Рішення № 26509140, 22.10.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1248/12

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді -Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Спека" до фізичної особи-підприємця Вашкевича Михайла Івановича про стягнення 81 009,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Цехош Анатолій Миколайович - представник за дов. №37 від 16.02.12 р.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 17.10.2012 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Спека" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Вашкевича Михайла Івановича про стягнення 81 009,78 грн. згідно договору поставки № 034 від 05.06.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. Подав копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Вашкевича Михайла Івановича.

Представник відповідача вимог ухвали суду не виконав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Спека" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Вашкевича Михайла Івановича про стягнення 81 009,78 грн. згідно договору поставки № 034 від 05.06.2009 р.

Позов мотивувало тим, що 05.06.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 034.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати або передати зі свого складу покупцю (відповідачу) у власність нафтопродукти (товар) в асортименті та кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Позивач стверджує, що взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Нафтопродукти в асортименті поставлено в повному обсязі на загальну суму 24 301,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00023 від 22.01.10 р. та № 01035 від 22.12.10 р.

В договорі сторони узгодили, що покупець має право здійснити оплату отриманого товару протягом семи календарних днів або неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту зі сплатою одного відсотка за його використання (п.п. 5.1, 5.2. договору №034 від 05.06.2009 р.).

Даний договір надає право вибору покупцю: оплатити отриманий товар - протягом семи календарних днів або скористатись товарним кредитом і оплатити з товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній.

Крім того, позивач вказує, що п. 5.4. договору передбачено, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених договором.

Відповідач, отримавши нафтопродукти, не заявив претензій ні до їх кількості, ні до якості.

Станом на 11.06.2012 р. у відповідача існує заборгованість за поставлені нафтопродукти на суму 7 063,00 грн. а також заборгованість останнього по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 68 145,58 грн.

15.04.2011р. позивач надіслав відповідачу претензію (вих. № 46) з пропозицією сплатити заборгованість за поставлені нафтопродукти та відсотки за користування товарним кредитом. Проте, відповіді на вимогу не отримав.

Окрім вищевикладеного позивач зазначає, що пунктами 8.1, 8.2. договору поставки № 034 від 05.06.2009 р. встановлено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми; у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Позивач звертає увагу суду на те, що станом на 11.06.2012 р. за прострочення оплати згідно вказаного договору розмір 30% річних становить 4 788,58 грн., розмір збитків, спричинених інфляцією - 1 012,62 грн., а загальна сума боргу становить 81 009,78 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.06.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 034 (а.с.10).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати або передати зі свого складу покупцю (відповідачу) у власність нафтопродукти (товар) в асортименті та кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а саме нафтопродукти в асортименті поставлено в повному обсязі на загальну суму 24 301,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00023 від 22.01.10 р. та № 01035 від 22.12.10 р. (а.с. 19-20).

З дослідженого в судовому засіданні договору вбачається, що сторони узгодили, право покупця здійснити оплату отриманого товару протягом семи календарних днів або неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту зі сплатою одного відсотка за його використання (п.п. 5.1, 5.2. договору № 034 від 05.06.2009 р.).

Даний договір надав право вибору покупцю: оплатити отриманий товар - протягом семи календарних днів або скористатись товарним кредитом і оплатити з товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній.

Крім того, п. 5.4. договору передбачено, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених договором.

15.04.2011р. позивач надіслав відповідачу претензію (вих. № 46) з пропозицією сплатити заборгованість за поставлені нафтопродукти та відсотки за користування товарним кредитом (а.с. 17-18).

Крім того, пунктами 8.1, 8.2. договору поставки № 034 від 05.06.2009 р. встановлено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми; у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Із розрахунків поданих позивачем, станом на 11.06.2012 р. у відповідача існує заборгованість за поставлені нафтопродукти на суму 7 063,00 грн., заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 68 145,58 грн., за прострочення оплати згідно вказаного договору (30% річних) - 4 788,58 грн., розмір збитків, спричинених інфляцією - 1 012,62 грн., а загальна сума боргу становить 81 009,78 грн.(а.с. 13-15).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних по відсотках за користування товарним кредитом та за прострочення оплати, інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що обчислення сум арифметично вірне, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, а відтак, зазначені вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання позивачем належним чином взятих на себе зобов'язань та неналежне виконання умов договору відповідачем позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення в розмірі 81 009,78 грн. з яких: заборгованість за поставлені нафтопродукти - 7 063,00 грн., заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 68 145,58 грн., за прострочення оплати згідно вказаного договору (30% річних) - 4 788,58 грн., розмір збитків спричинених інфляцією - 1 012,62 грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 620,20 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. ст. 20, 144, 173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Вашкевича Михайла Івановича (вул. Дорошенко, 21, м. Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків 2122616676) на користь приватного підприємства "Спека" (вул. Стрілецька, 12, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 20134464) 81 009,78 грн. заборгованості згідно договору поставки № 034 від 05.06.2009 р. та 1 620, 20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Суддя І. О. Гарбар

Повний текст рішення

складено та підписано

22.10.12