Постанова № 26507202, 18.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5687/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Токмілової Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2012 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк»з позовом (а.с.4-8) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_1 з позовними вимогами про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 31.01.2012 року, скасування постанови про розшук автомобілю марки LEXUS від 18.05.2012 року, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.08.2012 року № ВП 31061546.

Представник позивача в судове засідання не прибув, але 17 жовтня 2012 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. В позовній заяві зазначено, що 24.10.2007 року між ОСОБА_1 та ПАБ «Український комунальний банк»укладено договір застави за яким передано у заставу банку автомобіль марки LEXUS LS 460 Long, 2007 року випуску. Заставне майно оцінено сторонами у 606000,00 грн. Вищезазначений договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливає з умов кредитного договору №00159/07-1501фв від 24.10.2007р. Також, право банку як заставодержателя зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. На момент укладення договору застави транспортного засобу автомобіль марки Lexus LS 460 Long, 2007 року випуску предмет застави не був обтяжений правами третіх осіб. 21.09.2012 р. згідно інформації із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень стало відомо, що постановами державної виконавчої служби на заставне майно банку накладено арешт та оголошено його у розшук. Дані постанови винесені при виконанні виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1857 від 04.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» грошових коштів у розмірі 2 529 195, 61 грн. Позивач в адміністративному позові зазначив, що вищевказані постанови відповідачів підлягають скасуванню, оскільки, право застави банку виникло 24.10.2007 р, тобто, до винесення рішення по справі №2-1857 від 04.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк»грошових коштів у розмірі 2 529 195, 61 грн. Заставне майно оцінено сторонами у 606000,00 гривень, тобто, вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості перед третьою особою - ПАТ «ОТП Банк». Крім того, в позові зазначено, що в порушення вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», в установлений термін (не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі) не було повідомлено обтяжувача - ПАТ «Укркомунбанк»про накладення обтяжень на рухоме майно ОСОБА_1.

Представник відповідача -Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в судове засідання не прибув, але надіслав до суду заяву в якій просить суд перенести розгляд справи на іншу дату, в зв'язку з тим, що представник приймає участь в іншому судовому засіданні.

Дану заяву суд не прийняв до розгляду та причину неявки відповідача визнав не поважною, оскільки, відповідачем не надано належних документальних доказів, які б підтверджували зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні. З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки, відповідно до положень ч.7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Отже, в порушення вищезазначених вимог відповідач не забезпечив явку свого представника в суді. Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача -Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не прибув, але 03.10.2012 року надіслав до суду клопотання в якому просить суд розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи -публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в судове засідання не прибув, про місце, час та дату судового розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином, що підтверджується звітом факсу про доставку.

Представник третьої особи -ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про місце, час та дату судового розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином та своєчасно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні відповідно до вимог ст. 52 КАС України замінено неналежного відповідача -Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на належного -управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час в місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 серпня 2011 року Малиновським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист по справі № 2-1857/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 31061546 від 31.01.2012 року головним державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС ОМУЮ Скрябіною В.Я. відкрито виконавче провадження за вищезазначеним виконавчим листом, який було направлено стягувану та боржнику.

31.01.2012 року винесено постанову № В-6/437 якою накладено арешт на все майно боржника, належного боржнику ОСОБА_1, заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1

18 травня 2012 року постановою № В-6/437 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме: на транспортний засіб -автомобіль марки LEXUS LS 460 Long, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1, а саме: транспортного засобу -автомобіля марки LEXUS LS 460 Long, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1. Постановою від 18.05.2012 року оголошено розшук арештованого транспортного засобу автомобілю марки LEXUS LS 460 Long, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

Постановою від 30 липня 2012 року начальником управління ДВС Головного управління юстиції Поляковим В.В., у зв'язку з значною сумою, що підлягає стягненню, з метою забезпечення повного неупередженого та своєчасного виконання виконавчого документа і недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження, матеріали вищезазначеного виконавчого провадження передано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

03.08.2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області Коваленко В.О. прийнято до виконання виконавче провадження № 31061546.

Постановою від 07.08.2012 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачі при прийнятті постанов по виконанню виконавчого листа № 2-1857/10 від 04.08.2011 року діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 7 Положення «Про Державну виконавчу службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011, Державна виконавча служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно вимог ст. 57 вищезазначеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідачами правомірно винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 31.01.2012 року, про розшук автомобілю марки LEXUS від 18.05.2012 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.08.2012 року № ВП 31061546, оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Доказів, які підтверджують порушення відповідачами вимог Закону України «Про виконавче провадження»суду не надано та позивачем не доведено протиправність прийняття оскаржуваних постанов.

Суд оцінюючи докази, які є у справі, дійшов висновку про те, що постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 31.01.2012 року, про розшук автомобілю марки LEXUS від 18.05.2012 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.08.2012 року № ВП 31061546 винесені з дотриманням вимог чинного законодавства, правомірно, у межах повноважень, у спосіб та на підставах, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження»ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 128, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк»до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи -публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова

18 жовтня 2012 року

.