Постанова № 26507375, 17.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2012 р. № 2-а- 9862/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Виробничого кооперативу "МАЙСТЕР" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Виробничий кооператив "МАЙСТЕР" (далі - ВК "МАЙСТЕР"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000992220 від 27.08.2012 року; скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001002220 від 27.08.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року, на підставі яких були прийняті спірні податкові - повідомлення рішення. Позивач посилається на те, що укладені ним договори з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», по взаємовідносинам з яким податковим органом встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій, виконані сторонами у повному обсязі та оформлені документами, у тому числі податковими накладними, які складені відповідно до норм чинного законодавства, а результати цих операцій використанні в господарській діяльності позивача. Позивач вважає, що посилання відповідача на акт перевірки його контрагента не може бути взято судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість такого посилання в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» знаходиться за юридичною адресою, а тому твердження податкового органу про відсутність контрагента за юридичною адресою не відповідає дійсності. Таким чином, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлені порушення п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на додану вартість на загальну суму 20040 грн. та п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, ст.4, п. 2 ст. 3, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на прибуток на загальну суму 21042 грн. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що в ході відпрацювання ВК "МАЙСТЕР" по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за січень 2012 року встановлено, що Західною МДПІ м. Харкова складно акт від 18.04.2012 р. № 70/15-313/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012р.». Звіркою ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» по ланцюгу постачання. Таким чином, відповідач вважає, що ВК "МАЙСТЕР" було зайво віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», та безпідставно включено до складу валових витрат суми сплачені по придбанню товарів у ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», що призвело до вищезазначених порушень. Отже, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВК "МАЙСТЕР" зареєстровано 05.07.1988 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, є платником податку на додану вартість з 24.07.1997 року, код ЄДРПОУ 21266251, та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №510206, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №590968, витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідкою про взяття на облік платника податків від 25.04.2003 року №2198/10/19-112, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №29244991 (а.с. 14-20).

Видами діяльності ВК "МАЙСТЕР", зокрема, є виробництво ігор та іграшок, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, що передбачено Статутом кооперативу (а.с. 64-66) та підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №590968 (а.с. 69).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до направлення на перевірку №618 від 15.08.2012 року та наказу №726 від 15.08.2012 року фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВК "МАЙСТЕР" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за результатами якої складено акт №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року (а.с. 21-37).

Згідно висновків акту перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року встановлені порушення позивачем п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на додану вартість на загальну суму 20040 грн. та п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, ст.4, п. 2 ст. 3, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на прибуток на загальну суму 21042 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 27.08.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000992220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31563,00 грн., у тому числі за основним платежем 21042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10521,00 грн.; №0001002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30060,00грн., у тому числі за основним платежем 20040,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10020,00грн. (а.с. 8-9).

Як вбачається з акту перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання комплектуючих для дитячих ігор в асортименті у ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» у січні 2012 року, а також формування позивачем у цьому періоді податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», по яким відсутній факт реального вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток визначені положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлюється Податковим кодексом України.

Так, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки від 03.10.2011 року № 1-0310 (а.с. 75), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар (товари, сировина, ігри та їх комплектуючи), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник поставив Покупцю комплектуючи для дитячих ігор в асортименті (далі - товар), що підтверджується видатковими накладними від 19.01.2012 року на загальну суму 37170,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6195,00 грн.), від 04.01.2012 року на загальну суму 42480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7080,00 грн.), від 24.01.2012 року на загальну суму 40590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6765,00 грн.) (а.с. 76, 79-80).

Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа - Тьомкіна Т.В. за довіреностями №1 від 04.01.2012 року, №3 від 19.01.2012 року (а.с. 72-73), що були зареєстровані в журналі виданих довіреностей (а.с. 71).

Відповідно до п. 1.4. вказаного договору поставка товару здійснюється самовивозом.

