Постанова № 26506949, 12.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 р. № 2а-4334/12/1370

10 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Ларіонова Р. О., представника відповідача Заброцької О. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень № 0000052321 та № 0000062321 від 07.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні № 4180/10/10-0027/599 від 27.06.2012 року, поданому відповідачем 03.07.2012 року (вх. № 27753), де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд», не підтверджується наявність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, відсутні документи про транспортування товару, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 152486 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт»зареєстровано Перемишлянською районною державною адміністрацією Львівської області 01.06.1993 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 457179 року. Позивача взято на облік в органах ДПС 08.06.1993 року за № 61 відповідно до довідки № 430 від 22.07.2009 року.

У період з 20.03.2012 року по 17.04.2012 року Державною податковою службою у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт», про що складено Акт № 74/22-10/20811539 від 24.04.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року (по податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, по податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 152486 грн. а також вимог п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 156781,17 грн.

07.05.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 474/22-10/20811539 від 24.04.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000052321, яким відповідно до п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 152486 грн., у тому числі основний платіж 227607 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 0 грн.

07.05.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 474/22-10/20811539 від 24.04.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000062321, яким відповідно до вимог п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 159228,46 грн., у тому числі основний платіж 156781,17 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 2447,29 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 44.1 та п. 44.3. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 138.2. ст. 138, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору № 41 від 18.03.2011 року про постачання будівельних та господарських товарів, укладеного між ТзОВ «Пласт»(покупець) та ТзОВ «АРС Трейд»(постачальник);

- податкових накладних № 355 від 30.05.2011 року на суму 98340 грн., № 356 від 30.05.2011 року на суму 91810 грн., № 354 від 30.05.2011 року на суму 79850 грн., № 288 від 14.06.2011 року на суму 105360 грн., № 421 від 23.06.2011 року на суму 134640 грн., № 120 від 02.06.2011 року на суму 132000 грн.;

- видаткових накладних № 355 від 30.05.2011 року на суму 98340 грн., № 356 від 30.05.2011 року на суму 91810 грн., № 354 від 30.05.2011 року на суму 79850 грн., № 288 від 14.06.2011 року на суму 105360 грн., № 421 від 23.06.2011 року на суму 134640 грн., № 120 від 02.06.2011 року на суму 132000 грн.;

- платіжних доручень № 279 від 27.05.2011 року на суму 30000 грн., № 298 від 06.06.2011 року на суму 10000 грн., № 293 від 03.06.2011 року на суму 60000 грн., № 322 від 21.06.2011 року на суму 50000 грн., № 311 від 14.06.2011 року на суму 17200 грн., № 306 від 09.06.2011 року на суму 60000 грн., № 302 від 07.06.2011 року на суму 60000 грн., № 338 від 05.07.2011 року на суму 80000 грн., № 370 від 27.07.2011 року на суму 30000 грн., № 362 від 21.07.2011 року на суму 50400 грн., № 380 від 09.08.2011 року на суму 50000 грн., № 415 від 30.08.2011 року на суму 50000 грн., № 375 від 01.08.2011 року на суму 40000 грн.;

- договору купівлі-продажу № 31 від 28.04.2011 року, укладеного між ТзОВ «Пласт»(покупець) та ТзОВ «Будівельна компанія АРС»(продавець);

- податкової накладної № 180 від 30.05.2011 року на суму 240000 грн.;

- видаткової накладної № 180 від 30.05.2011 року на суму 240000 грн.;

- договору субпідряду № 2 від 28.07.2011 року на виконання окремих видів робіт, укладеного між ТзОВ «Пласт» (генпідрядник) та ТзОВ «Будівельна компанія АРС»(субпідрядник);

- податкової накладної № 453 від 28.07.2011 року на суму 58687 грн.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2011 року;

- акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року;

- платіжних доручень № 453 від 19.09.2011 року на суму 50000 грн., № 473 від 06.10.2011 року на суму 80000 грн., № 424 від 05.09.2011 року на суму 4700 грн., від 05.07.2011 року на суму 20400 грн.;

- реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за травень-липень 2011 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. 138.2. ст. 138, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Безпідставними є покликання відповідача на відсутність у позивача документів про транспортування товару, придбаного у контрагента ТзОВ «АРС Трейд»на умовах договору поставки № 41 від 18.03.2011 року, оскільки відповідно до вказаного договору доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи про право власності на комплекс будівель молокозаводу (виробничі та технічні будівлі, склади), документи на право власності на вантажні автомобілі як доказ фактичної можливості для зберігання та перевезення товару, придбаного у контрагентів ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд».

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 152486 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 156781,17 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що придбані позивачем у контрагентів ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд»товари, а також виконані ТзОВ «БК АРС»для позивача роботи використані ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами (т. 1, а. с. 139-211, т. 2, а. с. 18-65, 103-134).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ТзОВ «Інвест»в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та робіт (послуг), придбаних у контрагентів ТзОВ «БК АРС»та ТзОВ «АРС Трейд»та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 474/22-10/20811539 від 24.04.2012 року стосовно порушення позивачем п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а також вимог п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення -рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби № 0000052321 та № 0000062321 від 07.05.2012 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 44.1., п. 44.3. ст. 44, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби № 0000052321 від 07.05.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (Перемишлянське відділення) Львівської області Державної податкової служби № 0000062321 від 07.05.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»(ЄДРПОУ 20811539, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Липова Алея, 13) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2012 року.

Суддя Качур Р.П.