Рішення № 26509132, 18.10.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.12р. Справа № 5/5005/6690/2012За позовом: Публічного акціонерного товариства "Черкаський річковий порт", м. Черкаси

До відповідача: Приватного підприємства "Пєлєнг", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

Про: стягнення 549 545,47 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Черкаський річковий порт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог просить стягнути з Приватного підприємства "Пєлєнг" заборгованість за договором купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року у сумі 549 545,47 грн., з яких 299 990 грн. - основний борг, 25 754,13 грн. - пеня, 215 000,00 грн. - штрафні санкції, 3 715,00 грн. - донарахування у зв'язку із інфляцією, 5 086,34 грн. - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року в частині своєчасного та повного розрахунку за переданий товар.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, вважає його безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

Розгляд справи був відкладений з 21.08.2012 року на 12.09.2012 року, з 12.09.2012 року на 27.09.2012 року, з 27.09.2012 року на 17.10.2012 року, у судовому засіданні 17.10.2012 року оголошувалась перерва до 18.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 року строк розгляду справи продовжений до 23.10.2012 року.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Черкаський річковий порт", правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства "Черкаський річковий порт", що підтверджується Статутом (Продавець) та Приватним підприємством "Пєлєнг" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №12, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати належний йому об'єкт у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт та сплатити за нього на умовах договору.

Назва об'єкту: теплохід „СТ-37" регістровий номер №2-020531, клас судна -річковий. Рік та місце побудови - 1960, Україна. Вантажопідйомність -677 тон, потужність двигунів -300 к.с., 220 к.в., тип двигуна -3Д6 (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору Продавець зобов'язаний: зняти об'єкт з регістрового обліку України та підготувати необхідні документи для продажу; передати об'єкт Покупцю та належні йому документи протягом двох місяців з моменту укладення договору. Перехід права власності на об'єкт відбувається в момент підписання акта прийому-передачі (Додаток №1 до договору, що є його невід'ємною частиною) -п.3.2 договору.

24.03.2011 року сторонами підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність на умовах, визначених Договором купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року об'єкт, а саме Теплохід СТ-37: рік побудування судна -1960, клас судна -річковий, вантажопідйомність -677,00 тонн, потужність двигунів -300 к.с., 220 к.в., тип двигуна -3Д6, швидкість ходу і витрати пального -12 км.ч.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна об'єкту становить 800 000,00 грн., у тому числі ПДВ 133 333,33 грн. Оплата вартості об'єкту має бути здійснена Покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточних рахунок Продавця у строки, визначені у Календарному плані розрахунку (Додаток №2 до договору, що є його невід'ємною частиною) -п.4.2 договору.

Договір та додатки до нього набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.7.1 договору).

24 березня 2011 року сторонами погоджено та підписано календарний план розрахунку, відповідно до п.1 якого ціна об'єкту становить 800 000,00 грн., у тому числі ПДВ 133 333,33 грн. і повинна бути сплачена Покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця у такі строки: 135 000,00 грн. - до 29.04.2011 року, 95 000,00 грн. -до 30.05.2011 року, 95 000,00 грн. -до 30.06.2011 року, 95 000,00 грн. -до 29.07.2011 року, 95 000,00 грн. -до 30.08.2011 року, 95 000,00 грн. -до 30.09.2011 року, 95 000,00 грн. -до 28.10.2011 року, 95 000,00 грн. -до 30.11.2011 року. За порушення строків розрахунку за об'єкт, що узгоджені сторонами у Додатку №2 до договору Покупець виплачує Продавцю штраф та пеню згідно п.6.4 договору.

Відкритим акціонерним товариством "Черкаський річковий порт" було виставлено Приватному підприємству "Пєлєнг" рахунок №СФ-361 від 24.03.2011 року на суму 800 000,00 грн.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем чергового платежу 20.12.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією №01-220, згідно якої повідомив про наявність заборгованості за станом на 20.12.2011 року у сумі 430 000 грн. Позивач просив у найстисліший термін перерахувати суму основного боргу у розмірі 430 000,00 грн. на поточний рахунок.

16.01.2012 року відповідач направив позивачу листа №3, згідно якого зобов'язується виплачувати борг частинами, в зв'язку з чим просить продовжити термін сплати заборгованості та розглянути можливість реструктуризацію боргу.

Листом №01-08 від 27.02.2012 року публічне акціонерне товариство "Черкаський річковий порт" відмовило Приватному підприємству "Пєлєнг" у підписанні договору про реструктуризацію боргу.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №01-37 від 29.05.2012 року, згідно якої пропонував сплатити повну суму заборгованості згідно Додатку №1 до претензії, а саме: 379 990,00 грн. -сума основного боргу, 25 754,13 грн. -пеня, 215 000,00 грн. -штрафні санкції, 3 715,00 грн. -донарахування у зв'язку з інфляцією, 5 086,34 грн. -3% річних у строк до 15 червня 2012 року. Дана претензія з доданим розрахунком та актом звірки взаємних розрахунків направлені на адресу відповідача цінним листом.

