Рішення № 26509597, 16.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/12301-2012 16.10.12

За позовомприватного підприємства «Анкар Транс»дотовариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ-ФІШ Україна»простягнення 3 986, 65 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Целіна Н.О. (довіреність № 01 від 01.10.2012 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «Анкар Транс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ-ФІШ Україна»3 986, 65 грн., (у тому числі 3 000, 00 грн. -основного боргу, 165, 66 грн. -3 % річних, 277, 09 грн. -інфляційні втрати та 543, 90 грн. -пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 10.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/12301-2012 та призначено її розгляд на 02.10.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, проте у судовому засіданні 16.10.2012 року Позивач просив суд залишити зазначену заяву без розгляду та підтримав позовні вимоги згідно позовної заяви.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 06.12.2010 року укладено договір на перевезення вантажів, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати автомобільний транспорт для міжміських перевезень вантажів по території України, а Відповідач сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Факт надання у грудні 2010 року транспортних послуг Позивачем підтверджено наданим суду актом виконаних робіт № 10/12 від 06.12.2010 року (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором від 06.12.2010 року на суму 4 100, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 06.12.2010 року розрахунки між сторонами проводяться у грошовій (готівковій або безготівковій) формі за фактом надання послуг по перевезенню вантажу на протязі двох банківських днів з моменту виставлення рахунку або підписання акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги повністю не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач 07.09.2011 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилась останнім без відповіді та без задоволення.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 3 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині оплати наданих Позивачем транспортних послуг.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 2 додаткової угоди до договору від 06.12.2010 року встановлено, що Відповідач несе відповідальність за затримку оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, правомірним буде нарахування пені за період з

10.01.2011 року по 09.07.2011 року, тому вимога в цій частині підлягає частковому

задоволенню у розмірі 266, 43 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі10.01.2011 - 24.03.201141001.033135.304235.3025.03.2011 - 30.07.201230001.01133.003033.00

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів410010.01.2011 - 24.03.2011743 %24.94300025.03.2011 - 30.07.20124943 %121.81 Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені приватним підприємством «Анкар Транс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 581, 48 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ-ФІШ Україна»(01032, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Саксаганського, будинок 119, офіс 5, ідентифікаційний код 37200261) на користь приватного підприємства «Анкар Транс»(39618, Полтавська область, Кременчуцький район, село Мала Кохнівка, вулиця Ударна, будинок 15, ідентифікаційний код 33525178) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. -основного боргу, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 43 коп. -пеня, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 30 коп. -інфляційні втрати, 146 (сто сорок шість) грн. 75 коп. -3 % річних та 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 92 коп. -витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 17.10.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.