Постанова № 26515622, 04.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2012 р. Справа №2а-9338/12/0170/6

(12 г. 49 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Захаровій М.В.

за участю представника позивача - Дегтярьова С.А.,

представника відповідача - Колесник Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; визнання протиправними дії ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по неприйняттю податкових повідомлень-рішень за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; зобов'язання ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийняти податкові повідомлення-рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник між сторонами, пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 28.08.2002р. Ідентифікаційний код юридичної особи 32078240, місцезнаходження юридичної особи: 98660, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60-К, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою Головного управління статистики в АРК №464103 від 22.08.2011р. (а.с.10,11).

Судом встановлено, що на підставі направлення на проведення перевірки №000388/381, від 05.07.2012, виданого ДПІ у м. Ялті, наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС № 460 від 04.07.2012 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-ТодорПівдень» та на виконання постанови від 23.05.2012 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки» старшого слідчого прокуратури АР Крим працівником Державної податкової служби в АРК ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ай-Тодор-Південь», код ЄДРПОУ 32078240, з питань взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності: ТОВ «Акведук-Сіті» (ЄДРПОУ 37081876, ТОВ «БК «Регіон-Буд» (ЄДРПОУ 37081846), ТОВ «Логістик-Крим» (ЄДРПОУ 37081546), ТОВ «Комплектторг» (ЄДРПОУ 37081515) за період з 01.05.2010 року по 01.09.2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012, у якому встановлено порушення п. 1.31, 1.32, ст.1, п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 581332 грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 205685 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 324354 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 51293 грн.

Також встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податков на додану вартість на загальну суму 424032 грн., у тому числі: за травень 2010 року в сумі 59063 грн., за червень 2010 року в сумі 105485 грн., за липень 2010 року в сумі 203597 грн., за серпень 2010 року в сумі 35321 грн., за вересень 2010 року в сумі 20566 грн.

Згідно п.3.1. акту перевірки постачальниками ТОВ «Ай-Тодор-Південь» у період з 01.05.10 по 01.09.11 є ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд», які мають ознаки «фіктивності» та усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, перевіркою встановлено завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податку на прибуток у загальній сумі 2325327 грн. за рахунок неправомірного включення до складу витрат вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд», а також перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у загальній сумі 4240032 грн. за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд».

Висновки акту перевірки щодо виявлених порушень відносно позивача побудовані на тому, що в ході перевірки контрагентів ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій (п.3.1. акту перевірки).

Суд встановив, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ай-Тодор-Південь» проведена саме на виконання постанови від 23.05.2012 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки» слідчого відділу прокуратури АР Крим по кримінальній справі № 12011023770194, про що зазначено у вступній частині акту перевірки № 1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 року.

Зазначений акт перевірки № 1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 року було отримано директором ТОВ «Ай-Тодор-Південь» 17 липня 2012 року, що підтверджується копією акту перевірки, що знаходиться у відповідача та надана в процесі розгляду справи відповідачем.

Однак, не погодившись із підставами проведення перевірки позивач звернувся до суду з вимогами про про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; визнання протиправними дії ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по неприйняттю податкових повідомлень-рішень за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь»; зобов'язання ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийняти податкові повідомлення-рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь».

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд встановив наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, - але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК країни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивачем з'ясовано, що жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення Розділу III ПКУ та визнання даних, і зображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період недійсними, а також відсутності об'єктів позивача, які підпадають під визначення Розділу V ПКУ та визнання даних, зведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними не відповідають вимогам статей 115, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним (недійсним) діюче законодавство не передбачає.

Крім того, взагалі діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період, недійсними.

Стосовно висновку відповідача про встановлення відсутності поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем безтоварних договорів, позивач зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження тадозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» віл 1- ".99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для л імперського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. І первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до в з конання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з обставин справи, Акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення, без відповідних доказів, про те, що згідно з припущеннями, викладеними у постановах слідчих, ТОВ «Акведук-Сіті» та ТОВ «БК «Регіон-Буд» - є фіктивними підприємствами, які створені для отримання пільг по оподаткуванню легальним підприємствами, хоча вказані постанови не створюють наслідків, передбачених ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.207, ст.208 Господарчого кодексу країни, п. 3 ст.324 КПК України, ст.62 Конституції України

Ті обставини, що контрагенти позивача мали цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів ст.ст.234, 235 ЦК України) та оспорювання їх в судовому порядку, але не може бути підставою для визнання їх нікчемними (недійсними).

