Рішення № 26509650, 17.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/12338-2012 17.10.12

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Віна Лівадії»до:Концерну «Військторгсервіс»про: стягнення заборгованості 27 646 грн. 79 коп. Суддя Івченко А.М.Представники Позивача:Тарасенко С.П. -дов. від 21.09.2012 № 20;Відповідача:не з'явився В судовому засіданні 17.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»до Концерну «Військторгсервіс»про стягнення заборгованості 27 646 грн. 79 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/12338-2012, розгляд справи призначено на 01.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено на 17.10.2012.

Представник відповідача в судове засідання 17.10.2012 не з'явився, але через відділ діловодства суду подав письмовий відзив, в якому проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та надав суду на виконання вимог ухвали додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна Лівадії»(позивачем - постачальником) та Концерном «Військторгсервіс»Дирекції «Деснянський військторг»(відповідачем - покупцем) був укладений договір поставки № 208 від 31.05.2012 (надалі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити за заявкою Покупця, а Покупець зобов'язувався належним чином замовити, прийняти і забезпечити технічних супровід поставленого Продавцем Товару на умовах, викладених в цьому Договорі.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона -продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивачем було передано у власність відповідачу товар на загальну суму 24 850 грн. 89 коп., а відповідачем прийнято зазначений товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № РН-0002504 від 06.07.2012 на суму 73 грн. 10 коп., № РН-0002518 від 06.07.2012 на суму 177 грн. 19 коп., № РН-0002521 від 06.07.2012 на суму 211 грн. 74 коп., № РН- 0002005 від 22.06.2012 на суму 1098 грн. 48 коп., № РН-0002007 від 22.06.2012 на суму 831 грн. 78 коп., № РН-0002009 від 22.06.2012 на суму 613 грн. 92 коп., видатковими накладними: № РН-0002503 від 06.07.2012 на суму 6 585 грн. 96 коп., № РН-0002510 від 06.07.2012 на суму 1 650 грн. 90 коп., № РН-0002511 від 06.07.2012 на суму 1 650 грн. 90 коп., № 0002512 від 06.07.2012 на суму 2 029 грн. 80 коп., № РН-0002513 від 06.07.2012 на суму 5 307 грн. 00 коп., № РН-0002520 від 06.07.2012 на суму 2 597 грн. 82 коп., № РН-0002519 від 06.07.2012 на суму 2 022 грн. 30 коп.

Відповідач в письмовому відзиві на позов проти передачі товару за даними накладними заперечує, посилаючись на те, позивачем не доведено, що товар був поставлений саме до дирекції «Деснянський військовий торг»Концерну «Військторгсервіс», оскільки повноваження осіб, що засвідчили факт прийняття товару нічим не встановлений, товар передавався особам, які не були уповноважені відповідачем на право отримання товарно-матеріальних цінностей та позивачем не надано доказу, який свідчив би про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, яка прийняла товар, завірила видаткові накладні, таким чином, на думку відповідача, позивачем належним чином не доведено факт передачі-отримання товару за накладними.

Проте, суд не може погодитися із вищезазначеними запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем визнано борг перед позивачем в зазначеному розмірі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 08.08.2012, зокрема його підписанням та скріпленням печаткою зі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, вказані дії відповідача, свідчать про схвалення правочину.

Відповідно до п. 5.1. договору Покупець зобов'язався оплатити поставлений товар по ціні, що зазначена в товарно-транспортній накладній, шляхом безготівкового розрахунку на зазначені розрахункові рахунки Постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з допустимою розстрочкою платежів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за отриманий товар не розрахувався з позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставин, які повідомлені позивачем належним чином не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 24 850 грн. 89 коп. визнаються судом такими, які підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 485 грн. 08 коп. -штрафу, 259 грн. 02 коп. -пені.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .

Відповідно до п. 5.2 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати, Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 485 грн. 08 коп. -штрафу та 259 грн. 02 коп. -пені визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 51 грн. 80 коп. -3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 51 грн. 80 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Віськторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; код 35378406) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії» (98637, АРК, м. Ялта, вул. Червоних Партизан, 14; код 32362063) 24 850 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 89 коп. - основного боргу, 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 08 коп. -штрафу, 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. -пені, 51 (п'ятдесят одна) грн. 80 коп. -3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 22.10.2012

СуддяА.М. Івченко