Постанова № 26509134, 18.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 5004/407/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігора Миколайовича,на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2012 року,у справі № 5004/407/12 Господарського суду Волинської області,за заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області (м. Ковель, Волинська область),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (м. Ковель, Волинська область),про визнання банкрутом, -представники учасників касаційного провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі за текстом -УПФ України в м. Ковелі) звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (далі за текстом -ТзОВ "Ковельрембуд"), в порядку ст. ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року прийнято заяву УПФ України в м. Ковелі до розгляду, порушено провадження у справі № 08/5004/304/12, інше.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.05.2012 року у справі № 5004/407/12 (суддя -Войціховський В.А.) визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора УПФ України в м. Ковелі до боржника в загальному розмірі 515465 грн. 68 коп.; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Ковельрембуд"; розпорядником майна ТзОВ "Ковельрембуд" призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича; зобов'язано ініціюючого кредитора -УПФ України в м. Ковелі у десятиденний термін подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд"; крім того, зобов'язано розпорядника майна за результатами розгляду грошових вимог кредиторів подати господарському суду належним чином оформлений реєстр вимог кредиторів. Ухвалу місцевого господарського суду в частині призначення розпорядником майна боржника Василюка І.М. мотивовано, зокрема, здійсненням арбітражним керуючим Василюком І.М. відповідної діяльності з липня 2004 року, наявність досвіду виконання функцій розпорядника майна, невиявлення порушень в процесі перевірок арбітражного керуючого, освіта, досвід та організаційно-технічні можливості арбітражного керуючого, тощо. Відповідні заяви арбітражних керуючих Рабана М.Т. та Люлько С.П. місцевим господарським судом відхилені з підстав незначного досвіду роботи арбітражного керуючого Рабана М.Т. та недостатності у нього практики виконання обов'язків розпорядника майна; щодо арбітражного керуючого Люлько С.П. місцевий господарський суд виходив з того, що останній доволі рідко призначався у справах про банкрутство у якості розпорядника майна, що свідчить про відсутність у нього відповідної (достатньої) судової практики.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі № 5004/407/12 (головуючий суддя -Коломис В.В., судді: Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу УПФ України в м. Ковелі задоволено; ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.05.2012 року у справі № 5004/407/12 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича -скасовано; розпорядником майна боржника ТзОВ "Ковельрембуд" призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича. При цьому, апеляційний господарський суд вказав на відповідність кандидатури Рабана М.Т. вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відсутність підстав вважати його заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 13 названого Закону. Водночас, апеляційним господарським судом зазначено про наявність підстав для відхилення кандидатур арбітражних керуючих Люлька С.П. та Василюка І.М. Щодо останнього, господарський суд апеляційний інстанції відзначив помилковість висновків місцевого господарського суду про успішну діяльність та належне виконання ним свої обов'язків.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, арбітражний керуючий Василюк І.М повторно звернувся з касаційною скаргою (первісно подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2012 року з підстав, встановлених п. 3) ст. 1113 ГПК України), у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року та залишити без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.05.2012 року. При цьому, в обґрунтування поданої касаційної скарги, заявник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 2, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 91, 93-95, 101,105 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка І.М. прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

17.10.2011 року від арбітражного керуючого Рабана М.Т. надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому арбітражний керуючий проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає прийняту апеляційним господарським судом постанову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 17.10.2012 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Удовиченко О.С., судді: Міщенко П.К., Поліщук В.Ю. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити арбітражному керуючому Василюку І.М., що, згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст. 28 ГПК України встановлено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

В свою чергу, згідно з ч. 6 ст. 28 ГПК України, повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Враховуючи, що ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, а тому повноваження його (арбітражного керуючого) представника (як представника фізичної, а не юридичної особи) мають бути підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що, за визначенням ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги (ст. ст. 25, 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Однак, наданий Ніколаєвою І.В. Договір про надання правової допомоги не містить умов щодо оплати Василюком І.М. наданої правової допомоги, або підстав, за яких правова допомога надається йому безоплатно, та не відповідає іншим загальним вимогам до змісту угоди про надання правової допомоги (визначеним ст. 17 Правил адвокатської етики).

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.04.2012 року за заявою УПФ України в м. Ковелі порушено провадження у справі № 08/5004/304/12 про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд".