Статтею 83 ПКУ визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, залежать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, п. 2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 12.12.2010 р. № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4 - 6 р. І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Фіктивне підприємництво (ст. 205 ККУ) є кримінально караним діянням - злочином, винуватість І ї кому та відповідальність за який встановлюється виключно за вироком суду. Отже, протокол допиту директора підприємства-контрагента, як і порушена проти нього кримінальна справа не є встановленим фактом і потребує доказування, тому посилання на них як на підставу визнання договорів нікчемними також потребують доведення. Говорити про відсутність наміру створити правові наслідки за договорами, а звідси і про їх нікчемність і застосовувати за це встановлені законодавством України адміністративно-господарські санкції, а також про достовірність та доказовість показань директора контрагента, можна лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Відповідач на порушення загальних принципів судочинства в Україні та ст. 62 Конституції України розглядає показання директора контрагента як доведені факти та на їх підставі робить висновки стосовно нікчемності договорів. Крім того, на порушення ч. 2 ст. 19 Конституції країни інспектор бере на себе повноваження, які надані законом та Конституцією лише судам України - вирішення справ та здійснення правосуддя.

Тобто як факт порушення кримінальної справи, інформація, що міститься у зазначеній постанові, так і показання директора контрагента не можуть використовуватися як доказ порушення законодавства підприємством, яке перевіряється, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва можуть встановлюватися виключно відповідним вироком суду, який набрав законної сили, а не просто фактом порушення кримінальної справи та наявністю відповідних постанов, що підтверджується, зокрема, і рішеннями Верховного суду України ЄДРСР - 2362425, ЄДРСР - 3384445,ЄДРСР - 4970766.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь» суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; 9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (пп.78.1.11); органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу (пп.78.1.12).

Підставою прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь» №460 від 04.07.12р., вказаний п.п. 78.1.11 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, а саме - отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Отже п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509, які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.

Згідно п. 41.2 ст.41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПК України та іншими нормативно-правовими актами.

Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України (п. 78.3 ст. 78 ПК України).

У відповідності ст.114 Кримінального процесуального кодексу України - постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Отже, законодавством чітко встановлений перелік повноважень слідчого, що не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, слідчий має право формувати доказову базу, в тому числі, шляхом вимагання проведення ревізій.

Ревізія за своєю сутністю є лише методом документального контролю стану фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема, в частині надходження та витрачання коштів та матеріальних цінностей, та в переважній більшості випадків проводиться одночасно зі здійсненням контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів із відповідними органами державної податкової служби шляхом координації дій. Проведення ревізій стосується компетенції органів контрольно-ревізійної служби, що не входить до структури органів державної податкової служби України та здійснюється за правилами контрольно-ревізійного законодавства.

Згідно із ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

В порядку п. 6 ч. 1 ст. 5, ч.3 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" № 2135 від 18.02.1992 р. органи податкової міліції можуть порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 5. ч. 5 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" при виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів забороняється.

При цьому зазначений порядок у порушених кримінальних справах регламентується виключно кримінально-процесуальним законодавством та стосується випадків проведення дослідчих та слідчих дій органами досудового слідства, до яких, відповідно до ч. 1 ст. 102 Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться державні податкові інспекції.

Останні в процесі своєї діяльності повинні дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідна норма не містить повноважень слідчого доручати проведення позапланових перевірок органам державної податкової служби. Саме податкова міліція, наділена правом здійснювати документальну позапланову перевірку в межах порушеної кримінальної справи відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 і п.78.1.11 ПК України.

Також норма п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не визначає компетенцію слідчого під час здійснення повноважень у порушених кримінальних справах, зокрема, його право призначати в порядку п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальну виїзну позапланову перевірку, оскільки відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України сферою дії Податкового кодексу України є відносини, що виникли у сфері справляння податків і зборів; не розповсюджується на відносини, що виникли при порушенні кримінальної справи.

Таким чином, спірні правовідносини є законодавчо неврегульованими зважаючи на не кореспондування положень кримінально-процесуального законодавства вимогам податкового законодавства в частині проведення позапланових виїзних перевірок платника податків на виконання постанови слідчого структурного підрозділу державної податкової служби, а саме - податкової міліції.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по неприйняттю податкових повідомлень-рішень за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь» та зобов'язання ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийняти податкові повідомлення-рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення (абз.2 п.58.1 ст.58 ПК України).

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (абз.3 п.58.1 ст.58 ПК України).

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом (абз.4 п.58.1 ст.58 ПК України).

Згідно п.п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (абз.1 п.58.2 ст.58 ПК України).

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення (абз.2 п.58.2 ст.58 ПК України).

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків (абз.3 п.58.2 ст.58 ПК України).

Відповідно п.п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абз.1 п.58.3 ст.58 ПК України).

У відповідності до п.п.58.4 ст.58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом (абз.1 п.58.4 ст.58 ПК України).

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами (абз.2 п.58.4 ст.58 ПК України).

