Ухвала суду № 26509953, 17.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2/064-12

за позовом Ворзельської селищної ради Київської області, смт. Ворзель

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Ірпінь,

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 02.10.2012р. б/н;

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Ворзельська селищна рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом від 20.07.2012р. № 2/15-1248 до відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, в якому просить розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки від 01.06.2005р. та зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку площею 0,1710 га Ворзельській селищній раді.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконує умови договору оренди земельної ділянки від 01.06.2005р., а саме у встановленому договором порядку не погодив зміну ставки орендної плати у відповідності до зміни грошової оцінки орендованої земельної ділянки, крім того, використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, визначеним оспорюваним договором. Позивач твердить, що вищевикладене є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до пункту 35 Договору від 01.06.2005р. та ст.ст. 24, 31, 32 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позов від 17.10.2012р. відповідач твердить, що відповідач не порушує вимоги земельного законодавства, а факт використання земельної ділянки не за призначенням позивач підтверджує актом від 16.07.2012р. № 1, складеним некомпетентним органом -Тимчасовою робочою комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель. Крім того, відповідач твердить, що позивач не звертався до відповідача належним чином з пропозицію є перегляду розміру орендної плати, відповідно непогодження відповідачем зміни орендної плати не може бути підставою для твердження про порушення орендарем умов договору оренди земельної ділянки а відтак -для розірвання договору в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно приписів пункту в) ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно частини першої ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою ст. 23 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних і юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Пунктом 12 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до частини другої ст. 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного статтею 188 ГК України.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Згідно листа відділу Держкомзему у місті Ірпінь Київської області від 03.05.2012р. №01-06/653 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (вартість земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 2012 рік) для будівництва та обслуговування магазину загальною площею 0,1710 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 348 496,51 грн.

Як стверджує позивач, Ворзельською селищною радою на адресу відповідача направлено лист від 22.05.2012р. №2/15-923 про направлення Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 01.06.2005р. з проханням погодити та підписати додаткову угоду у визначений законом строк.

В якості доказу направлення зазначеного листа позивачем подано повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого відповідачу було вручено лист 19.07.2007р., тобто через два місяці після дати листа 22.05.2012р.. Враховуючи те, що вміст врученого відправлення за поданою копією повідомлення встановити неможливо, суд робить висновок про те, що суду не подано доказів направлення зазначеного листа від 22.05.2012р. №2/15-923 відповідачу. Доказів направлення відповідачу власне Додаткової угоди до Договору для погодження в установленому порядку суду взагалі не подано, як і не подано самого тексту Додаткової угоди, на яку посилається позивач.

Ухвалами від 23.08.2012р., від 05.09.2012р., від 19.09.2012р., від 03.10.2012р. суд повторно зобов'язував позивача уточнити та додатково обґрунтувати позовні вимоги. Позивач в судові засідання 05.09.2012р., 19.09.2012р., 17.10.2012р. не з'явився, вимоги суду безпідставно не виконав.

Крім того, відповідно до наявної у матеріалах справи копії розпорядження від 03.07.2012р. №42-0 Ворзельської селищної ради Київської області «Про створення Тимчасової робочої комісії Ворзельської селищної ради по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земельних ділянок, наданих в оренду фізичним особам та юридичним особам та затвердження її складу»створено Тимчасову робочу комісію Ворзельської селищної ради по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земельних ділянок, наданих в оренду фізичним особам та юридичним особам, метою якої є здійснення перевірки використання за цільовим призначенням земельних ділянок на території селища Ворзель, наданих у користування відповідно до договорів оренди згідно додатку.

16.07.2012р. Тимчасовою робочою комісією Ворзельської селищної ради по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земельних ділянок наданих в оренду фізичним та юридичним особам складено Акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_1 Тимчасовою робочою комісією встановлено, що на земельній ділянці відсутні будь - які будівлі та споруди; межі земельної ділянки не встановлені, ділянка не огороджена парканом та не проведений її благоустрій (земельна ділянка перебуває у занедбаному стані). Тимчасовою робочою комісією зроблено висновок, що земельна ділянка загальною площею 0,1710 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не використовується за цільовим призначенням.