27.06.2012 року Приватне підприємство "Пєлєнг" направило на адресу позивача відповідь №81, згідно якого повідомило про перерахування на користь позивача 50 000 грн. та просить продовжити термін сплати заборгованості та розглянути можливість реструктуризацію боргу, у зв'язку з чим направив графік погашення кредиторської заборгованості для узгодження та підписання.

Публічне акціонерне товариство "Черкаський річковий порт" відмовило Приватному підприємству "Пєлєнг" у підписанні договору про реструктуризацію боргу згідно листа №01-55 від 27.06.2012 року.

Приватне підприємство "Пєлєнг" частково лише оплатило поставлений товар у сумі 500 010,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 299 990,00 грн. (800 000 грн. - 500 010,00 грн.).

Приватне підприємство "Пєлєнг" своєчасно не здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.4.2 договору, календарний план розрахунків, строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 299 990,00 грн. (800 000 грн. - 500 010,00 грн.).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 299 990,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 299 990,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1,2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.4 договору за порушення строків розрахунку за об'єкт, що узгоджені сторонами у Додатку №2 до договору Покупець виплачує продавцю: штраф в залежності від терміну прострочення платежу: а) при прострочення до 30 календарних днів, що слідують за останнім днем кінцевого строку сплати -штраф із розрахунку 10% від несплаченого залишку суми належного до строку платежу; б) при простроченні від 31 до 90 календарних днів, що слідують за останнім днем кінцевого строку сплати -штраф із розрахунку 20% від несплаченого залишку суми належного до строку платежу; в) при простроченні більш, як 90 календарних днів, що слідують за останнім днем кінцевого строку сплати -штраф із розрахунку 50% від несплаченого залишку суми належного до строку платежу (п.6.4.1 договору) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення (п.6.4.2 договору).

За порушення графіку оплати товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року у розмірі 25 754,13 грн. та штраф за порушення строку оплати товару більш як на 90 календарних днів у розмірі 215 000,00 грн.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців).

Однак, умови договору поставки №201103238469 від 23.03.2011 року не містять застереження (в розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) як щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення оплати товару, більш як на 6 місяців. Нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання є її суттю, що визначається у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, тому не змінює передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку. Таким чином, в даному випадку, термін нарахування неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару має узгоджуватися з нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України як з нормою спеціального закону. Тому пеня може бути нарахована лише за перші шість місяців з дня прострочення оплати кожного з платежів.

Також суд звертає увагу, що позивач просить стягнути пеню лише з 01 грудня 2011 року по 30 квітня 2012 року, хоча за деякі періодичні платежі строк нарахування пені починається раніше, а за останній - закінчується 30 травня 2012 року. У той же час суд не виходить за часові рамки нарахування пені, визначені позивачем.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, та з урахуванням строків нарахування пені, визначеними позивачем, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 21 585,07 грн.

У зв'язку з тим, що позивачем при нарахуванні штрафу за порушення строків розрахунку при простроченні більш як на 90 календарних днів не враховано часткову оплату у розмірі 20 010,00 грн., яка була оплачена 28.12.2011 року (реєстр платіжних документів за період з 28.12.2011 року по 28.12.2011 року -а.с.75), до стягнення підлягає штраф у розмірі 204 995,00 грн., із розрахунку 409 990,00 грн. х 50%.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

У зв'язку з тим, що розмір штрафу (204 995,00 грн.) є значно великим порівняно із сумою основного боргу (299 990,00 грн.); з огляду на тривалі переговори сторін з приводу реструктуризації боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; та на значні витрати відповідача, понесені з приводу переоформлення та реєстрацію необхідних суднових документів, що підтверджується доданими відповідачем доказами; господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу на 50% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: 102 497,50 грн. (204 995 грн. - 50%).

У той же час, у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливості зменшення розміру штрафу більше, ніж на 50%.

Також суд не вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки, по-перше, позивач просить стягнути розмір пені у меншому розмірі, чим передбачено законом (за менший період нарахування), а по-друге суд враховує, що має місце досить тривале порушення відповідачем договірних зобов'язань і зменшення розміру пені, яка нараховується залежно від кількості днів прострочення, завадить досягненню мети даного виду забезпечення виконання зобов'язань, а саме: спонукання суб'єктів господарювання до належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань. До того ж, розмір пені не є значним у порівнянні з сумою основного боргу та є повністю адекватним значному строку порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року у розмірі 5 086,34 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2011 року по 30.04.2012 року у розмірі 3 715,00 грн.