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи (абз.3 п.58.4 ст.58 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.39. п.14.1 ст. 14 ПК України до грошових зобов'язань платника податків відноситься сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Поряд з цим, серед обов'язків податкових органів, як контролюючих органів, визначених Податковим Кодексом, є обов'язок, передбачений п.54.3. ст. 54 ПК України, самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Факти заниження або завищення податкових зобов'язань відображаються в акті перевірки ( п.п.86.10 ст. 86 ПК України).

Отже обов'язок контролюючого органу відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3. ст. 54 ПК України щодо визначення суми грошового зобов'язання за результатами перевірки виникає як в разі висновку про заниження податкового зобов'язання, так і про його завищення.

Судом встановлено, що на підставі проведеної відповідачем перевірки в акті №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 було зроблено висновок про заниження податку на прибуток за період з 01.05.10 по 01.09.11 на загальну суму 581332 грн. та заниження податку на додану вартість за період з 01.05.10 по 01.09.11 на загальну суму 424032 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями про заниження позивачем грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов'язок з визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та надіслання (вручення) відповідних податкових повідомлень-рішень на адресу платника податків - ТОВ «Ай-Тодор-Південь».

Такі саме підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень викладено в Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1440/18735.

Отже, внаслідок того, що відповідачем в акті №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 було зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд вважає, що за кожним з вказаних податків відповідач повинен розрахувати податкові зобов'язання, скласти відповідні податкові повідомлення-рішення та надіслати (вручити) позивачу окремі податкові повідомлення-рішення.

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що позивач отримав акт перевірки №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 саме 17.07.2012 року, відтак з урахуванням строків, визначених п.86.8 ст.86 ПК України, відповідач був зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, прийняти відповідні податкові повідомлення-рішення, а саме на протязі з 18.07.2012 по 29.07.2012 року скласти окремі податкові повідомлення-рішення та надіслати або вручити їх позивачеві.

Однак в порушення вищезазначених норм відповідач заперечує проти обов'язку прийняти такі податкові повідомлення-рішення та надіслати або вручити їх позивачеві, відтак протиправна бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо не прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 триває з 18 липня 2012 року.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в запереченнях на адміністративний позов стосовно того, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, виходячи з наступного.

Згідно п.86.9. ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011р. №1754/7/23-801 за результатами перевірок платника податків, призначених в рамках порушення кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст.212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно до яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошове зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальнообов'язковому порядку (п.58.1 ст.58 ПК України).

Тобто на думку суду, застосовування положень ст.86.9 ПК України за умови дотримання інших положень ПК України та КПК України можливо лише тоді, коли призначено та проведено перевірку того платника податків, стосовно посадових осіб якого порушено кримінальну справу.

Судом встановлено, що кримінальна справа № 69-0146 порушена стосовно інших осіб, відомостей про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб саме позивача відповідачем не надано.

Таким чином, проведена перевірка, за результатами якої складено акт №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 має наслідки у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень з визначенням грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо прийняття та направлення податкових повідомлень-рішень на адресу позивача за її результатами стосовно податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість тільки після набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі № 12011023770194, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Інших підстав, за якими відповідач не повинен був виконувати обов'язок щодо прийняття та направлення на адресу ТОВ «Ай-Тодор-Південь» податкових повідомлень-рішень щодо розрахунку грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на підставі акту №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 не передбачено ПК України та не наведено відповідачем.

Крім того суд враховує, що обов'язок контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення стосується саме платника податків - юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тоді як згідно ч.1 ст.18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Аналіз статусу осіб, щодо яких застосовуються заходи юридичної відповідальності, дає суду підстави зробити висновок про те, що за актом податкової перевірки такі заходи застосовуються до платника податків, яким у спірних правовідносинах є ТОВ «Ай-Тодор-Південь», тоді як у разі застосування заходів кримінальної відповідальності за актом перевірки №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 винною може бути лише фізична особа, яка у відповідний період була посадовою особою платника податків.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не вчинив відповідні дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень, чим порушив право позивача на їх оскарження, його бездіяльність є протиправною. Податкові повідомлення-рішення повинні бути прийняті за актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 щодо податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно до вимог ПК України.

У зв'язку тим, що суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не направлення (невручення) на адресу ТОВ «Ай-Тодор-Південь» податкових повідомлень-рішень на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.2012 року щодо податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, обов'язок здійснити вказані дії передбачено ст.ст. 54, 58, 86 ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято наказ №460 від 04.07.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», з порушенням норм діючого податкового законодавства України, а тому, відповідно дії ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ай-Тодор-Південь» також є протиправними у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Ай-Тодор-Південь» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд враховує, що судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 32,19 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.10.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 08.10.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №460 від 04.07.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь».

4. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по неприйняттю податкових повідомлень-рішень за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь».

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби прийняти податкові повідомлення-рішення за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь», оформленої актом №1005/22-01/32078240/114 від 17.07.20 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №460 від 04.07.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь».

4. Стягнути з Державного бюджету України 32,19 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тодор-Південь».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.