Рішення № 26509419, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/9655-2012 25.09.12

За позовомМоторного (транспортного) страхового бюро Українидо 30-ої автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил Українипровідшкодування шкоди в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 30-ої автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 21.155,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, відповідно до ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на момент ДТП) було відшкодовано шкоду у розмірі 21.155,19 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та статті 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 21.155,19 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки. Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 710,00 грн. витрат за послуги аварійного комісара та витрат за юридичні послуги у розмірі 2.000,00 грн., а також вимога про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/9655-2012 та призначено до розгляду на 06.08.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.06.2009 у справі № 3-2695-1/2009 Сергієнка Дмитра Олексійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а тому позивачу необхідно звертатись з позовними вимогами саме до Сергієнка Д.О. та зазначив про сплив строку позовної давності щодо вимоги про відшкодування шкоди. Крім того відповідач заперечував проти задоволення вимоги щодо стягнення на користь позивача 2.000,00 грн. витрат за юридичні послуги, в зв'язку з відсутністю обґрунтування заявленої до стягнення суми.

У судовому засіданні 25.09.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В місті Києві 26.05.2009 на проспекті Комарова сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК, який належить на праві власності Кутовому Ігорю Григоровичу та перебував під керуванням Мельник Лілії Андріївни (на підставі довіреності від 24.10.2008) та транспортного засобу марки «ГАЗ 31105», д.н. 9036 КІА, який на час скоєння ДТП належав на праві оперативного відання відповідача та перебував під керуванням Сергієнка Дмитра Олексійовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК, який належить на праві власності Кутовому Ігорю Григоровичу та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ЗАТ «Просто-страхування»відповідно до полісу № ВА/1937093. Цивільно-правова відповідальність Сергієнка Дмитра Олексійовича на дату скоєння ДТП застрахована не була.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.06.2009 у справі № 3-2695-1/2009 Сергієнка Дмитра Олексійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, що діяла на момент ДТП) МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК, позивач замовив у ФОП Дикий В.П. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6980/08 від 12.05.2008) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 4502 від 15.06.2009 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 25.386,23 грн. в тому числі ПДВ - 4.231,04 грн. У зв'язку з залученням аварійного комісара відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ понесло витрати в розмірі 710,00, що підтверджується платіжними дорученнями № 2712 та 2713 від 14.07.2009.

Відповідно до положень ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Враховуючи, що у вартість відновлювального ремонту спеціалістом була включена сума ПДВ в розмірі 4.231,04 грн., що не є прямим збитком, а потерпілий не надав позивачу доказів по відновленню пошкодженого транспортного засобу на СТО, яке є платником ПДВ, МТСБУ на підставі заяви потерпілого від 09.06.2009 сплатило страхову суму без урахування ПДВ, тобто у розмірі 21.155,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3222 від 31.08.2009.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом,власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як установлено судом в зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ 31 серпня 2009 року здійснило виплату відшкодування потерпілому в розмірі 21.155,19 грн. керуючись нормами п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП та відповідно до наказу МТСБУ № 2108 від 31.08.2009 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджується платіжним дорученням № 3222 від 31.08.2009.

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом установлено, що транспортний засіб марки «ГАЗ 31105», д.н. 9036 КІА, який на час скоєння ДТП перебував під керуванням Сергієнка Дмитра Олексійовича, належав на праві оперативного відання 30-ої автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України. Згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.06.2009 у справі № 3-2695-1/2009 Сергієнко Дмитро Олексійович на час скоєння ДТП був військовослужбовцем строкової служби 30-ої автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, чим спростовуються доводи відповідача про те, що відповідальною особою до якої позивач мав пред'явити позов є Сергієнко Дмитро Олексійович.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 21.865,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 710,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, що діяла на момент ДТП) МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК та в зв'язку з залученням для встановлення обставин ДТП аварійного комісара, поніс витрати в розмірі 710,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2712 та № 2713 від 14.07.2009.

Відповідно до ст. 33.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно з положеннями ст. 34.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як вбачається з аналізу викладених норм, у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ для визначення розміру збитків під час настання страхового випадку може бути призначений аварійний комісар, який визначає обставини настання страхового випадку та розмір збитків.

В даних правовідносинах, а саме у правовідносинах, що виникли в зв'язку з заподіянням шкоди автомобілю марки «Ауді 100»державний номер 310-99 КК, який належить на праві власності Кутовому Ігорю Григоровичу, висновок аварійного комісара дорівнює висновку експерта, тобто як зазначено у ст.ст. 33, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний забезпечити огляд транспортного засобу та виготовлення висновку про розмір збитків аварійним комісаром або експертом. Тобто залучення до визначення розміру збитків аварійного комісара чи експерта є правом страховика (така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/81 від 18.10.2011 та постанові Вищого господарського суду України у справі №25/50 від 22.11.2010).

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 710,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги у розмірі 2.000,00 грн. суд зазначає, що відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України"), відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на адвокатські послуги надано до суду копію контракту про надання правової допомоги № 24 від 11.02.2009 укладеного між позивачем та Патрик Ганною Григорівною, копію додаткової угоди № 94 від 18.05.2012 до контракту про надання правової допомоги № 24 від 11.02.2009, копію свідоцтва № 1395 від 18.11.1999 про право Патрик Ганни Григорівни на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката Патрик Ганни Григорівни та копію платіжного доручення № 2456 від 22.05.2012, яким підтверджується оплата за надання правової допомоги позивачу відповідно до контракту № 24 від 11.02.2009. Крім того за клопотанням відповідача та на виконання вимог ухвали суду позивачем було надано розрахунок витрачених нормо годин на правову допомогу відповідно до контракту № 24 від 11.02.2009 на загальну суму 2.580,00 грн., що спростовує доводи відповідача про відсутність обґрунтування заявленої до стягнення суми.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги у розмірі 2.000,00 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у останнього виникло право подати регресний позов до суду (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-20гс12 від 27.03.2012 у справі № 58/168).

Судом установлено, що страхове відшкодування було сплачено позивачем 31.08.2009, що підтверджується платіжним дорученням № 3222.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом 12.07.2012 в той час як страхове відшкодування було сплачено останнім 31.08.2009 (платіжне доручення № 3222), тобто в межах строку позовної давності, а тому доводи відповідача визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з 30-ої автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 14302928) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, 51, код ЄДРПОУ 21647131) заборгованість у розмірі 21.155 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 19 коп., 710 (сімсот десять) грн. 00 коп. витрат за послуги аварійного комісара, 2.000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.