302 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 265485 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За даними податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень-вересень 2011 року, останнім відображена у рядку 15.1 податкової декларації сума податкового кредиту у розмірі 624399 грн., в тому числі, по операціям з ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» у загальній сумі 413657,29 грн. в тому числі:

- за серпень 2011 р. у сумі 257622,30 грн., в т.ч. по операціям з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту 165342,00 грн.;

- за вересень 2011 р. у сумі 156034,99 грн., в т.ч. по операціям з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту 100143,00 грн.

Відповідно до ст. 199 Податкового Кодексу України, із загальної суми податкового кредиту, отриманого від ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» у розмірі 413657,29 грн., позивачем були включені суми, які надають право на формування податкового кредиту, у розмірі 265485,00 грн. (165342,00 грн.+100143,00 грн.)

Згідно акту перевірки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 10.02.2012 року №265/23-02/19003142 податковим органом зі складу податкового кредиту була виключена сума у розмірі 265485,00 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс", у зв'язку з чим, зменшено позивачеві розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 265485 грн.

Підставою для виключення цієї суми зі складу податкового кредиту є не можливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між підприємствами, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалось перевезення та приймання-передача продуктів харчування від ТОВ «Леард» до ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» та від ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» до ЗАТ «Волна».

За даними відповідача в матеріалах перевірки ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" вказано, що перевезення даних товарів (продукти харчування) від постачальників до покупців по даним в пред'явлених документах здійснювалось ТОВ "Севпродукт" (м.Севастополь) згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2011 р.

Проте не зазначено перелік транспортних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), згідно яких здійснювалося перевезення та приймання-передача продуктів харчування від ТОВ "Леард" м. Донецьк до ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" м. Севастополь, від ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" м. Севастополь до ЗАТ "Волна", м. Євпаторія, тобто не підтверджується факт постачання продуктів харчування.

Разом з тим, матеріали справи та висновок експерта спростовують доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс".

Перевіряючи товарність господарської операції між позивачем та ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс", судом встановлено наступне. 01.04.2011р. між ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" (постачальник) та ЗАТ "Волна" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу №21, предметом якого є поставка товарів. Згідно з п.п.1.2 п.1 Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається у накладних, наданих Постачальником. Згідно з п.5.2 договору постачання товару здійснюється транспортом Постачальника після прийому заявок протягом 3 банківських днів.

На виконання цього договору Постачальником у серпні-вересні 2011р. був поставлений Покупцю (ЗАТ "Волна") товар (продукти харчування).

Отримання товару підтверджується податковими та видатковими накладними(т. ІІ - а.с.1-248, т. ІІІ - а.с.1-203) на загальну суму 2481943,80 грн., в тому числі ПДВ - 413657,30 грн. По факту поставки товару ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" виписані податкові накладні на зальну суму 2481943,80 грн., у тому числі ПДВ - 413657,30 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у серпні та вересні 2011 року та включені до реєстру податкових накладних за серпень-вересень 2011 року.

Суд зазначає, що постачальник - ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" відповідно до ст. 184, 198 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних на час їх складання, так як був зареєстрованим платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у серпні-вересні 2011 року.

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді серпня-вересня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

У відповідності з п. 199.1 ст. 199 Податкового Кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

У відповідності п. 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України, ЗАТ "Волна" був застосований відсоток оподаткованих операцій у розмірі 64,18 %. Тобто, лише цей відсоток податкового кредиту з ПДВ, отриманого від постачальників, позивач мав право включати до сум податкового кредиту з ПДВ. Тому, сума по операціям з придбання з податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту по операціям із ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" склала 265 485,00 грн.( 413 657,30 грн.* 64,18 %).

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ 413657,30 грн. відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ЗАТ "Волна" нарахувало в серпні-вересні 2011 р. податковий кредит у сумі 265 485,00 грн.( 413 657,30 грн. х 64,18 %) та включило його до податкових декларацій за серпень-вересень 2011 р.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

А відтак, до складу податкового кредиту з ПДВ, позивачем були включені суми, які надають право формування податкового кредиту, в загальному розмірі 265 485,00 грн. (165342,00 грн.+100143,00 грн.), що відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена часткова сплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування, в тому числі, ПДВ за продукти харчування, по зазначеному договору поставки суму у розмірі 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 150 000,00 грн., а саме:

- ПД від 04.08.2011 р. № 1499 на суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

- ПД від 19.08.2011 р. № 1646 на суму 400 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.

