Постанова № 26507492, 03.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2373/2012

03 липня 2012 року 14год. 54хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Горовенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" до Дубенська об`єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеградбуд» (далі-ТОВ «Рівнеградбуд») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної Державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі-Дубенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022350 від 08.02.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0000032350 від 08.02.2012 року. Оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про фіктивність господарських операцій ТОВ «Рівнеградбуд» з ТОВ «Корпорація Сатурн». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки Дніпрпетровської МДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» (код ЄДРПОУ 35896728) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року». Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Рівнеградбуд». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні 19.06.2012 року, представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000022350 від 08 лютого 2012 року повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000032350 від 08 лютого 2012 року в частині не скасованій Рішенням ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги №5418/10-210/29 від 12.04.2012 року, а саме в сумі 6 516,00 грн.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 15.06.2012 року. Пояснив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 23/23/35505106 від 25.01.2012 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Рівнеградбуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Корпорація Сатурн» за червень 2011 року». В основу акта перевірки ТОВ «Рівнеградбуд» покладено висновки акта Дніпрпетровської МДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» (код ЄДРПОУ 35896728) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року» № 657/23-4/35896728 від 14.09.2011 року, у якому, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження ТОВ «Корпорація Сатурн» не встановлено, про те, що названого контрагента немає будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. На цій підставі орган ДПС дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договору підряду, який позивач уклав з ТОВ «Корпорація Сатурн», у зв'язку з чим прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000022350 та № 0000032350 від 08.02.2012 року. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеградбуд» зареєстроване 21.01.2008 року Дубенською районною державною адміністрацією Рівненської області. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.01.2008 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку у Дубенській ОДПІ. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ «Рівнеградбуд» здійснює господарську діяльність в т.ч. з будівництва будівель, електромонтажні роботи, монтаж та встановлення збірних конструкцій, покриття підлог та облицювання стін.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.02.2008 року №100097864, виданного Дубенською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 355051017043.

25.01.20012 року Дубенська ОДПІ проводила позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Рівнеградбуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Корпорація Сатурн» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 23/23/35505106 від 25.01.2012 року (далі - акт перевірки від 25.01.2012 року). Як вбачається зі змісту названого акта під час перевірки ТОВ «Рівнеградбуд» відповідач використав акт Дніпрпетровської МДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» (код ЄДРПОУ 35896728) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року» № 657/23-4/35896728 від 14.09.2011 року. У підсумку перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» Дніпрпетровська МДПІ зазначила про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність усіх укладених ТОВ «Корпорація Сатурн» договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків, відповідач у своєму акті перевірки від 25.01.2012 року зазначив, що перевіркою повноти визначення позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 7 082,92 грн., внаслідок завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 28 331,67 грн. у зв'язку з включенням до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт, отриманих від ТОВ «Корпорація Сатурн». Щодо повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом відповідач зазначив про його завищення на суму 24 333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 24 333,33 грн.

Відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів немає можливості встановити місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, а також можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Відтак, операції з виконання будівельних робіт не мали реального характеру. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

У висновках акта перевірки від 25.01.2012 року Дубенська ОДПІ зазначила, що перевіркою встановлено:

1) порушення позивачем п.44.1, п.44.6, ст.44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 7 082,92 грн. за ІІ квартал 2011 року;

2) порушення позивачем п.44.1, п.44.6, ст.44, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2011 року на суму 24 333,33 грн.

На підставі акта перевірки від 25.01.2012 року Дубенська ОДПІ прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000032350 від 08.02.2012 року, яким ТОВ «Рівнеградбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 7 083,92 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000022350 від 08.02.2012 року, яким ТОВ «Рівнеградбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24 334,33 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0000022350 від 08 лютого 2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000032350 від 08 лютого 2012 року Рішенням ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги №5418/10-210/29 від 12.04.2012 року, скасовано в частині, а саме на суму 567,92 грн. Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ «Рівнеградбуд» з його контрагентом ТОВ «Корпорація Сатурн»:

01.06.2011 року між ТОВ «Корпорація Сатурн» та позивачем укладено Договір підряду №21, відповідно до умов якого ТОВ «Корпорація Сатурн» зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи, а позивач належним чином прийняти та оплатити виконані роботи на підставі актів виконаних робіт №КБ-2, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3. На виконання умов Договору підряду №21 від 01.06.2011 року ТОВ «Корпорація Сатурн» виконано будівельно-монтажні роботи на загальну суму 146 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 24 333,33 грн. Факт передачі та отримання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в, а саме: від 08 червня 2011 року на суму 45 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.; від 09 червня 2011 року на суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.; від 16 червня 2011 року на суму 41 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 833, 33 грн.