Оскільки позивачем при підрахунку 3% річних та інфляційних втрат було допущено арифметичні помилки, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме:

- 3% річних за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року у розмірі 4 934,07 грн.;

- інфляційні втрати за період з грудня 2011 року по 30.04.2012 року у розмірі 3 712,97 грн.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 432719,61 грн. (299 990,00 грн. -основний борг + 21 585,07 грн. -пеня +4 934,07 грн. -3% річних, інфляційні втрати -3 712,97 грн. + 102 497,50 грн. - штраф).

Заперечення відповідача на позов та прохання про відмову в задоволенні позову у повному обсязі відхиляється судом з наступних підстав.

Так, відповідач вважає, що позивач прострочив виконання зобов'язання, не передавши відповідачу документів на об'єкт, що унеможливлювало реєстрацію судна та його експлуатацію. У той же час, з матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року, теплохід перебував у оренді у Приватного підприємства „Пєлєнг" згідно договору оренди №37 від 20.10.2010 року. За даним договором оренди Публічне акціонерне товариство "Черкаський річковий порт" передало Приватному підприємству "Пєлєнг", а Приватне підприємство "Пєлєнг" взяло у тимчасове платне користування Теплохід „СТ-37" з метою здійснення його використання за цільовим призначенням у місці, визначеному орендарем -ПП „Пєлєнг", останній зобов'язався своєчасно сплатити визначену положеннями договору орендну плату. Позивач у своїх поясненнях зазначає, що під час перебування судна в оренді, ПП „Пєлєнг" уклало договір №03-01-04-03-11/97 від 28.10.2010 року, щодо буксування буксиром „Могучий" теплоходу „СТ-37" та відбуксувало його з РЕБ м. Вилкове до Верхнього рейду Херсону, а потім до міста Дніпропетровськ, де дане судно знаходилося у зимовий період. Позивач зазначає, що під час передачі судна в оренду було передано і документи, які повинні обов'язково знаходитись на судні для його експлуатації. Таким чином, відповідачеві було відомо як технічний стан судна, так і наявність чи відсутність дозвільних документів та строк їх дії.

Стосовно посилань відповідача на нібито домовленість з позивачем про продовження останнім термінів дії регістрових документів, такі посилання судом відхиляються, оскільки наявність такої домовленості не підтверджена належними доказами і, крім того, з матеріалів справи вбачається, що всі необхідні дозвільні документи відповідач у розумні строки переоформив на власне ім'я, у зв'язку з чим правомірно експлуатував даний теплохід.

Крім того, відповідач вважає договір купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року нікчемним, при цьому посилається на ч.2 ст. 207 Господарського кодексу України та зазначає, що нікчемними визнаються такі умови договору, що вимагають від одержувача товару сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі порушення зобов'язання, чи відмови від договору і не встановлюють аналогічні для покупця.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

У той же час, розглядуваний договір не є договором приєднання чи типовим договором. На підставі викладеного суд не вбачає підстав для того, щоб вважати умови договору купівлі-продажу №12 від 24.03.2011 року, а саме п.п.6.4.1 та 6.4.2, нікчемними.

Також відповідач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Відповідач посилається на те, що пунктами 6.4.1 та 6.4.2 договору купівлі - продажу №12 від 24.03.2011 року передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме штраф до 50% неоплаченої суми та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Відповідач помилково вважає одночасне стягнення штрафу та пені подвійною відповідальністю, оскільки штраф та пеня є різними видами відповідальності передбаченими ст. 549 Цивільного кодексу України.

Крім того, такі види відповідальності передбачені умовами договору, на які відповідач добровільно погодився шляхом підписання даного договору. До того ж, суд зазначає, що пеня нараховується за кожен день прострочення зобов'язання, і може нараховуватися з першого дня прострочення. У той же час, штраф, що позивач просить стягнути з відповідача, встановлений за порушення строків розрахунку понад 90 календарних днів, зо за своєю суттю є відповідальністю за інше, більш значне порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні строків оплати товару та не підтвердив її відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, судовий збір в розмірі 600 грн. (пропорційно сумі, на яку позивач зменшив розмір позовних вимог), сплачений згідно платіжного доручення №151 від 09.07.2012 року підлягає поверненню з державного бюджету на підставі ухвали суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 10704,34 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки. Також суд зазначає, що витрати на прибуття до суду представників позивача, не відносяться до судових витрат у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Пєлєнг" (51938, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 18, кв. 42, ідентифікаційний код 35594772) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкаський річковий порт" (18016, м. Черкаси, вул. Горького, 1, ідентифікаційний код 03150214) заборгованість у сумі 299 990,00 грн., пеню в сумі 21 585,07 грн., 3% річних у розмірі 4 934,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 712,97 грн., штраф у розмірі 102 497,50 грн. та судовий збір у розмірі 10 704,34 грн.

В іншій частині позову -відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено - 22.10.2012 року