До Господарського суду Волинської області надійшли заяви про призначення розпорядником майна ТзОВ "Ковельрембуд" від:

- УПФ України в м. Ковелі з проханням призначити розпорядком майна арбітражного керуючого Рабана М.Т.;

- арбітражного керуючого Рабана М.Т. (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 8/3, ідентифікаційний номер 3075005916, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АГ № 580363 від 06.09.2011 року);

- арбітражного керуючого Василюка І.М. (Луцький район, с. Боратин, вул. Центральна, 80, ідентифікаційний номер 2948502855, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 347333 від 19.12.2007 року);

- арбітражного керуючого Люлька С.П. (Володимир-Волинський район, с. Рогожани, вул. Комсомольська, 1, ідентифікаційний номер 2940003815, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 592871 від 16.11.2011 року).

Призначаючи розпорядником майна арбітражного керуючого Василюка І.М., місцевий господарський суд вказав про належне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків, освіту, досвід та організаційно-технічні можливості арбітражного керуючого, здійснення ним відповідної діяльності з липня 2004 року, виконання відповідних повноважень (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) щодо значної кількості неплатоспроможних суб'єктів господарювання, наявність досвіду виконання функцій розпорядника майна державного підприємства за погодженням цього з Державним департаментом з питань банкрутства, проведення у період часу 2006-2012 років Державним органом з питань банкрутства планових та позапланових перевірок арбітражного керуючого з питань додержання останнім ліцензійних умов та не виявленням в процесі таких перевірок відповідних порушень у діяльності.

Однак, апеляційний господарський суд з такою позицією місцевого господарського суду не погодився, аргументуючи це тим, що строк дії ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства арбітражного керуючого Василюка І.М. серії АВ №347333 від 19.12.2007 року закінчується 19.07.2012 року, а також наявністю у матеріалах справи Листа Завідувача сектора з питань банкрутства у Волинській області Державного департаменту з питань банкрутства (вих. № 195) від 14.07.2011 року, який свідчить про негативну робота арбітражного керуючого Василюка І.М. та включення арбітражного керуючого Василюка І.М. щороку до планів перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, що свідчить про інтерес наглядових органів до його діяльності. Наведене, як зазначив апеляційний господарський суд, в сукупності, спростовує висновки господарського суду першої інстанції про успішну діяльність арбітражного керуючого Василюка І.М. та належне виконання ним своїх обов'язків.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) -фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку та діє на підставі ухвали господарського суду.

Розпорядник майна -фізична особа, на яку у встановленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, за наявності ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 31, ч. 1 ст. 11, ч. ч. 13 ст. 17 та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", єдиною підставою для виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків є ухвала суду про його призначення в процедурах розпорядження майном боржника, санації боржника та ліквідації банкрута.

В ухвалі про призначення розпорядника майна господарський суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна господарським судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Правом запропонувати господарському суду кандидатуру розпорядника майна наділений кредитор, а стосовно державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, та у випадках, передбачених ст. 52 названого Закону, яка регулює особливості банкрутства відсутнього боржника, - державний орган з питань банкрутства, за участю представника органу, уповноваженого управляти державним майном, у порядку розгляду та подання до господарського суду пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих.

Приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що, за наявності конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна боржника, право вибору кандидатури розпорядника майна боржника залишається за господарським судом, виходячи з пропозицій учасників справи (кредиторів, державного органу з питань банкрутства). При цьому, жодна з наданих кандидатур арбітражних керуючих не є для господарського суду пріоритетною.

Належним чином розглянувши кандидатури арбітражних керуючих Василюка І.М., Люлька С.П. та Рабана М.Т., перевіривши наявні у справі докази, апеляційний господарський суд області дійшов вірного висновку щодо призначення арбітражного керуючого Рабана М.Т. розпорядником майна боржника, оскільки його кандидатура відповідає всім вимогам ст. ст. 31, 13 Закону України "Про Законом України відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, апеляційним господарським судом досліджено досвід та показники роботи у попередніх справах інших кандидатур, а також строк дії Ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства арбітражного керуючого Василюка І.М. (до 19.07.2012 року) з урахуванням передбачених Законом України "Про Законом України відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строків процедури розпорядження майном боржника.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення господарського суду апеляційної інстанції про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Рабана М.Т. було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що арбітражний керуючий Василюк І.М. в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігора Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2012 року у справі № 5004/407/12 Господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя:О.С. Удовиченко судді:П.К. Міщенко В.Ю. Поліщук