Крім того, позивачем подано довідку заступника селищного голови від 24.07.2012р. № 2/15-1266 про відсутність на орендованій земельній ділянці, наданій відповідачу для будівництва та обслуговування магазину, будівель та споруд.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі»умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору. Відповідно до ст. 24 цього ж Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією, яка має повноваження контролю в сфері будівництва.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови (пункт 2.21 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Акт Тимчасової робочої комісії Ворзельської селищної ради та довідка заступника селищного голови не є належним доказом нецільового використання земельної ділянки, оскільки складені органами, які не мають законних повноважень у здійсненні контролю за будівництвом та у здійснення контролю за цільовим використанням земельної ділянки. За таких обставин належних доказів використання земельної ділянки не за призначенням суду позивачем не подано.

Ухвалами від 23.08.2012р., від 05.09.2012р., від 19.09.2012р., від 03.10.2012р. суд повторно зобов'язував позивача уточнити та додатково обґрунтувати позовні вимоги. Позивач в судові засідання 05.09.2012р., 19.09.2012р., 17.10.2012р. не з'явився, вимоги суду безпідставно не виконав.

Крім того, згідно пункту 3 частини першої ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Судовий збір з позовних заяв, що подаються до господарського суду Київської області, сплачується на наступні реквізити:

Отримувач: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (ГУ ДКСУ у Київській області)

Код ЄДРПОУ: 37955989

Банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (ГУ ДКСУ у Київській області)

Рахунок: 31214206783001

Код банку отримувача (МФО): 821018

Призначення платежу: 22030001; судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050, символ звітності 206; згідно пункту…(вказати пункт статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Крім того, на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15. Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір», у вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення Інструкції в частині, що не суперечить Закону.

Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15 (із змінами і доповненнями), при перерахуванні судового збору з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія (в даному випадку це позовна заява), додається останній примірник (тобто оригінал) платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету __ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Аналогічні вимоги до оформлення платіжного доручення містяться в Інформаційному литі Державної судової адміністрації України від 10.11.2011р. №06-1409.

Відповідно до частини другої ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, єдиним доказом належної сплати судового збору є оригінал платіжного доручення, заповнений належним чином, із засвідчувальним написом кредитної установи, яким належна сума судового збору перерахована за належними реквізитами.

Як свідчить додане до матеріалів справи платіжне доручення від 18.07.2012р. № 353, судовий збір позивачем сплачений за неналежними реквізитами, крім того, в платіжному дорученні відсутній засвідчувальний напис про зарахування коштів до державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012р. № 01-06/869/2012 якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову до господарського суду, а в подальшому матеріали справи було передано в порядку частини першої ст. 17 ГПК України до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати позовну заяву на підставі пункту 4 частини першої ст. 63 ГПК України, оскільки визначальним є сам факт надходження суми судового збору до державного бюджету України.

У відповідності до вищевикладеного, враховуючи відсутність у поданому платіжному дорученні від 18.07.2012р. № 353 засвідчувального напису кредитної установи про зарахування судового збору до державного бюджету, для підтвердження факту зарахування судового збору до державного бюджету України суд чотири рази ухвалами від 23.08.2012р., від 05.09.2012р., від 19.09.2012р., від 03.10.2012р. повторно зобов'язував позивача подати довідку відповідного органу державної казначейської служби України про зарахування судового збору до державного бюджету. Позивач в судові засідання 05.09.2012р., 19.09.2012р., 17.10.2012р. не з'явився, вимоги суду безпідставно не виконав, витребувану довідку не подав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин закон зобов'язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов'язаної особи -відповідача належними та допустимими доказами.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач безпідставно не виконав вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.08.2012р., від 05.09.2012р., від 19.09.2012р., від 03.10.2012р., які набрали законної сили, безпідставно не подав витребувані ухвалами документи та докази, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно до пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин суд залишає без розгляду позов Ворзельської селищної ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на підставі пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись підпунктом ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст. 15, 21, 23, 24, 25, 30, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 632, 653 ЦК України, ст. 96, 143 ЗК України, ст.ст. 1, 22, 32, 33, 34, 57, пунктом 5 частини першої, частинами третьою та четвертою ст. 81 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Ворзельської селищної ради Київської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у справі № 2/064-12 залишити без розгляду.

Суддя Конюх О.В.