Так, транспортування товару здійснювалось силами Покупця, що підтверджено товарно-транспортними накладними №2/1901 від 19.01.2012 року, №3/2401 від 24.01.2012 року, №1/0401 від 04.01.2012 року (а.с. 77, 81, 83).

На виконання вказаного договору ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» виписано податкові накладні на адресу ВК «МАЙСТЕР»: №71 від 19.01.2012 року на загальну суму 37170,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6195,00 грн.), №103 від 24.01.2012 року на загальну суму 40590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6765,00 грн.), №2 від 04.01.2012 року на загальну суму 42480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7080,00 грн.) (а.с. 78, 82, 84-85).

Оплата проводилась безготівковим рахунком та підтверджується банківськими виписками підприємства, платіжними дорученнями (а.с. 95, 99-101).

Розрахунки за отриманий від ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» товар позивачем проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки від 23.05.2012 року (а.с. 102).

У подальшому товар було використано позивачем у виробництві дитячих іграшок, які реалізовано контрагентам - ФОП ОСОБА_2, ДПзІІ «Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», в результаті чого підприємством отримано прибуток, що підтверджується накладними на переміщення товару зі складу комплектуючих на виробництво підтверджено від 24.01.2012 року, від 04.01.2012 року, від 19.01.2012 року, накладними на переміщення товару з виробництва на склад готової продукції від 04.01.2012 року, від 10.01.2012 року, від 11.01.212 року, від 16.01.2012 року, від 19.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 27.01.2012 року, розрахунком витрат матеріалу на продукцію в січні 2012 року, що приєднані до матеріалів справи; договором №2-0401 від 04.01.2011 року, договорами поставки №16/111К від 10.01.2011 року, №16/112К від 03.01.2012 року, відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та виписками з банку по рахунку (а.с. 86-99, 103-116).

На виробництво дитячих іграшок у позивача є в наявності дозвільні документи, а саме сертифікат відповідності на іграшки дитячі в асортименті, що діє з 30.11.2011 року по 29.11.2013 року №UA1.007.0179607-11 з додатками №№1-3, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.11.2011 року №05.03.02-04/113353 на побут, оптово-роздрібну торгівлю, від 24.11.2009 року №05.03.02-04/75141 на ігри для дітей віком старше 3 років, від 11.11.2009 року №05.03.02-04/72092 на ігри для дітей старше 3 років, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Позивачем включено сплачені суми від придбання комплектуючих для виробництва ігор до складу валових витрат за січень 2012 року, а суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» включені до податкових зобов'язань за січень 2012 року, що відображено в декларації з податку на додану вартість в складі податкового кредиту за січень 2012 року, що не заперечується сторонами по справі.

Суд зазначає, що вiдповiдно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Україні" бухгалтерський облiк є обов'язковим видом облiку, який ведеться підприємством. Фiнансова, податкова, статистична та iншi види звiтностi, що використовують грошовий вимiрник, ґрунтуються на даних бухгалтерського облiку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Дослідивши вищезазначені первинні документи, суд зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем не пред'являлось, що також не пред'являлось в ході судового розгляду. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення вищевказаних фінансово-господарських операцій, ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» було зареєстровано як платник податку в податковому органі та йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Окрім цього, в акті перевірки позивача не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність фактичного руху активів та змін у власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки позивача, є виключно висновки, викладені в акті Західної МДПІ м. Харкова від 18.04.2012 р. № 70/15-313/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012р.», про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, які ґрунтуються, зокрема, на тому, що ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" не знаходиться за своєю юридичною адресою.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV вiд 15.05.2003 року, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовується той факт, що на момент вчинення спірного правочину до ЄДР не було внесено записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відносно ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс", чи записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договором, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача, внаслідок чого відбулись зміни у власному капіталі та фактичний рух активів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання комплектуючих для дитячих ігор в асортименті у ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» та зайве віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по цим операціям.

Відтак, донарахування відповідачем позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничого кооперативу "МАЙСТЕР" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000992220 від 27.08.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001002220 від 27.08.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2012 року.

Суддя Піскун В.О.