Вартість придбаних у ТОВ «Корпорація Сатурн» будівельно-монтажних робіт за 2 квартал 2011 року віднесено до складу валових витрат позивача. По факту виконаних робіт згідно з переліченими вище довідками про вартість виконаних будівельних робіт №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в ТОВ «Корпорація Сатурн» видало позивачу податкові накладні, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних: № 60812 від 08.06.2011 року, № 60919 від 09.06.2011 року, № 61613 від 16.06.2011 року, на загальну суму 146 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 24 333,33 грн. який позивач відніс до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Стосовно виконання зобов'язань за договором підряду від 01.06.2011 року суд встановив таке. Згідно п.3.2 згаданого договору до обов'язків ТОВ «Рівнеградбуд» (Замовника) входило збезпечення своєчасності і безперебійності комплектації будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням, обладнанням та матеріалами, поставку яких сторони узгоджують додатково. Як з'ясовано судом, для виконання вказаних у договорі будівельних робіт 22 червня 2011 року позивачем було укладено Договір оренди техніки №А22-06/2 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна». На підтвердження факту отриманих послуг позивачем долучено: акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000283, №ОУ-0000287.

Контроль за виконанням робіт підрядником та належного використання матеріалів на об'єкті в смт. Снов'янка, Боромиківської селищної ради, Чернігівської області здійснювався працівниками ТОВ «Рівнеградбуд». Перебування працівників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у смт. Снов'янка на момент виконання монтажно-будівельних робіт підтверджується посвідченням на відрядження на цей період, із відмітками про прибуття і вибуття, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та звітами про виконання завдання по відрядженню.

Відповідно до Договору уступки вимоги від 30.06.2011 року, позивач отримав згоду ТОВ «Корпорація Сатурн» на заміну його іншою особою ТОВ «Будівельне Підприємство Екодім».

За отримані від ТОВ «Корпорація Сатурн» роботи позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача про рух коштів за 08 червня 2011 року, 09 червня 2011 року та 16 червня 2011 року.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що отримані від ТОВ «Корпорація Сатурн» роботи позивач в подальшому передав своєму Замовнику (генпідряднику) ТОВ «Комфорт-Строй», з яким було укладено Договір підряду №35 від 03.05.2011 р., предметом відповідно до п.1.1 якого є виконання робіт з реконструкції існуючої бази відпочинку за адресою: смт. Снов'янка, Боромиківської селищної ради, Чернігівської області. Підрядник має право залучати для виконання робіт на умовах субпідряду інші підприємства або працівників, залишаючись відповідальним перед Замовником за результати робіт. Про виконання за даним контрактом взятих на себе зобов'язань сторонами складені та підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за червень, липень 2011 року за типовою формою № КБ-2в, вартість виконаних робіт/понесених витрат визначили Довідками за червень, липень 2011 року за типовою формою №КБ-3.

Позивачем також долучено податкові накладні, виписані ним по факту виконаних будівельних робіт щодо ТОВ «Комфорт-Строй»: податкова накладна №1 від 04.07.2011 року; податкова накладна №2 від 08.07.2011 року; податкова накладна №3 від 12.07.2011 року; податкова накладна №4 від 20.07.2011 року; податкова накладна №6 від 28.07.2011 року, що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

За виконані позивачем роботи ТОВ «Комфорт-Строй» розрахувалося, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача про рух коштів та не заперечується відповідачем.

Суми податку на додану вартість, відображено у податковій звітності ТОВ «Рівнеградбуд», про що в останньому випадку свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Суб'єкт господарювання - ТОВ «Корпорація Сатурн» на час вчинення господарських операцій зареєстровано як юридичну особу та платником податку на додану вартість. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Рівнеградбуд» (червень 2011 року) в ЄДР не було внесено жодного запису стосовно відсутності його за юридичною адресою або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

По факту виконання будівельних робіт ТОВ «Корпорація Сатурн» виписало ТОВ «Рівнеградбуд» податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту за червень 2011 року 24 333,33 грн. Факт реального виконання підрядних робіт підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарської операції, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання послуг, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включену у вартість виконаних на його замовлення будівельних робіт за договором виконання робіт (підряду). Реальне виконання зобов'язань за договором підряду від 01.06.2011 року, а саме використання отриманих від контрагента ТОВ «Корпорація Сатурн» підрядних робіт у своїй господарській діяльності підтверджено належними та достатніми доказами, про що також зазначено вище.

Натомість, мотиви, з яких орган ДПС дійшов висновку про нікчемність правочину, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість реального виконання ТОВ «Корпорація Сатурн» договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки Дніпрпетровської МДПІ, у якому зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагента Позивача - ТОВ «Корпорація Сатурн». З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних ним послуг, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Стосовно правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 25.01.2012 року податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012 року № 0000022350 та № 0000032350 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17-19 35,71,94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000022350 від 08 лютого 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000032350 від 08 лютого 2012 року, в сумі 6 516,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегадбуд» (вул.Шевченка, 36, с.Варковичи, Дубенський район, Рівненська область, 35600, ЄДРПОУ 35505106) 314 (триста чотирнадцять) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено 09.07.2012 року.

Суддя Клименко О.М.