- ПД від 19.08.2011 р. № 1647 на суму 100 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

- ПД від 30.08.2011 р. № 1719 на суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

- ПД від 21.09.2011 р. № 1898 на суму 100 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості, згідно документів первинного бухгалтерського обліку, за поставлені продукти харчування з серпня по вересень 2011 р. ЗАТ «Волна» (Покупець) перед ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» (Продавець) склала 1581943,80 грн. (2481943,80 грн. - 900 000,00 грн.), в т.ч. ПДВ 263657,30 грн. ( 413657,30 грн. - 150000,00 грн.).

З матеріалів справи також вбачається, що отримані товари були оприбутковані та використані ЗАТ «Волна» у господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно довідки з ЕДРПОУ (т. І, а.с.11), основними видами діяльності ЗАТ «Волна» є:

85.11.3 Діяльність санаторно-курортних закладів;

85.12.0 Медична практика;

51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами напоями та тютюновими виробами.

Згідно акту ДПІ в м. Євпаторії АР Крим у складі структурних підрозділів ЗАТ «Волна», а саме Санаторій "Таврія" та ДСК "Прометей" значаться їдальні:

- ЗАТ "Волна" Санаторій "Таврія" харчовий блок на 565 місць;

- ЗАТ "Волна" ДСК "Прометей" дві їдальні №1, №2 на 1000 місць,

Таким чином, судом встановлено, що використання придбаних у ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» продуктів харчування в господарській діяльності ЗАТ "Волна" здійснювалося для організації харчування відпочиваючих. Первинними документами, що підтверджують фактичне використання продуктів харчування, є:

- меню-розкладкі, в яких зазначено перелік виготовлених в їдальні страв, кількість порцій по кожній страві та кількість і перелік харчових продуктів, які використані в приготуванні кожної страви (ЗАТ "Волна" Санаторій "Таврія");

- видаткові накладні, які підтверджують внутрішнє переміщення продуктів харчування зі складу до їдальні, та в яких зазначено перелік продуктів харчування, їх кількість та вартість, наявні підписи посадових осіб про отримання, відпуск продуктів (ЗАТ "Волна" ДСК "Прометей").

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №69/12 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а- 2379/12/15/0170 від 15.08.2012 р. Суд погоджується з висновком експерта, оскільки останній підтверджується встановленими судом обставинами та документами, дослідженими під час розгляду справи у судовому засіданні.

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, щодо завищення позивачем податкового кредиту у серпні, вересні 2011 р. на суму 265485 грн., у зв'язку з відсутністю факту постачання продуктів харчування по ланцюгу від постачальника ТОВ «Леард» до покупців ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» та ЗАТ «Волна», оскільки вказані поставки не підтверджуються товарно-транспортними накладними, та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договором була здійсненна позивачем частково, що не суперечить умовам договору поставки № 21 від 01.04.2011р., поставлений товар був отриманий позивачем та у подальшому використаний в господарської діяльності позивача.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Суд зауважує, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що відповідно до умов договору, укладеному між позивачем та ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс», поставка товару здійснюється саме останнім.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність самої товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару не спростовують отримання товару та подальше його використання в господарської діяльності позивача, оскільки за умовами договору поставки, за яким здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснюють контрагенти позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цих контрагентів, а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у підприємства згаданих накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій з отримання продуктів харчування.

Зазначена позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що виконання ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» податкових обов'язків по операціях поставки товарів ЗАТ «Волна» за серпень 2011 р. було перевірено ДПІ у м. Севастополі. За результатом перевірки було складено довідку від 17.11.2011 р №354/23-1/32634817/9392/10, за висновками якої встановлено, що документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з покупцями, зокрема, ЗАТ «Волна».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Таким чином, зменшення відповідачу від'ємного значення податку на додану вартість за звітні податкові періоди серпня та вересня 2011 року у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «ТК «Кримкурортсервіс» здійснено податковим органом поза межами норм ст. 198 Податкового Кодексу України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про відшкодування та розподіл судових витрат в тому числі витрат на проведення експертизи.

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р. встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін на 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 р. становить для експертизи середньої складності 61,3 грн.

Судом встановлено, що вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, Наказом Міністерства юстиції України №172/5 від 30.01.2012 р., що підтверджується калькуляцією.

Згідно з платіжними дорученнями № 1234 від 24.07.2012 року позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі 30650,00 грн.

Отже, відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи та сплати судового збору, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.10.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.10.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000222302 від 20.02.2012 р. про зменшення Закритому акціонерному товариству «Волна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 265485 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Волна» судові витрати у сумі 2146,00 грн. судового збору та 30650,00 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової економічної експертизи, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.