Ухвала суду № 26508614, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/17979/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача - Дяків Г.М.

представників відповідача - Литвин Г.В., Туман Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року по справі №2а-5026/11/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010 № 0003194120/0, № 0003184120/0, № 0003174120/0, № 0003164120/0, № 0003144120/0, № 0003124120/0, № 0003104120/0, № 0003094120/0, № 0003084120/0, № 0003074120/0, № 0003064120/0, № 0003054120/0, № 0003044120/0, № 0003034120/0, № 0003024120/0, № 0003014120/0. № 0003004120/0, № 0002994120/0, № 0002984120/0, № 0002974120/0, № 0002964120/0, № 0002954120/0, № 0002944120/0, № 0002934120/0, № 0002924120/0, № 0002914120/0, № 0002904120/0, № 0002894120/0; від 02.11.2010 № 0003194120/1, № 0003184120/1, № 0003174120/1, № 0003164120/1, № 0003144120/1, № 0003124120/1, № 0003104120/1, № 0003094120/1, № 0003084120/1, № 0003074120/1, № 0003064120/1, № 0003054120/1, № 0003044120/1, № 0003034120/1, № 0003024120/1, № 0003014120/1, № 0003004120/1, № 0002994120/1, № 0002984120/1, № 0002974120/1, № 0002964120/1, № 0002954120/1, № 0002944120/1, № 0002934120/1, № 0002924120/1, № 0002914120/1, №0002904120/1, № 0002894120/1; та від 13.01.2011 № 0003194120/2, № 0003184120/2, № 0003174120/2, № 0003164120/2, № 0003144120/2, № 0003124120/2, № 0003104120/2, № 0003094120/2, № 0003084120/2, № 0003074120/2, № 0003064120/2, № 0003054120/2, № 0003044120/2, № 0003034120/2, № 0003024120/2, № 0003014120/2, № 0003004120/2, № 0002994120/2, № 0002984120/2, № 0002974120/2, № 0002964120/2, № 0002954120/2, № 0002944120/2, № 0002934120/2, № 0002924120/2, № 0002914120/2, №0002904120/2, № 0002894120/2, якими визначено зобов'язання з рентних платежів за газ, що видобувався в Україні та застосовані штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг реалізованого газу або ж використаного у будь-який спосіб у звітному періоді, а тому за відсутності встановленого факту реалізації/використання природного газу у періодах, по яким встановлено заниження рентної плати, визначення податкових зобов'язань є неправомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 03.03.2012 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.04.2012 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.1, 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», п.4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159, Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.08.2010 №379/41-20/00135390, про заниження позивачем податкових зобов'язань з рентної плати на 397322699,27грн. внаслідок заниження об'єкту та ставки оподаткування. При цьому, податковий орган виходив з того, що за результатом перевірки було встановлено розбіжності між обсяги видобутого природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) згідно даних щомісячної геолого-технічної звітності та обсягами природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) відображених в розрахунках рентної плати за видобуток нафти, газу та газового конденсату, а також встановлено відсутність документів, що підтверджують реалізацію природного газу (у тому числі видобутого в період за який проводилась перевірка) НАК «Нафтогаз України».

Згідно з пунктом 9 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних обов'язкових платежів належать рентні платежі.

Порядок сплати рентних платежів за нафту, природний газ і газовий конденсат врегульований Законом України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 05.02.2004 № 1456-ІV, дію якого зупинено до 1 січня 2010 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VІ (далі-Закон України № 309-VІ).

Прикінцевими положеннями вищезазначеного Закону України №309-VI було встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 4 розділу II Закону України №309-VI встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: 1) рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ): а) який реалізується у звітному податковому періоді, коли такий газ був видобутий, суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що використовується для потреб населення: у розмірі 50 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів, що повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, на ділянках надр (родовищах) в межах території України; у розмірі 40 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 метрів, на ділянках надр (родовищах) в межах території України; у розмірі 10 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України; б) який реалізується або використовується у звітному податковому періоді для інших цілей, ніж передбачено у підпункті «а»цього підпункту, в тому числі для формування запасів у підземних сховищах газу: у розмірі 200 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу); у розмірі 100 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 метрів, на ділянках надр (родовищах) в межах території України.

Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» (далі -Порядок), згідно з пунктом 1 якого цей Порядок визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Пунктом 4 вищезазначеного порядку встановлено, що розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених законом ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до закону. У пункті 3 Порядку встановлено, що обєктом оподаткування для рентної плати є обсяг видобутої вуглеводневої сировини у звітному (податковому) періоді. Обсяг видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), який реалізується у звітному податковому періоді, коли такий газ був видобутий, субєкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що використовується для потреб населення, визначається згідно з актами приймання-передачі про реалізацію у звітному податковому періоді, коли такий газ був видобутий, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) для формування ресурсу, що використовується для потреб населення, які не пізніше ніж 8 числа місяця, що настає за звітним податковим періодом, підписуються платником та уповноваженим субєктом на підставі укладених ними господарських договорів.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, оподаткуванню підлягають обсяги природного газу, реалізовані/використані у будь-який спосіб відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат». Обсяги природного газу, що оподатковуються визначаються актами приймання-передачі на реалізацію.

Таким чином, обєктом оподаткування рентною платою є обсяг газу реалізованого або ж використаного у будь-який спосіб у звітному періоді. Обсяги газу, які через їх фізичну відсутність не могли бути використані чи реалізовані платником рентної плати, не відносяться чинним законодавством до обєкта оподаткування рентною платою.

Судом встановлено, що при зборі та транспортуванні природного газу відбувається його втрата (а.с.218-247). Так, за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 загальний обсяг видобутого газу складає 2800196.066 тис. куб.м. Відповідачем визначено, що обєкт оподаткування було занижено на 40089,274 тис. куб. м., що є допустимою та обґрунтованою величиною.

Відповідно до акту перевірки, станом на 31.03.2009 року залишок нерозподіленого (переданого до газотранспортної системи) природного газу складав 5195,211663 млн. куб.м, а станом на 31.03.2010року залишок нерозподіленого (переданого до газотранспортної системи) природного газу складав 6807,824485 млн. куб. м.

Отже, у періодах, яких податковим органом, встановлено заниження рентної плати, кількість газу в газотранспортній системі збільшувалась, що спростовує висновок податкового органу про заниження об'єкту оподаткування.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв